Кремль поступового переводить наявний збройний конфлікт у масштабну війну. Вторгнення російських регулярних військ та його опосередковане визнання практично всіма світовими гравцями (окрім хіба що Китаю, який досі зберігає мовчання) стало виключною подію та екстраординарним викликом військового характеру. Не тільки для України, а й для усього наявного світового порядку. Важливо наголосити, що Кремль спрямував зусилля на подальшу руйнацію Донбасу і досягнення гуманітарної катастрофи. Від використання спеціальних підрозділів РФ та здійснення обстрілів зі своєї території Кремль пішов на введення чисельних підрозділів з важкими озброєннями – з прямою участю цих підрозділів у бойових діях. Розширено і диверсійну діяльність, при цьому продовжуються масові вбивства мирних жителів шляхом розстрілу з використанням важкої зброї. Найбільш небезпечними загрозами протягом наступних 1 – 2 тижнів може стати використання Росією авіації для здійснення ракетно-бомбових ударів.
Протягом останніх днів серпня російсько-терористичні угруповання (так умовно позначені військові формування, що складаються з російських військовослужбовців, найманців з РФ та терористів з числа жителів Донбасу – Прим. Ред.) здійснили за допомогою атак російських військ активний контрнаступ, який надав можливості отримати позиційний успіх. Передусім, внаслідок посилення угруповань російськими підрозділами та важкою технікою – за оцінками військових експертів, кількість російських військовослужбовців-учасників війни проти України збільшилася з декількох сотень до декількох тисяч (ймовірно, до 4 – 6 тис. осіб, оцінки НАТО щодо залучення до активних бойових дій на території України близько однієї тисячі російських військовослужбовців є суттєво заниженими). Крім того, негативними для українських сил оборони стали такі фактори як відсутність єдиноначальності (досі де-юре керує операцією заступник голови СБУ), проблема оснащення та озброєння добровольчих батальйонів (в тому числі, і через бюрократичні зволікання часу, байдужість відповідальних осіб Уряду), відсутність підготовлених резервів, а також загальні проблеми військового управління. Крім того, деякі спостерігачі та фахівці військової справи прямо вказують на неповну компетентність міністра оборони Валерія Гелетея (серед позначених експертами головних недоліків міністра відсутність професіоналізму, відсутність команди та відсутність політичної ваги). Керівництво військовою операцією має бути негайно передано Генштабу, це значно покращило б ситуацію з управлінням військами. Антитерористичний центр ніколи до таких завдань не готувався. Крім того, наголошують експерти, вкрай необхідно переходити від оперування на сході батальйонно-тактичними групами до застосування бригад, ймовірно з приданими добровольчими батальйонами територіальної оборони (дехто з військових фахівців каже й про можливість формування окремих бригад з самих добровольчих батальйонів – за умов забезпечення їх важким озброєнням). Окремі фахівці наголошують на необхідності негайно припинити використання підрозділів спецпризначення у якості звичайної піхоти, та розпочати диверсійно-підривні дії на території Росії – з метою знищення озброєнь, які використовуються для обстрілів українських територій. Особливої актуальності набуло питання резервів – військові спеціалісти закликають невідкладно їх формувати.
Фахівці зазначають про необхідність так спланувати і провести військову операцію, щоб унеможливити поповнення резервів терористичних угруповань з боку Російської Федерації. Деякі аналітики закликають до зміни тактики – про необхідність відвести війська від кордону та контролювати передусім важливі комунікації та шляхи потрапляння в Україну важких озброєнь.
Це стало особливо важливо в умовах, коли з’явилися ознаки намірів Москви заволодіти територією південних областей, що експерти пов’язують в тому числі з полегшенням забезпечення Криму взимку. Також оцінки активності Кремля фахівці пов’язують із наміром Путіна зірвати парламентські вибори в країні та створенням невизнаної території під назвою Новоросія (саме до «ополченців Новоросії» звернувся Путін 27 серпня з рекомендацією створити коридор для виходу українських підрозділів з оточення). Напевно, найближчим часом Путін буде розхитувати ситуацію за допомогою російських угрупувань на Сході, щоб за допомогою введення воєнного стану або іншими способами завадити проведенню парламентських виборів. Одним з військових викликів може стати спроба Кремля ввести так званих миротворців – як спосіб посилити нелегально перекинуті військові формування та легалізувати появу російських підрозділів на території України. Слід звернути увагу на заяву заступника командувача ПДВ РФ генерала Олександра Вязнікова, який зазначив про наявність у складі ПДВ понад 5 тис. «миротворців» (під час підведення підсумків навчань «Взаємодія-2014»). Зрозуміло, що за умов введення на територію України хоча б одного «миротворця», Кремль матиме змогу використати тисячі військовослужбовців та чисельну техніку під таким прикриттям.
