Під час ХІІІ Міжнародної спеціалізованої виставки “Зброя та безпека-2016” керівники декількох десятків українських підприємств і організацій, які є виробниками/розробниками продукції оборонного та подвійного призначення, прийняли рішення створити Асоціацію.
Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) та Інформаційно-консалтингова компанія Defence Express вже заявили про готовність увійти до складу означеної Асоціації як структури та забезпечувати аналітичне, інформаційне та маркетингове супроводження діяльності об’єднання.
Промисловці та експерти під час не публічної конференції на означеній виставці вже висловили переконання, що таке об’єднання є вкрай актуальним з огляду на кількість в країні приватних підприємств, які працюють на безпеку і оборону – понад двох третин продукції оборонного призначення та подвійного використання виробляє саме приватний сектор. Водночас, як вирішили майбутні співзасновники об’єднання, зазначена Асоціація є відкритою до співпраці з державними підприємствами та інституціями.
Метою створення Асоціації визначено об’єднання зусиль навколо спільних цілей і цінностей, спрямованих на ефективне і якісне забезпечення безпеки та оборони держави, формування новітніх бойових і оперативних спроможностей українського війська. Насамперед, це стосується зміни колишніх радянських механізмів та процедур на внутрішньому ринку озброєнь щодо рівних прав для діяльності приватних і державних підприємств, формування умов для інвестицій у новітні розробки і виробництво озброєнь та військової техніки. Важливим визначено й питання лібералізації зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств оборонної промисловості.
Для реалізації зазначених цілей Асоціація передбачає працювати у напрямку модернізації національного законодавчого поля, організації тісної співпраці з партнерами та організаціями, в тому числі за кордоном, представлятиме Уряду альтернативні можливості розвитку ОПК України на основі передового західного досвіду.
Фахівці національної «оборонки» переконані, що потенціал невикористаних механізмів посилення обороноздатності України ще залишається досить потужним.
За даними Міністерства економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ), в Україні нині 166 державних та 92 приватних підприємств, однак переважну більшість продукції та послуг виробляє саме приватний сектор А саме, 133 оборонних підприємств знаходяться у веденні ДК «Укроборонпром» (з них 6 спецекспортерів, тобто посередників збройної торгівлі, крім того, майже півтора десятка заводів і КБ де-факто знаходяться на окупованій Росією території). Значною частиною оборонних підприємств володіють Державне космічне агентство України (майже 12 підприємств) та Міністерство оборони України (8 профільних заводів, переважно підприємства з відновлення озброєнь та військової техніки). Деякі підприємства належать окремим міністерствам (наприклад, 4-ма управляє МЕРТ, 2 – у веденні МВС і т.д.). Цікаво, що кількість нових гравців ОПК України стрімко зростає – саме за рахунок приватного сектору. Отже цілком логічним було б забезпечення розвитку приватних підприємств шляхом створення для цього належних умов. Саме такий підхід дозволить максимально забезпечити потреби оборони, а також зберегти експортний потенціал країни та унеможливити «тотальну імпортизацію» оборонного сектору.
Світова практика свідчить, що загалом виробництво зброї та військової техніки в Україні має важливе значення не тільки для сектора безпеки держави, але також і для зростання економіки в цілому, покращення міжнародного іміджу держави. Внаслідок передусім трьох ключових чинників: по-перше, оборонна промисловість, або ОПК є високотехнологічним сектором, і його розвиненість є візитною карткою держави (як, наприклад, здатність виробляти літаки або ракети-носії); по-друге, розвиток ОПК передбачає обмін сучасними технологіями на ринку та відчутний вплив на міжнародній арені (саме таким є сучасний досвід Туреччини, ПАР, Польщі); по-третє, протягом останніх двох-трьох десятиліть суттєво набрала обертів тенденція «перетікання» оборонних технологій у цивільний сектор та цивільних – у оборонний сектор (наприклад, таке технологічне досягнення як відновлення матеріалів шляхом напилення спочатку використалося для відновлення лопаток двигуна винищувача, а потім вже було використано при модернізації бульдозерів).
ЦДАКР вже неодноразово висловлював своє аналітичне бачення використання альтернативних можливостей. Зокрема, на переконання аналітиків центру, для посилення потенціалу ОПК існують три стратегічні можливості, які досі майже не використовувалися.
Перша. Створення рівних умов для всіх підприємств з оборонно-промисловим профілем. Заохочення ініціатив приватних підприємств та залучення їх інвестицій у проекти, під які держава надаватиме гарантії закупівель в рамках ДОЗ (за умов відповідності технічних характеристик).
Друга. Лібералізація усієї системи військово-технічного співробітництва (ВТС). Виведення спецекспортерів з-під підпорядкування ДК «Укроборонпром» та надання прав зовнішньоекономічної діяльності усім підприємствам (тобто, йдеться про «подвійні права» – щоб укладати контракти на міжнародному ринку могли як спецекспортери, так самі підприємства). Використання ВТС для створення спільних виробництв з використанням нових технологій на території України, а також для залучення інвестицій провідних світових компаній, включно, для ринків третіх країн.
Третя. Активна приватизація державних оборонних підприємств та використання коштів для розвитку спільних виробництв з провідними світовими компаніями. Лише для окремих КБ та НДІ варто, наприклад, передбачати державну власність на рівні 51-відсоткового пакету або через створення наглядових рад за участю держави.
Отже з метою максимального забезпечення ефективного переозброєння сил оборони України, з акцентом на використання потенціалу національного ОПК та використання альтернативних шляхів залучення ресурсів ЦДАКР пропонуватиме керівним органам створюваної Асоціації розглянути наступні напрями удосконалення.
Удосконалення системи управління (на рівні виконавчої влади) може включати наступні заходи.
