Протягом останніх 2-х років в Україні зародився потужний волонтерський та громадський рух сприяння обороні держави. Україна продемонструвала світові без перебільшення власний суто український феномен волонтерства, добровольчого руху, самопожертви… Люди на власному ентузіазмі та без будь-якої матеріальної бази змогли організувати підтримку та військову підготовку цілих підрозділів регулярної армії та добровольчих батальйонів, самоорганізувалися для спільних занять з тактики та поводження зі зброєю. Однак система безпеки держави не може вічно триматися на ентузіастах, – власне держава мусить долучитися до використання та подальшого стимулювання та розвитку волонтерських ініціатив.
Нажаль, ми все ще не маємо навіть і близько тієї всенародної готовності до зустрічі ворога, якою пишаються, зокрема, Швейцарія або Ізраїль. Або чому ж українці досі не створили власний аналог «Кайтселіту» (відома система самооборони Естонії – ред.)?
Нещодавно, на базі громадської платформи «Реанімаційний Пакет Реформ» (РПР) відбулося експертне обговорення «Участь громадськості у сфері безпеки і оборони на прикладі Товариства сприяння обороні України та інших громадських організацій». В дискусії взяли участь представники громадських військово-патріотичних організацій, Ради національної безпеки та оборони, Генерального штабу ЗСУ, представники неурядового аналітичного сектору безпеки України.
Про поточну ситуацію в Товаристві сприяння обороні України (ТСОУ) доповів начальник Управління ВПРСТО (військово-патріотичної роботи та сприяння територіальній обороні України) цієї організації Юрій Чижмар. ТСОУ – це нащадок радянського ДТСААФ, ця організація тривалий час перебувала поза зоною уваги медіа та громадськості.
Так, зокрема, представник ТСОУ повідомив, що ця найбільша оборонна громадська організація, володіючи більш ніж 4000 об’єктами нерухомості, сотнями автомобілів і розгалуженою мережею осередків по всій Україні, за 2 роки фактичної війни так і не спромоглась створити ані власний волонтерський центр, ані добровольчий батальйон. Натомість на другому році війни, за словами Ю.Чижмаря, згортаються навіть ті програми, які провадились Управлінням ВПРСТО, у якому 99% працівників працюють на волонтерських засадах. Більше того, на останньому засіданні керівного органу взагалі було піднято питання про недоцільність сприяння територіальній обороні зі України зі сторони ТСО.
В свою чергу, напрацюваннями в сфері обороноздатності країни поділились представники громадських організацій Центр спеціальної і тактичної підготовки «Білий Вовк», «Українська Резервна Армія», «Українська добровольча Армія», Цивільний корпус «АЗОВ», «Добровольчий Альянс», «Рух сприяння територіальній обороні України». За словами всіх учасників від громадських об’єднань, їм вдалося організувати системну та ефективну підготовку патріотів України, значна частина яких взяла участь у бойових діях, захищаючи суверенітет держави. Експерти від громадськості висловили впевненість, що могли б зробити значно більше задля обороноздатності країни, якби володіли більшими матеріальними ресурсами або хоча б мали вільний доступ до навчальних приміщень та полігонів для проведення вишколів.
Представники РНБО та Генштабу також висловились на користь громадських організацій, які змогли на власному ентузіазмі та з волонтерською допомогою суттєво допомогти обороні країни. В той же час їх здивувала позиція керівництва ТСОУ щодо згортання програм військово-патріотичного виховання та відмова від сприяння територіальній обороні України, зважаючи на те, що на сході України й досі ведуться бойові дії, а Крим все-ще окуповано країною-агресором. Окремо було зауважено про недостатню матеріальну забезпеченість загонів територіальної оборони, які гостро потребують приміщень для навчання та організаційних заходів.
За ініціативи директора військових програм Центру Разумкова Миколи Сунгуровського, всі учасники заходу дійшли згоди, що ситуація, коли найбільш забезпечена в Україні організація під час війни використовує лише незначну частину своїх можливостей, в той час, як значно менші організації працюють з повною віддачею і відчувають брак ресурсів, є неадекватною викликам сьогодення і потребує врегулювання.
Також, протягом всієї дискусії експерти відзначили важливість національно-патріотичного виховання школярів та студентів, які й є основою майбутньої обороноздатності України. Оскільки в школах та ВНЗ також відсутні ресурси для проведення відповідних заходів, то логічним й правильним було б використання в повній мірі зусиль та ресурсів всіх громадських та державних структур для виховання українських патріотів.
Виходячи із реалій, які склалися в нашій державі, можна зробити такі поточні висновки:
1) В Україні є справді дієві обороноздатні громадські організації і є справді багаті громадські організації (ТСОУ як нащадок ДТСААФ, насамперед), – нажаль вони практично не перетинаються між собою;
2) Для того щоб громадськість могла зробити більше для своєї країни, держава в особі її урядовців, має також довіряти своїм громадянам і тісно співпрацювати з громадськими організаціями;
3) Найбільш ефективна робота громадських об’єднань можлива саме у симбіозі та при спільному використанні ресурсів та засобів для роботи, що доведено якісною співпрацею новоствореної спілки «Рух сприяння територіальній обороні України» та регулярною взаємодією між молодіжними ГО;
4) ТСОУ – колись найбільша громадська оборонна структура – втратила свої позиції і перетворилась фактично на комерційне підприємство, що є неприпустимим під час зовнішньої агресії та в умовах постійної загрози з боку такого агресивного сусіда, яким є Росія. Тому необхідно реформувати цю перекачану нерухомістю структуру або в іншій спосіб забезпечити її роботу на користь України;
5) Громадські структури, які дійсно демонструють гарні результати своєї діяльності, мають отримати власне місце в системі стримувань і противаг державної влади в цілому і в оборонному секторі, зокрема.
Олег ХАВРУК,
спеціально для Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
