Початок травня ц.р. традиційно відзначився активізацією проросійських сил в Україні, які використовують травневі свята як привід для дестабілізації обстановки, нагнітання атмосфери ненависті в українському суспільстві, розколу українців на «фашистів-бандерівців» та «сталіністів-путінців», «патріотів» та «ватників», тощо.
Причому, цьогорічні провокативні акції здійснювалися з набагато більшим розмахом, нахабністю та напором порівняно з 2015 р. Кульмінацією проросійського дійства стала акція «Безсмертний полк» в Києві, яка централізовано організується Кремлем по всій Росії, а також використовується російським режимом для поширення ідей «руського міру» на пострадянському просторі та в усьому світу. Для розкручуванням акції в Україні Кремль задіяв всіх наявних діячів «п’ятої колони»: починаючи від депутатів «Опоблоку» Шуфрича та Новінського, кума Путіна Медведчука, Льовочкіна з його каналом «Інтер» та навіть витягнуту із нафталіну, геть забуту Наталію Вітренко. Учасники «Безсмертного полку» явно намагалися спровокувати пересічних киян до силового протистояння, сутичок, бійок – очевидно, для створення відповідної картинки для російських пропагандистських каналів (до речі, найближчий соратник Вітренко Володимир Марченко вів онлайн репортаж акції для найвідомішого сепаратистського каналу «Anna-News»).
Зокрема, учасники «Безсмертного полку» несли ікони Сталіна, символ сепаратизму в Україні – «георгіївські стрічки», наряджали дітей у радянські однострої та російські триколори. Н.Вітренко навіть вдалося спровокувати бійку і застосувати проти поліції сльозогінний газ. В той же час, слід відзначити професійну роботу українських правоохоронців, яким вдалося нейтралізувати наміри проросійських провокаторів і зберегти ситуацію під контролем. Так само проросійським силам не вдалося «розкачати» ситуацію і в інших ключових містах – Одесі, Харкові, Маріуполі. В той же час, з різних джерел надходить інформація, що Росія нарощує фінансування проросійських сил в Україні, сподіваючись, що погіршення соціально-економічної ситуації та продовження кризових процесів в українському політикумі дасть можливість досягти головної цілі російського керівництва стосовно України – створення внутрішніх умов (в ідеалі – соціальних бунтів та масових заворушень) для продовження агресії.
На цьому фоні тенденції внутрішнього розвитку країни відповідають очікуванням Кремля. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що напруження у суспільстві викликає початок реалізації новим урядом реальних, а не декларативних реформ. Підвищення тарифів на газ, електрику та інші комунальні платежі, здійснені новим урядом, насправді, відносяться до базових кроків реформування української економіки (і які не здійснювалися багато років через популізм і небажання політиків брати на себе відповідальність). Однак, ці дії прогнозовано викликають крайнє незадоволення суспільства і підвищують рейтинг популістів – Блоку Ю.Тимошенко, Радикальної партії, «Опоблоку».
Так само, як і ситуація довкола призначення Юрія Луценка генпрокурором. С одного боку політикум та громадськість вимагає проведення реформи прокуратури, швидкого розслідування злочинів проти Майдану, покарання зрадників-колаборантів та корупціонерів. А з іншого – виступає проти призначення Ю.Луценка генпрокурором, оскільки той не має юридичної освіти і йде на посаду в результаті складної комбінації домовленостей в парламентських фракціях та групах з безпосереднім впливом Президента.
Хоча, очевидно, що призначення ще одного фахівця з юридичною освітою – тобто, людини з прокурорської чи судової системи, знову призведе до імітації реформи прокуратури та судів і гальмування всіх резонансних справ. Логіка процесу вимагає призначення на цю посаду людини, яка матиме політичну волю зруйнувати системний радянський менталітет українських прокурорів, що, в принципі, не вимагає глибоких знань юриспруденції. Набагато важливішою у цьому випадку є політична готовність ламати гнилу прокурорську систему зсередини і створювати на новому фундаменті європейську прокурорську службу, яка не матиме нічого спільного з попередніми «діамантовими», «золотими», «маєтковими», «рейднжроверними» та іншими прокурорами. Найбільший виклик у цьому відношенні полягає саме у реальній спроможності та бажанні Ю.Луценка (та Президента) реалізувати цей план. Якщо черговий (вже четвертий) генпрокурор після Революції Гідності швидко «здується» і піде протореним шляхом імітації реформ, це може стати однією з останніх капель, які переповнять чашу терпіння українців.