НАТО в цій ситуації фактично демонструє свою слабкість та намагається переглянути формат реагування на дії Росії. В таких умовах доцільно казати про необхідність запровадження місії міжнародних спостерігачів та введення миротворчого контингенту під егідою ООН.
Важливо відзначити, що переговори з Володимиром Путіним у рамках зустрічі лідерів країн Митного союзу, України і представників ЄС не надали результатів. Сам Путін за підсумками зустрічі заявив, що не уповноважений вести переговори щодо припинення вогню в Україні, і всі питання слід переадресувати керівництву ДНР і ЛНР, чим намагається вимусити офіційний Київ втягнутися у переговорний процес з терористами.
Підтримка робочих відносин із РФ на цьому етапі перетворилася на деструктивний фактор, який за умов стимулювання цього західним співтовариством призводить до постійних кроків з наступу Росії та втрат з боку України. Деякі експерти кажуть про необхідність майже повного припинення відносин з РФ, не розриваючи дипломатичні відносини офіційно.
Ще одним небезпечним викликом стало рішення Німеччини надати згоду на придбання Росією своєї найбільшої нафтогазової компанії RWE. Фахівці підкреслюють, що німецька RWE є саме тією компанією, що через Словаччину має здійснювати реверсні поставки російського газу в Україну. И хоч президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар поки не вбачає перепони для постачання газу реверсним шляхом в Україну (за його словами, постачанням газу до України через реверс займається RWE Supply&Trading, а всі види бізнесу німецької RWE — незалежні один від одного і самостійні), ризики майбутнього впливу Москви на отримання Україною енергоносіїв з Європи суттєво зросли. Та й сам факт надання російському інвестору згоди на придбання компанії, за визначенням Гончара, є свідченням, що економічні санкції значною мірою (принаймні з боку Німеччини) лишаються на папері. «На тлі цього прецеденту Росія зрозуміла, що не тільки Німеччина, а і Європа в цілому на чутливі санкції не піде», – каже аналітик, та додає, що це стимулює подальшу агресію Кремля.
Взагалі, європейські лідери продовжують надавати Кремлю чимало ознак непрямої підтримки. Наприклад, 16 серпня з’явилося повідомлення, що у Криму, окупованому Російською Федерацією, французькі компанії почнуть будівництво філії знаменитого французького парку історичних атракціонів. А 20 серпня – про готовність Франції поставляти Росії військові кораблі «Містраль».
Таким чином, західне співтовариство демонструє нездатність реагувати на новий виклик світового рівня. Нагадаємо, що з самого початку війни — ще в березні цього року — ЦДАКР зазначив про наявність трьох чинників української перемоги. Перший — це стійкість українських сил оборони, другий — консолідована позиція Заходу і його несиловий опір агресору, третій — пробудження російського народу та опір всередині Росії. Поки що ми бачимо дію тільки першого чинника — сили оборони України довели, що наша держава здатна захищатися.
На жаль, переговори у Мінську 26 серпня продемонстрували, що Захід досі не має консолідованої позиції, він досі коливається. Більше того, позицію Берліна й Парижа — це і загравання з Путіним, побоювання його, і відмова від його політичної ізоляції, – можна розцінювати як деструктивну по відношенню до України. Путін фактично привчив Захід до того, що він діятиме так, як сам бажає. І на цьому етапі він має намір диктувати умови щонайменше всій Європі до Атлантики, змінити світовий порядок і використати Україну як ділянку для самоствердження. Його тактичні цілі — змусити Україну відмовитися від асоціації та ратифікації Угоди з ЄС в тому вигляді, в якому вона існує, та примусити Захід визнати Крим російським та створити географічно з’єднану з Кримом територію під назвою «Новоросія». Останнє перетворилося на окремий небезпечний виклик. Поширення ідеї створення «Новоросії» – утворення, яке за умов підтримки Кремля може перетворитися на цілком підконтрольну Кремлю територію. В цей час Москва надає неабияку підтримку цій ідеї – в тому числі, на рівні інформаційних акцій на спецоперацій. Вже через добу після звернення Путіна до «ополченців Новоросії», 28 серпня у Дніпропетровську в приміщенні однієї з компаній, яка доставляє поштові відправлення, співробітники СБУ вилучили 7 тисяч примірників газети «Новоросія» і символіку терористичної організації «ДНР». Слід очікувати, що такі акції інформаційного впливу, спрямовані на підтримку ідеї «Новоросії», поширюватимуться у майбутньому.