А. Оперативне прийняття реалістичної Державної цільової програми розвитку оборонної промисловості. Важливо, щоб ідеологія переозброєння української армії ґрунтувалася на досягненні ЗСУ до 2020-22 років спроможності ведення ефективної безконтактної війни у будь-який час доби. Ситуація також вимагає акцентування уваги на глибокій модернізації озброєнь і військової техніки радянського виробництва, що дозволить забезпечити поточні потреби ЗСУ та удосконалити виробничі потужності для реалізації ключових завдань переозброєння армії і посилення позицій на міжнародному ринку озброєнь. Така програма, на погляд експертів, має серед іншого враховувати питання побудови: 1) реалізації реалістичної військово-технічної політики, спрямованої на посилення ЗС України та відповідно створення дієвої вертикалі управління та координації ОПК; 2) створення умов для реструктуризації, акціонування та приватизації частини оборонних об’єктів; 3) формування нових умов для військово-технічного співробітництва.
Б. Перенесення центру тяжіння у виробленні військово-технічної політики держави та в управлінні та координації ОПК до виконавчої влади – шляхом центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом.
В. Розвиток систему відповідальності через удосконалення роботи інститутів Генеральних конструкторів та Науково-технічної ради, а також створення наглядових і громадських рад для здійснення нагляду за роботою державного сегменту ОПК. Сприяння посиленню парламентського та громадського (через профільні неурядові організації та ЗМІ) за сектором безпеки у частині переозброєння та реформування оборонної промисловості.
Г. Створення реалістичних умов для максимального залучення приватного сектору у розбудову ОПК та розвиток озброєнь шляхом: прийняття низки законів або постанов Уряду (закони перелічені нижче), що визначатимуть права власності, сплату роялті, умови прозорого залучення до формування і виконання держоборонзамовлення (через створення спеціального реєстру розробок та проведення відкритих тендерів), виплат роялті розробникам, зниження обмежень держави у сфері ціноутворення.
Д. Замовлення імпортних ОВТ замовниками напряму, без урахування комісійних для спецекспортерів (тобто безпосередньо Міністерством оборони України, МВС, СБУ, ДПСУ, СЗР, а не через спецекспортерів (ДК «Укрспецекспорт» та дочірні фірми).
Є. Забезпечення дерегуляції експорту озброєнь та військової техніки у бік зміни існуючої системи та забезпечення можливості підприємств ОПК здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на умовах отримання ліцензії і інформування Державну службу експортного контролю про її ведення. Міністерство оборони України за рішенням Уряду має оптимізувати методику ціноутворення на продукцію та послуги оборонного і подвійного призначення та, серед іншого, здійснювати військову прийомку лише на кінцевому етапі (по готовності продукції), без контролю витрат підприємства. Крім того, в методику ціноутворення передбачити обов’язкове включення роялті для розробників озброєнь і військової техніки.
Удосконалення системи управління (на рівні законодавчої влади) може включати наступні заходи.
Після аналізу потреб оборонних підприємств ЦДАКР дійшов висновку щодо необхідності прийняття (внесення змін) наступних законів України.
А. «Закон про створення, виробництво озброєнь, військової та спеціальної техніки». Цей закон мав би визначити «правила гри» на внутрішньому ринку, створити рівні та прозорі умови для державних і приватних підприємств, забезпечити право роялті для підприємств-розробників, диференційовано розв’язати питання такої перешкоди ініціативним розробкам як ліцензування та низку інших.
Б. «Закон про оборонно-промисловий комплекс». Цей закон мав би чітко визначити вертикаль державного управління ОПК.
В. «Закон про гарантування прав інвестицій і інвестиції в ОПК України» (раніше законопроект мав назву «Про державно-приватне партнерство»). Прийняття такого закону забезпечить створення позитивного інвестиційного клімату, умови та правила повернення інвестицій, включно для іноземних компаній).
Г. «Закон про військово-технічне співробітництво». Закон, який має не тільки регламентувати правила спільного з іноземними компаніями створення озброєнь і військової техніки, але й визначатиме питання експорту і імпорту такої продукції; крім того, варто розглянути, щоб даний закон зафіксував право замовників (Міноборони, МВС та інших) щодо здійснення прямого, без спецекспортерів, імпорту оборонної продукції, а також ліквідував заборонну систему самого оборонного експорту, замінивши її повідомною, а поряд з правом «Укрспецекспорту» здійснювати маркетинг і укладати угоди визнати право самих підприємств вести зовнішньоекономічну діяльність.
Д. «Закон про офсетну діяльність». Закон дозволить отримувати компенсаційні інвестиції при здійсненні імпорту озброєнь і військової техніки, а також налагоджувати за рахунок експортера високотехнологічні виробничі або сервісні лінії.
Є. Для забезпечення реалізації потенціалу приватних підприємств на міжнародному ринку доцільно внести зміни до існуючих «Закону про зовнішньоекономічну діяльність» та «Закону про експортний контроль».
Ж. Крім того, необхідним стало законодавче забезпечення системи парламентського контролю та розширення його шляхом виведення з меж суто Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони до «міжкомітетської» структури, до якої варто включити народних депутатів з Комітету ВРУ з питань промислової політики та підприємництва, бюджетного комітету ВРУ та інших.
Означені та деякі інші закони дозволять змінити ставлення в Україні до потенціалу приватних оборонних підприємств, ставлення західних оборонних компаній до інвестицій в Україну в рамках військово-технічного співробітництва, ліквідувати неконкурентне і абсолютно непрозоре для підприємств оборонного сектора середовище. Але головне, що таке законодавче поле створить умови для розробки та реалізації воєнно-технічної політики держави.
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