Нові кроки українського уряду на шляху реформ дещо пом’якшили тон західних партнерів і, в тому числі, знизили їх завзятість щодо тиску на Україну в рамках Мінського процесу. Чергова зустріч міністрів закордонних справ у Нормандському форматі, яка відбулась 11 травня у Берліні, продемонструвала повну відсутність прогресу у переговорах. Слід відзначити, що західні партнери знизили градус своїх заяв стосовно необхідності якнайшвидшого проведення виборів на окупованих територіях. Це є добрим сигналом для України, який свідчить про поступове просування Мінського процесу до пошуку нових форматів для деокупації Донбасу та Криму. Позитивним також є те, що час зараз знову грає на користь України – у Росії наближаються парламентські вибори, а тому російське керівництво вимушене діяти занадто різко і прямолінійно. Це, знову ж таки, відкриває можливості для зміни формату переговорів із введенням до них нових гравців – насамперед, США та ЄС як інституцій.
З іншого боку, передвиборчий цейтнот російського керівництва підвищує ймовірність непрогнозованих та неадекватних дій стосовно України. Ряд експертів прогнозує у зв’язку з цим підвищену ймовірність відновлення Кремлем широкомасштабних бойових дій на Донбасі.
Ситуація у зоні російсько-українського конфлікту залишається напруженою та нестабільною. Незважаючи на «Великоднє» затишшя протягом святкових днів, коли кількість збройних провокацій та обстрілів з боку російських військ знизилась до мінімуму, росіяни активно нарощували своє угруповання на окупованому Донбасі. Особлива увага при цьому приділялась посиленню компоненту сил спеціального призначення. Зокрема, до Луганську з Краснодарського краю переміщено підрозділ 10 окремої бригади спеціального призначення (Молькіно, Краснодарський край) Південного ВО ЗС РФ. Також на початку травня почалось перекидання підрозділу 45 окремої бригади спеціального призначення (Кубінка) Повітрянодесантних військ Збройних сил РФ з Новоазовську до району н.п.Комінтернове. Крім того, на початку травня до Донецька прибув підрозділ 3 окремої бригади спеціального призначення ЗС РФ (Тольятті).
Крім того, підтверджуються прогнози щодо можливості використання проти України новоствореної «Росгвардії». На початку травня до Луганську прибув підрозділ спеціального загону швидкого реагування «Рись» Федеральної служби військ Національної гвардії РФ. Це суттєво підвищує рівень воєнної загрози для України, оскільки «Росгвардія» може бути використана Путіним в бойових діях проти України без жодних обмежень і контролю з боку російського суспільства та інших державних органів. Крім того, не виключено, що саме військовослужбовці «Росгвардії», які мають привілейований статус (фактично «особистої гвардії Путіна»), можуть замінювати на найбільш важливих ділянках російсько-українського фронту військовослужбовців ЗС РФ, оскільки останні почали проявляти незадоволення своїм становищем та умовами служби. До того ж, за окремими даними, підрозділ «Росгвардії» «Рись» прибув на окуповані території з метою виконання прямих функцій «заградотрядов» (як це практикувалось у СРСР у роки Другої світової війни). Зростання кількості дезертирів та небажання бойовиків з числа місцевих мешканців продовжувати участь у бойових діях примушує російське керівництво вдаватися до каральних заходів і нарощувати частку російських громадян у підрозділах 1 та 2 АК ЗС РФ.
І посилення компоненту сил спеціального призначення, і створення «заградотрядов» «Росгвардії» може свідчити про підтвердження прогнозів щодо ймовірності активізації бойових дій з боку РФ, орієнтовно, у серпні (зважаючи на наближення парламентських виборів в РФ).
Виклики для України на міжнародній арені
Зусилля Заходу, спрямовані на «замороження» російсько-українського конфлікту, залишаються ключовим міжнародним чинником, який впливає на Україну. Хід переговорів та консультацій у Мінському та Нормандському форматах підтверджують їх неефективність та нежиттєздатність. В той же час, країни Заходу вперто намагаються примусити Україну – всупереч українським інтересам і елементарній логіці – піти на компроміс і розпочати політичні процеси на окупованому Донбасі.
Це пояснюється наближенням загальних парламентських виборів у ФРН (2017), в результаті яких може відбутися повне перезавантаження уряду країни (при цьому, невдача Мінського процесу може завдати ще одного удару по рейтингу А.Меркель).