На фінальному етапі підготовки до саміту НАТО в Уельсі лишаються деякі країни-члени альянсу, які блокують важливі рішення. Про це повідомив президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес. Чим фактично підтвердив нездатність Заходу організувати відсіч Росії. Сьогодні не потрібні жодні вербальні підтвердження, щоб побачити, що Німеччина та Франція готові дати Росії проковтнути Україну заради власного благополуччя. Тому вони стали на шлях фактично перемовин з Путіним про те, на яких умовах він не пішов би далі. А федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель реально виступає своєрідним адвокатом Путіна в Європі. Але недалекоглядність європейських лідерів полягає в нерозумінні, що людина, охоплена такою хворобою, не здатна зупинитися. Варто наголосити: Захід все ще має можливість діяти та подолати Путіна несиловим шляхом. Та вже завтра це може стати неможливим.
На жаль, і Китай, який насправді міг би стати вирішальним фактором стримування Росії, зберігає мовчання. Більше того, Пекін погодився на спільні військові маневри на своїй території (24 – 29 серпня, за участю військових Казахстану, Киргизії та Таджикистану), чим фактично висловив на цьому етапі підтримку діям Путіна.
Якою мала б бути реакція Заходу? По-перше, це проголошення абсолютної політичної ізоляції Путіна. Треба було б повністю припинити спілкування з ним. По-друге, піти на збитки та підтримати більш жорсткі санкції щодо Росії. По-третє, необхідно терміново надати військово-технічну допомогу Україні — поставками озброєнь. Крім того, треба було б поставити вимоги Путіну: міжнародні спостерігачі на східному українсько-російському кордоні і перемовини виключно на рівні «Україна—Росія—G7» або «Україна—Росія—країни-гаранти Будапештського меморандуму». І такі переговори мають відбуватися лише за умов припинення вогню та агресії щодо України.
М’яка та млява позиція Вашингтону також поки сприяє реалізації інтересів Путіна. Так, США розглядають питання щодо обсягів матеріально-технічної допомоги для авіації та особового складу авіаційних частин української армії. Але зволікання часу катастрофічно впливає на перебіг подій. Загальна позиція адміністрації Барака Обами не стала вирішальною для припинення наступу Москви. США також мають намір поставити Україні бойові вертольоти через Хорватію. Зокрема, США запропонували Хорватії подарувати багатоцільові вертольоти Мі-8МТВ Україні. Замість цих машин хорватське військове відомство може отримати вживані багатоцільові вертольоти UH-60M Black Hawk зі складу Національної гвардії США. Це ідея із серії організації компенсаційних угод, про які «ВіР» повідомляв у липні ц.р. на тлі аналізу роботи в Україні групи Кларка – Карбера. Вона може стати основою запровадження «плану Маршалла для України», однак потребує пришвидшення.
Водночас на міжнародній арені з’явилися й позитивні для України ознаки. Так після вторгнення російських підрозділів в останню декаду серпня США, Польща, Швеція, країни Прибалтики та й Франція визнали факт війни Росії проти України. Глава шведської дипломатії Карл Більдт, який написав у своєму Twitter: «Очевидно, що зараз ми спостерігаємо за боями між регулярною армією України та регулярною армією Росії на Сході України». Нарешті, 29 серпня глава МЗС Франції Лоран Фабіус заявив, що в уряду Франції є докази вторгнення в Україну російських військ. російських військ в Україні стало настільки серйозною подією, що Європейський Рада зобов’язана діяти, посилюючи тиск на Росію. Про це 30 серпня перед засіданням Європейської Ради французький президент Франсуа Олланд. Позитивними перспективами може виявитися обрання прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска новим президентом Європейської Ради.
