Методи Москви стають все більш зухвалими, хоча і цілком очікуваними. А ставка на руйнування українсько-польських відносин є одним із механізмів даної стратегії, зокрема, задля того, щоб збурити західноукраїнський регіон – найбільш патріотичний у протидії агресії Кремля (та за логікою того ж самого Кремля)… А резонування «антипольського» наративу є безпрограшним варіантом, як вважають ляльководи у Москві.
Процес цей було започатковано, до речі, у Польщі. Наприклад, протягом 2014-2016 рр. відбулася низка руйнувань українських пам’яток у Східній Польщі у прикордонних із Україною районах. Робилося це масово, системно і настільки зухвало, що рука Кремля не викликала сумнівів. Не даватиму ретроспективи – у Польщі вдосталь адекватних людей, хто системно звертає на це увагу. Інша річ – наскільки до них дослуховуються…
Все це робилося із прицілом на отримання «симетричної» відповіді з української сторони. Українські осередки (в тому числі, відверто націоналістичні) трималися і не відповідали, чому є природне пояснення – їм було чим займатися на власному східному фронті…
А 2017 рік демонструє, що проросійські осередки та агенти впливу Кремля, в тому числі, й у західних регіонах України остаточно активовано… А інцидент із консульством РП у Луцьку – не перший і, на жаль, не останній.
Небезпека цієї ситуації полягає в тому, що сіється ненависть між поляками і українцями на «горизонтальному рівні». Всім людям по обидві сторони кордону, насамперед, українцям, що, приміром, працюють у Польщі чи полякам, що мають сталі стосунки із Україною та українцями, не поясниш усієї глибини глибин гібридних методів роботи Кремля, що є очевидними для експертного середовища по обидва боки кордону. Ми можемо отримати дуже небезпечно парадоксальну ситуацію, коли на вищому політичному рівні у нас «мир, дружба, жувачка» і «спільне європейське майбутнє», а на пересічному рівні – штучно сформована ззовні побутова ненависть, замішана на історичних ранах і псевдоісторичних скелетах у шафі. В певний момент ми просто не зможемо “засунути фарш назад у м’ясорубку”… Закривати на це очі більше. списуючи все на маргиналів по обидва боки кордону, не можна.
Дієвий рецепт протидії таким акціям – очевидний. Знайти реальних винуватців хоча б однієї з таких акцій – що у Польщі, що в Україні (наприклад, Луцького теракту). Встановити весь ланцюг від прийняття рішень до виконання і показово покарати злочинців. Так, зробити це буде не просто. Однак на те й існують компетентні органи, щоб вирішувати непрості завдання, до того ж у непростий, загрозливий період для держави.
Стосується як Києва, так і Варшави…