На додачу до президентських виборів у США (листопад 2016) це залишає дуже короткий проміжок часу для реалізації замислів Мінського та Нормандського форматів. Перевибори канцлера ФРН та президента США вочевидь поставлять питання про цілковите переосмислення підходів до вирішення російсько-українського конфлікту. Це примушує ФРН діяти все більш активно та імпульсивно, відкриваючи нові можливості для російської дипломатії з метою завершення операції з перетворення окупованого Донбасу на «Придністров’я-2». В той же час, наближення парламентських виборів власне у Росії (вересень 2016 року) додає переговорам ще більшої напруги.
Останнє засідання міністрів закордонних справ у Нормандському форматі, яке відбулось 11 травня у Берліні, цілком підтверджує ці припущення. Переговори знову завершилися нічим. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін повідомив, що учасники зустрічі погодилися щодо необхідності «наявності міжнародного компоненту» під час виборів на Донбасі. «Який це буде компонент – це вже інше питання», – сказав міністр. Клімкін додав, що російська сторона представила свої варіанти виборчого законодавства. «Але я сказав панові Лаврову, що ми здатні самі написати українське законодавство, і жодні поради нам не потрібні. Таким чином, у цьому питанні у нас немає ніякого прогресу», – пояснив Клімкін.
У свою чергу, МЗС Росії Сергій Лавров звинуватив Україну у спробах відтягнути реалізацію політичних домовленостей, укладених у Мінську в лютому 2015 року. За його словами, українська сторона прагне ввести на Донбас воєнізовану місію. «Поки що, нажаль, мій висновок такий, що з українського боку періодично висуваються якісь нові приводи для того, щоб відкласти реалізацію найголовніших домовленостей», – сказав голова російського МЗС.
На думку експертів ЦДАКР, на цей час, враховуючи всі зовнішні та внутрішні аспекти розвитку ситуації довкола російсько-українського конфлікту, найбільш доцільною стратегією для України є збереження переговорів у Мінському та Нормандському форматах у поточній динаміці – «ні прогресу, ні регресу». Прийняття будь-яких рішень у ситуації, коли на основних гравців процесу (ФРН та РФ) тиснуть передвиборчі чинники, можуть призвести до нової дестабілізації ситуації в зоні конфлікту.
Дії нового уряду на шляху реалізації реформ та призначення Ю.Луценка викликали позитивну реакцію на Заході. Це відзначилось і в тоні заяв представників ФРН та Франції за підсумками переговорів у Нормандському форматі, і під час візиту комісара ЄС з питань міграції, внутрішніх справ та громадянства Дімітріса Аврамопулоса. Зокрема, єврокомісар на зустрічі з Петром Порошенком підтвердив, що Україна виконала всі вимоги для надання безвізового режиму з ЄС. Під час переговорів з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, Аврамопулос підкреслив, що сьогодні Україна – не лише ще одна країна, яка прагне до Європи, а й гарант забезпечення стабільності у регіоні. «Ви маєте почувати себе щасливими представниками цієї генерації, яка здійснює усі ці соціальні та політичні зміни. У цьому процесі ви – не самі. Ці зусилля, які ви докладаєте, мають надзвичайно велике значення. Ви досягнули дуже великих результатів, і, я думаю, що ми недалеко від того дня, коли українці зможуть вільно подорожувати Європою», – заявив Аврамопулос.
Між тим експерти вказують, що цей позитив з боку європейців є значною мірою авансом новому уряду Гройсмана і демонстрацією того, що у випадку реальних кроків на шляху реформування, Україна отримає не лише слова підтримки, але й конкретну допомогу, яка дозволить вийти на новий рівень розвитку економіки та громадянського суспільства.
Виклики у площині економіки
Завершення урядової кризи та початок реформаторських кроків нового уряду спричиняє суперечливі тренди в економічній сфері. З одного боку, міжнародні партнери України позитивно оцінюють дії уряду і говорять про можливість відновлення фінансової підтримки, з іншого – «шокова терапія» у сфері комунальних платежів різко наростила протестні настрої у суспільстві.
Після оголошеного з 1 квітня підвищення тарифів на електроенергію, а з 1 травня – на газ, Національна комісія з регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг ухвалила рішення про підвищення з 1 липня цін на опалення та гаряче водопостачання на 75-90 % через зростання цін на газ для підприємств, які постачають тепло та електроенергію, і зростання мінімальної заробітної плати. Експерти по-різному оцінюють таку політику уряду, але заявляють, що підвищення цін на опалення та гарячу воду було неминучим після підвищення ціни на газ. Незважаючи на запевнення уряду про те, що малозабезпечені категорії населення не постраждають унаслідок підвищення тарифів, можливо припустити, що на фоні зростання цін на більшість груп товарів загального вжитку, рівень платежів за комунальні послуги буде неухильно падати, і до початку опалювального сезону криза неплатежів може стати відчутною проблемою.