Більш активними стали країни Центральної та Східної Європи. Зокрема, президент Румунії Траян Басеску закликав НАТО надати українській армії озброєння та амуніцію, яка необхідна для захисту територіальної цілісності України. Болгарія заморозила будівництво «Південного потоку» (про це поінформувало Міністерство економіки та енергетики країни 18 серпня).
Не можна обминути й нову позицію Казахстану, зокрема, заяву про можливість відмови від Євразійського економічного союзу, якщо його інтереси порушуватимуться. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв надто наляканий намірами Кремля – він зазначив про це одразу після того, як президент РФ Володимир Путін на молодіжному форумі «Селігер» заявив, що Казахстан ніколи не був державою.
Окремим викликом стала спецоперація Кремля з вилучення та вивезення на територію Росії обладнання підприємств військово-промислового комплексу (Донецького «Топазу», Луганського патронного заводу та деяких інших), що формує цілком новий виклик – загрозу диверсій на особливо важливих підприємствах ОПК з метою заволодіння технологіями, обладнанням або, в разі неможливості першого, руйнацією оборонно-промислової інфраструктури.
Всередині Росії також з’явилися перші ознаки опору політиці Кремля. Хоч їх варто не перебільшувати, це стає передумовою прокидання та прозріння російського народу. Російські опозиціонери, зокрема, Борис Нємцов, закликав росіян не воювати проти України, наголосивши, що «участь збройних сил у бойових діях на сході України незаконна». Таємні поховання загиблих в Україні вже мають свій вплив в РФ – саме його слід поширювати та робити основою опору, кажуть фахівці у сфері інформаційного впливу.
Досить вагомою зміною слід вважати результати опитування, проведеного фондом «Общественное мнение» (опубліковане в газеті «Комерсант» 26 серпня). Зокрема, 69% росіян зазначили про впевненість, що РФ впливає на перебіг подій в Україні та лише 5% переконані щодо необхідності введення військ в Україну. Та сподівання, що громадянське суспільство Росії рішуче виступатиме проти політики Путіна, поки немає – поліцейський режим РФ змушує людей боятися виходити на вулиці та створювати масовий тиск на господаря Кремля. Це також визнав і відомий російський письменник Володимир Войнович у Києві 29 серпня.
Офіційний Київ спромігся прийняти деякі важливі рішення. Зокрема, до таких варто віднести заборону 14 російських телеканалів, що віщали в приватних та кабельних мережах (оголошено 19 серпня). Також Україна повністю припинила поставки продукції військового призначення в Російську Федерацію, про що заявив 24 серпня глава Служби безпеки України Валентин Наливайченко.
Однак вкрай негативною залишається ситуація з падінням курсу гривні. 26-27 серпня національна валюта встановила кілька рекордів свого падіння, подолавши позначку у 14-14,5 гривень за долар. Фахівці переконані, за умов відсутності адекватних кроків НБУ та уряду, можливе ще більше зниження довіри населення до банківського сектору та національної валюти, а також значний вплив на темпи інфляції. Крім того, український парламент провалив зміни у виборче законодавство, що стало негативним фактором майбутніх виборів.
Той факт, що Кабмін вніс на розгляд Верховної Ради законопроект №4561а «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення захисту суверенітету і територіальної цілісності України», та почав вустами прем’єра Арсенія Яценюка створювати законодавчі передумови для інтеграції України в євроатлантичний простір і в НАТО, залишається тільки передвиборчим Пі-Ар кроком глави уряду. Хоча Генсек Альянсу Андерс Фог Расмуссен не виключив, що Україна може стати членом НАТО в майбутньому, «якщо відповідатиме критеріям Альянсу». Передвиборчий наступ розпочала й Юлія Тимошенко, позначив, що партія «Батьківщина» подає до Центральної виборчої комісії повідомлення про проведення ініціативних зборів громадян щодо проведення референдуму про вступ України до НАТО. Популізм домінує не тільки в заявах цих політиків.
Так, президент Петро Порошенко проголосив, що на переозброєння армії та оновлення військової техніки у найближчі три роки заплановано виділити понад 40 мільярдів гривень. У такий спосіб він отримав симпатії людей у погонах. Хоча факт проведення військового параду до Дня Незалежності у Києві (знову таки передвиборчий Пі-Ар) викликав неоднозначну реакцію військових.
В цілому важливою є повідомлення, що анексія Криму та війна на сході країни призвела до різкого зростання прихильників незалежності України – з 83% до рекордних 90% дорослого населення України.
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
