На мій погляд, можливості та виклики для оборонних компаній країн Альянсу можуть бути визначені в рамках, того які європейські та американські виробники оборонної продукції готові співпрацювати з українськими компаніями. З огляду на це, я пропоную десять принципів для реформування оборонної промисловості, які уряд України повинен розглянути, якщо збираєтеся розвивати співпрацю:
1. Демографія. Оборонна інфраструктура в Донецькій та Луганській областях була зруйнована, якщо не знищена. З огляду на це необхідно зробити негайні дії для забезпечення безпеки та захисту критичної військової інфраструктури у Дніпропетровській області, і побудувати нову, безпечну і виправдану інфраструктуру в західному регіоні країни. Звичайно це дорого, проте є конче необхідним для забезпечення військового ланцюжка поставок озброєння та збереження наявних виробничих центрів України. Є три переваги цього підходу: по-перше, це можливість залучення прямих іноземних інвестицій; по-друге, це відкриває можливість для розширення торгівлі та співпраці в галузі оборони з прилеглими країнами, зокрема Польщі та Румунії, які можуть бути включені в ланцюжок поставок комплектуючих, і які вже мають сучасні оборонні галузі; і по-третє, це забезпечує Україні можливість побудувати власну сучасну оборонну промисловість.
2. Промисловий стандарт. Відновлення оборонного виробництва не може відбуватися без ретельного аналізу стану промисловості України. Необхідно провести незалежний аудит виробничих потужностей ключової та іншої військової продукції з метою виявлення прогалин та виробничих надлишків. Точна оцінка рівня технологічної готовності, має продемонструвати існуючи прогалини та потреби в інвестиціях. Крім того, організація оборонно-промислової бази України має бути переглянута з огляду на її конкурентоспроможність, контроль якості, темпів виробництва та процесів закупівлі озброєння.
3. Науково-дослідні центри передового досвіду. Слід оцінити як фонди оборонних досліджень та розвитку профінансовані та визначена їх пріоритетність. Науково-дослідна діяльність, яка не забезпечує бойові можливість має бути призупинена. Уряд України може розглянути питання про реалізацію стратегічних дослідницьких ініціатив із зарубіжними компаніями для залучення інвестицій в технології, що становлять взаємний інтерес. Крім того, Міністерство фінансів та Міністерство оборони могли б розглянути інвестиційні програми, які залучають прямі іноземні інвестиції.
4. Мережа постачальників. Другий і третій рівень постачальників військової продукції має вирішальне значення для підтримки оборонно-промислової бази. По-перше, вони створюють робочі місця в межах малого та середнього бізнесу економіки. По-друге, вони мають тенденцію бути більш інноваційними та ефективними, ніж великі підприємства. По-третє, розгалужена мережа базових постачальників дозволяє збільшити рівень безпеки та підвищити конкурентоспроможність. Постачальники представляють собою “передовий” компонент технологічного прогресу, натомість організації, які займаються технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією, є підтримуючим компонентом. Вони можуть перебувати в приватній або державній власності, а також в комбінації форм власності.
5. Стандарти. Ухвалення стандартів і специфікацій є необхідними, якщо українська і західна оборонна промисловості зацікавлені в ефективній співпраці та в бажанні взаємодіяти. Надійна програма стандартизації повинна бути встановлена для гармонізації із стандартами НАТО та практикою контролю якості.
6. Моделюванню та навчанню має бути приділена особлива увага з двох причин. Використання стимуляторів (різноманітних тренажерів) з часом не лише збереже величезні суми коштів на підготовку персоналу, а й з часом дозволить створювати можливості наступного покоління. У той час як практичні навчання залишатимуться важливим інструментом підготовки.
7. Управління. Вміла державна політика, відповідна етична поведінка та боротьба з корупцією мають вирішальне значення, в тому випадку якщо Україна прагне стати стабільною країною з можливістю ефективного використання власної робочої сили, відповідними умовами для залучення іноземних інвестицій та здійснення військово-технічної співпраці. Наприклад, Закон про корупцію (Foreign Corrupt Practices Act (FCPA), прийнятий в США забезпечує етичну поведінки для власних оборонних підрядників та міжнародних клієнтів. Тут слід пам’ятати, що політика протидіє корупції, рівносильна успішному співробітництву.
8. Політика постачання (матеріально-технічного забезпечення) та закупівель. Якщо використовувати Міністерство оборони США як приклад, то тут відомство відповідальне за вирішення всіх питань пов’язаних з реалізацією політики матеріально-технічного забезпечення та закупівель озброєння, включаючи ведення електронного бізнесу. Крім того, політика постачання та закупівель забезпечує бачення процесу придбання через доброчесність керівників, які відповідальні за реалізацію ефективного постачання обладнання та послуг, що відповідають потребам бойових дій, через інноваційність політики, уміле керівництво та постійний контроль за ефективним витрачанням коштів платників податків. Американська політика в сфері постачання та закупівель є моделлю, яку слід враховувати. Тим не менш, Сполучені Штати постійно оцінюють свій процес оборонних закупівель і змінюватимуть власні підходи в реалізації політики постачання та закупівель для забезпечення адаптації до військових потреб та відповідності загрозам, наявним технологіям та розміру бюджетів.
9. Іноземні джерела для закупівель. Україна має можливість створювати і поставляти власні системи озброєння. Однак для задоволення поточних потреб в умовах зростаючої агресії зі сходу повинна бути розглянута інша політика закупівель озброєння від іноземних постачальників. У випадку із США, Україна виграє від роботи в рамках програм із закордонних військових продажів – Foreign Military Sale (FMS) та закордонного військового фінансування – Foreign Military Financing (FMF), які на даний час затверджені.
10. Експортна політика та маркетингова стратегія. Україна може витіснити російські компанії за час санкцій проти Російської Федерації. Українські постачальники, які продають власну продукцію через російських посередників і виробників оригінального устаткування повинні безпосередньо вийти на кінцевих користувачів. Вітчизняні компанії можуть оновити номенклатуру запчастин, яку до даного часу використовує Росія. Натомість слід враховувати, що американські оборонні компанії розширюють свою діяльність на міжнародному рівні.
Шлях вперед
На основі цих десяти пунктів, пропонується, щоб керівництво України, з точки зору реформування оборонної промисловості, враховувало наступне:
1. Створення незалежної професійної команди здатної швидко провести процес пошуку нових і більш досконалих прийомів роботи, шляхом порівняння власних прийомів з найкращими з тих, які використовують інші. Безперечно, це вимагатиме високого рівня державної підтримки. Протистояти «старому способу ведення бізнесу» буде складно, але необхідно для того, щоб домогтися змін. У відсутності політичної волі не буде жодних ефективних змін оборонної інфраструктури України, і це буде сприяти вразливості країни, а також стримувати співпрацю із західною промисловістю.
2. Створення бюджетів для процесу реформ з огляду на попередні оцінки та виконання рішень щодо реформи.
3. Визначення політики закупівель для Міністерства оборони, яка визначатиме оборонно-промислові реформи відповідно до наявних можливостей та потреб.
4. Подальша взаємодія із представниками західної промисловості, які розглядатимуть різні рівні інвестицій, якщо виявлять той факт, що Україна дійсно йде по шляху реформування оборонної промисловості.
Алан Мербаум, Lockheed Martin Corporation