Між тим, саме рішучі дії уряду для переходу на ринкові ціни на енергоносії для населення створюють необхідні умови для повномасштабного відновлення співпраці з МВФ. Місія МВФ прибула до України 10 травня з метою оцінки фіскальних та монетарних показників бюджету в контексті реформ, які підтримує фонд. Експерти вважають, що рішення про підвищення тарифів на газ та опалення дає «зелене світло» для надання Україні чергового траншу МВФ вже у найближчий час. Це стане позитивним імпульсом для української економіки. І за умови продовження реформаторських заходів та розширення західної підтримки, може закласти підвалини для початку економічного росту вже в цьому році.
За оцінкою аналітиків МВФ, прогнозні показники рівня інфляції (15,1 %) і зростання економіки (1,5 %) за підсумками 2016 року не відрізнятимуться від раніше озвученого прогнозу. При цьому активи НБУ з початку року збільшилися на 38 млрд грн – до 887 млрд грн за рахунок збільшення обсягу цінних паперів нерезидентів і повернення рефінансування комерційним банкам.
Між тим, аналітики інвестиційного фонду ICU прогнозують, що уряду доведеться вдатися до додаткової емісії зовнішніх ОВДП, якщо переговори з МВФ затягнуться, а черговий транш кредиту фонду та кредитні гарантії США не будуть отримані вчасно.
Основні виклики всередині держави
Вирішення урядової кризи та декларування прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом рішучих кроків на шляху реформування всіх галузей діяльності держави, започаткувало новий етап розвитку України після Революції Гідності. Експерти сходяться на думці, що наближається точка біфуркації постреволюційного періоду: якщо зараз Президенту Порошенку, коаліції та уряду не вдасться запустити процес радикальних реформ, то наступним етапом розвитку країни стане реванш колишньої Партії регіонів з подальшим поновленням проросійського впливу і фактичним руйнування Української Держави.
Призначення Ю.Луценка генпрокурором та перші дії Гройсмана дають слабку надію на початок реформ, а не їх імітації. Саме ломка старої прокурорської системи може стати тим критичним моментом, який зробить демократичний розвиток України незворотнім. На прокурорському свавіллі тримається вся корумпована система розпилювання бюджету, здійснюється тиск на бізнес, формується невпевненість інвесторів. Перші кроки Луценка на новій посаді покажуть, куди почне свій рух Україна, яка зараз знаходиться на черговому перехресті.
Ще одним яскравим свідченням супротиву старої системи реформам є новий конфлікт між головою Закарпатської обласної державної адміністрації Москалем та митницею. Москаль заявив, що готовий подати у відставку через неузгоджену з ним заміну начальника регіональної митниці, яка, за його словами, пролобійована «сигаретною мафією». Митниця разом із прокуратурою залишається одним зі стовпів корупції та блокування реформ. Досі не вдається приборкати контрабанду на окуповану територію на Донбасі. Поблизу державного кордону з Білоруссю в Житомирській і Рівненській областях процвітає незаконний видобуток і вивезення бурштину. Реформа уряду Яценюка з передавання частини митниць в управління іноземним компаніям виявилась простим піаром. Керівники країни заявляють, що бюджет втрачає астрономічні суми через корупцію на митниці. Глава фіскальної служби, а слідом за ним і прем’єр-міністр Гройсман заявили, що збираються створити мобільні міжвідомчі групи для контролю над митницею. На думку заступника міністра з окупованих територій Туки, такі заходи не розв’яжуть проблему контрабанди, оскільки оформлення митних процедур з експорту та імпорту газу, електроенергії та інших ресурсів, а також більшої частини вантажів проводяться не на кордоні. Деякі експерти нагадують, що подібна спроба, розпочата урядом в 1990-х роках, призвела до зростання корупції, оскільки «мобільні бригади» у кінцевому рахунку стали стягувати додаткову винагороду з митників.
Ситуація довкола митниці може набути ще більшого напруження. 18 травня парламентський комітет з питань податкової та митної політики буде розглядати це питання і може рекомендувати Кабміну провести службове розслідування діяльності глави ДФС Романа Насірова та його першого заступника Сергія Білана.
Можна припустити, що у разі початку реальних реформаторських кроків у генпрокуратурі та на митниці саме супротив цих монстрів пострадянського періоду може стати одним з найбільших викликів стабільності та власне існуванню держави у найближчій період.
