Україна має амбітну мету: досягти стандартів НАТО до 2020. Багато що було зроблено в контексті розробки реформ, але проблема тепер – в їх реалізації. Стандарти НАТО охоплюють не лише технічні норми, вони також стосуються певних цінностей та порядку міжвідомчої взаємодії. Все це вимагає змін як в способі мисленнях, так і в межах корпоративних зв’язків. Так, це дуже важко виконати в умовах ведення війни, проте Україна зобов’язана впровадити стійкі реформи в сфері безпеки і оборони. І з цим не можна затягувати.
Потенціал військово-технічного співробітництва з Україною, на мою думку, дуже великий, тому що перш за все тут наявні цінні людські ресурси: освічені експерти та фахівці в даній галузі. І з боку країн НАТО, зокрема представників військової промисловості, існує значний інтерес до цього потенціалу в Україні. Гальмує весь процес розширення співробітництва, по-перше, стандартизація – тобто перехід на стандарти, які загальноприйняті в країнах НАТО. Але, звичайно, цей процес тривалий. Інше дуже важливе питання – це менеджмент, тобто сумлінне управління інститутами в оборонно-технічної індустрії. Це стримує багато компаній від того, щоб робити в Україні спільні проекти. Боротьба з корупцією повинна стояти на першому місці, проте я також маю на увазі різні підходи до корпоративного управління.
Я знаю, що Україна зробила вже багато зрушень в усьому секторі безпеки. Затвердження усіх стратегічних документів – це дуже важливий крок, залишилося лише їх впровадити. З огляду на досвід Східноєвропейських країн, які увійшли в НАТО після розпаду Організації Варшавського Договору, процес трансформації може зайняти до 10 років. І це відбувалося без активної війни на їх територіях. Тому, якщо це може служили певним прикладом, я вважаю, що виконання всіх стандартів Україною до 2020 – дуже амбітна мета.
Взагалі, реформувати країну під час конфлікту – це складно, але тим не менш життєво необхідно.
Александер ВІННІКОВ,
голова представництва НАТО в Україні, директор Офісу зв’язку НАТО
