• Французькі та німецькі вибори чітко показали два аспекти російських спроб втручання в закордонні вибори. По-перше, в обох випадках спроби втручання були очевидними. По-друге, за наявності політичної волі, цим спробам можна легко протидіяти.
• Основна відмінність між можливостями Кремля втручатись у вибори на Заході та Сході полягає у регіональних особливостях російського впливу. В той час як Захід виявився сприятливим середовищем для сучасної інформаційної війни з використанням «ботів», на Сході Кремль має можливість використовувати безліч місцевих кишенькових політичних, економічних та дезінформаційних акторів.
• Ставки є високими, враховуючи той факт, що Угорщина, Чеська Республіка та Австрія знаходяться поблизу України, і вони відіграють важливу роль у збереженні стабільності в регіоні та Україні. В контексті глобальної та локальної стратегії Росії, три країни, що знаходяться у фокусі, демонструють різний рівень вразливості: найбільш вразливою є Угорщина, в той час як Чеська Республіка – піддається російському впливу найменше.
• На виборах в кожній країні Кремль переслідує стратегічні цілі з тим, щоб змінити хід подій в Європі та успішно створити східний блок «Симпатиків Путіна» («Putinverstehers») в середині Європейського Союзу, що має спричинити ще більший розрив у трансатлантичних відносинах:
– збереження в Угорщині після 2018 р. політичного «статус-кво», представленого урядом на чолі з прем’єр-міністром Віктором Орбаном, шляхом підтримки урядового анти-НУО, анти-опозиційного, анти-брюссельського та анти-міграційного порядку денного через офіційних та неофіційних кремлівських агентів впливу;
– перешкоджання спробам уряду Чехії протидіяти російському впливу та підтримка про-путінських політичних гравців, таких як нинішній президент Чехії Мілош Земан, прямо атакуючи його головних конкурентів – Іржи Драгоша та Міхала Горачека;
– просування в австрійський уряд крайньої правої «Партії Свободи», однієї з найбільш прокремлівських сил серед європейського крайнього правого крила, шляхом об’єднання австрійських та німецьких проросійських політичних гравців, НУО та ЗМІ, а також посилення риторики щодо необхідності скасування режиму санкцій.
• Погіршення американсько-російських, а також американсько-європейських відносин ще більше заохочуватиме і стимулюватиме присутність Росії у «вакуумі влади», залишеному Сполученими Штатами, і, можливо, допоможе змінити пріоритети російського впливу, принаймні в Європі.
Лорант Дьйорі, Петер Креко, Якуб Янда, Бернард Вайдінгер, Political Capital
Повний текст дослідження можна завантажити тут.
