Ігор Кабаненко, президент UA.RPA, колишній заступник міністра оборони та начальника генерального штабу ЗС України доповів про проблемні питання напрямків розвитку збройних сил України в контексті мілітаризації окупованого Криму під час міжнародної конференції «Мілітаризація окупованого Криму як загроза міжнародній безпеці» (14 березня поточного року). В його доповіді «Розв’язати Кримський вузол не можна розрубати: де поставити кому?» йшлося про військову і технологічну відповідь агресорові. Незважаючи на рекомендації багатьох експертів перш за усе вирішувати питання де окупації Криму невійськовим шляхом, все ж таки, доцільно опрацювати і залучення для цього військового компоненту.
Експерт з використанням карт і таблиць довів залежність півострова від материкової частини України, а відтак, досить суттєве падіння економіки Криму стало логічним наслідком окупації. Посилаючись на досвід протистояння РФ в гібридній війні, доповідач зазначив, що за російськими канонами, перш за все, йде боротьба за свідомість людей, а потім вже за все інше включно з військовим компонентом. Далі експерт визначив сферу інтересів агресора після окупації Криму, яка співпала з оголошеним Кремлем планом створення «Новороссії» – йшлося про захоплення об’єктів життє-, водо- та енергозабезпечення Криму, розташованих в Херсонській області. Це також об’єкти видобутку корисних копалин на шельфі Азовського і Чорного морів.
Силовий аспект деокупації потребує значного зосередження сил, яких наша країна реально не має. А ось якщо думати на випередження противника, та діяти асиметрично, це дозволить досягнути певних результатів. Маємо зосередити резерви для реагування на можливі удари ворога із швидкою зміною напрямків ударів та задіяних сил. Маємо досягнути технологічної переваги на полі бою. Це принципово не лише для стратегії визволення Криму, а й для збройних сил взагалі. Наприклад, точне цілевказання, розвідка, безпілотні апарати та бойові роботи, високоточна зброя, приховане спостереження, прихований зв’язок, засоби радіоелектронної боротьби, інформаційно-психологічні операції тощо. Все це – технології, які дозволять отримати перевагу на полі бою у випадку відновлення гарячої фази.
Не можна виключати, що агресор може вдатися до руйнування наших морських інтересів на шельфі, буде заважати розробці вуглеводної сировини, перешкоджати іншим видам діяльності нашої держави навіть в межах територіальних вод або виключної економічної зони. Не випадково, наприклад, йшлося про можливість спроби захоплення противником о.Зміїний, що мало б катастрофічні наслідки не лише для України. Це свідчить про актуальність поповнення наших ВМС новими кораблями, перш за все, пристосованими для дій в прибережній морській зоні швидкісними ракетними та іншими бойовими катерами сучасних проектів. Для цього потрібні розуміння проблеми, політична воля і необхідне фінансування.
