На сьогодні в системі Міністерства оборони України ретельно опрацьовані питання матеріально-технічної допомоги з-за кордону. Підготовлені і направлені відповідні звернення, де визначені конкретні обсяги даної допомоги. На поточному етапі, передусім, мова йде про системи забезпечення індивідуального захисту військовослужбовців, інші напрями так званої нелетальної зброї (бронежилети, кевларові каски), засоби медичної допомоги та багато інших речей.
Можу засвідчити, що ця робота активно просувається. Ми вже отримали частково цю допомогу від наших західних партнерів, паралельно тривають відповідні консультації, підписуються документи, впроваджуються практичні рішення… Запевняю, все, що надходить, одразу спрямовується на забезпечення потреб військовослужбовців, безпосередньо задіяних в антитерористичній операції (АТО) для виконання бойових завдань.
Ми намагаємося інтенсифікувати роботу з іноземними країнами, розширити їх географію, тощо. З рядом країн-партнерів працюємо шляхом посилення попереднього формату. Це двосторонні та багатосторонні контакти. Серед іншого, йдеться про надання допомоги в навчанні та підготовці персоналу. Важливо, що в нашому діалозі і співробітництві спостерігається «дорога із двостороннім рухом». Колеги володіють картиною наших першочергових потреб (вони всі ідентифіковані й з’ясовані). Кожна з країн інформує нас, яким чином і за яким спектром продукції та послуг здатна задовольнити наші потреби. В нас є вагомі підстави сподіватися, що ця допомога лише збільшуватиметься. Причому, як за офіційними урядовими каналами, так і з використанням волонтерського руху – тієї енергії небайдужих наших громадян та іноземців, що є вихідцями з України. Волонтерський рух також набирає обертів.
Звичайно, в нас також існує потреба не лише в нелетальних системах, а й в сучасних системах озброєнь і військової техніки. З цього приводу також тривають відповідні консультації із західними партнерами. Причому, консультації на різних рівнях. Ми розуміємо складність такого питання, вирішення якого замикається, передусім, на вищий політичний чи воєнно-політичний рівень – урядовий, президентський, парламенту, конгресу, тощо. Водночас, ми крок за кроком будемо рухатись в цьому напрямі.
Думаю, що в умовах розвитку поточної геополітичної обстановки країни-партнери спрощуватимуть механізми матеріально-технічної допомоги Україні. Не секрет, що в різних країнах функціонують досить жорсткі підходи до експортного контролю щодо товарів подвійного призначення. Зняття певних обмежень надасть нам можливість доступу до високотехнологічних зразків озброєнь і військової техніки.
Окремо хочу підкреслити, що Угода про асоціацію з Європейським Союзом, її економічна складова в цьому плані спрощує певні процедури, відкриваючи нам новий простір для співпраці, в тому числі й в обороно-промисловій сфері. Це також стосується можливостей отримання доступу до військових технологій, нових шляхів виходу та доступу до ринку європейських країн включно з процесом виходу оборонно-промислових комплексів країн Європи до нашого оборонного ринку, нашого державного оборонного замовлення. Звичайно, доводитиметься долати певні застарілі бюрократичні перепони, однак, вважаю, що ми матимемо прогрес в системі військово-технічного співробітництва з ЄС і не лише.
Повертаючись до поточного стану співпраці з іноземними країнами в рамках матеріально-технічної допомоги зазначу, що на сьогодні за окремими важливими напрямами до 10-12% забезпечення підрозділів, задіяних на Сході України, має іноземне походження. Це допомога, що йде виключно за урядовими каналами, тут не береться до уваги діяльність волонтерів, чий внесок є також досить вагомим. Зараз ми кажемо про нелетальні засоби. Сьогодні вимір поки саме такий.
У військово-технічній політиці маємо зробити ставку на ефективні, але водночас швидкі і, що принципово, технологічні рішення. Говорячи про завантаження нашого ОПК з огляду на його можливості, варто робити акцент на збільшенні мобільності наших сил, підвищенні точності та вибірковості ураження. Адекватного існуючим загрозам з морського напряму нарощування потребує бойовий потенціал Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Окремий пріоритетний сегмент – спостереження і розвідка. Існує потреба в системах, що отримали позначення C2 і С4І, тобто інтегрованих комплексних системах командування, управління і контролю, що дають змогу швидко реагувати на зміни обстановки в тактичній і в оперативній ланках. За напрямами, де можемо забезпечити потреби Збройних Сил власними можливостями, доцільно забезпечити простір для реалізації національному розробнику; там, де не можемо – активно просуватися на західний ринок. Нам не потрібні проекти, що жевріють багато років. Необхідні високотехнологічні рішення, що підвищують спроможності Збройних Сил України вже сьогодні.
Варто зрозуміти, що в нинішній ситуації технологічна перевага за дальністю виявлення противника, у точкових діях на випередження – є головною запорукою кінцевого успіху. Тому саме на високотехнологічні – однак із прийнятним співвідношенням вартість/ефективність – продукти мають бути спрямовані зусилля ОПК.
Безумовно, для досягнення результату потрібна концентрація наукових, технічних і фінансових ресурсів. Ці процеси мають бути запущені відповідними рішеннями. Історія війн і збройних конфліктів вчить, що технологічні цикли, які в мирний час вимірювалися роками, у період конфлікту займали місяці і навіть тижні. Доцільно використати цей досвід і запустити механізми оперативного задоволення потреб в технологічних продуктах. Це вкрай важливий елемент забезпечення перемоги.
Ігор Кабаненко,
заступник Міністра оборони України
