На завершення теми круглого стола «Невідкладні заходи для армії України на тлі агресії з боку Кремля» публікуємо виступ президента асоціації «Українські оборонні технології» Володимира ГРЕКА.
До 2010 року для ЗСУ було розроблено, випробувано і прийнято понад 150(!) нових зразків зброї та військової техніки. Чимало дуже перспективних. Й увесь цей час військові експерти дуже дивувалися: чому весь світ купує наші сучасні танки, модернізовані воєнізовані машини піхоти, бронетранспортери — й абсолютно нічого протягом останніх чотирьох років не закуповує Українська армія за потреби модернізувати й замінити близько 400(!) зразків озброєння.
Більш того, за цей час Міноборони призупинило розроблення оборонної техніки і закупівлю вітчизняної техніки, зброї та обладнання. Зокрема цифрових засобів зв’язку, сучасних високоточних протитанкових ракет — «Стугна», «Комбат», «Бар’єр», модернізованих танків «Булат», бронетехніки із сучасними засобами захисту тощо. Міністерство закуповувало одиничні зразки озброєння, максимум один-два літаки на рік, що жодним чином не посилювало обороноздатності армії. Нині стало зрозуміло, чому так робили.
Крім того, за цей час «Укроборонпром» став самостійним органом з необмеженими повноваженнями у сфері оборонної промисловості: міг прийняти рішення щодо ліквідації підприємств ОПК, продажу їхнього майна, вирішити, з ким співпрацювати, а з ким ні. А це фактично питання обороноздатності країни. Нині дуже важливо повернути цю організацію під управління і контроль Міноборони, сформувати агентство чи службу з питань оборонної промисловості при міністерстві, яке б займалося формуванням і розробленням програм розвитку озброєння і технологій, підготовки виробництва у цьому напрямі тощо.
Щоб виправити ситуацію, треба відремонтувати на заводах наявну техніку, заправити її пальним, а також закупити високоточні боєприпаси.
Щодо Криму, то важливо зберегти півострів таким, як знаємо — оздоровницею і місцем відпочинку громадян багатьох країн… У Перевальному, наприклад, є частина спецназу, де перебувають танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, артилерійські системи, що дає змогу за лічені хвилини розбити підрозділи РФ, зосереджені навкруги підрозділу. Але цього робити було не можна, щоб не допустити подальшого кровопролиття.
Аби вирішити питання, достатньо було свого часу сформувати ефективні внутрішні війська і юридично визнати військові формування в Криму озброєними бандитськими формуваннями. Адже від них відхрестилися президент і міністр оборони Російської Федерації.
У них не треба було стріляти, їх можна було оточити технікою і роззброїти, а також змусити залишити територію України. Дуже важливо було затримувати екстремістів і відкрито показувати світу тих, хто намагається проводити революцію в Україні. Однак дорогоцінний час було втрачено безповоротно.
Сьогодні всім нам як ніколи зрозуміло, хто наш друг, а хто ні, звідки йде небезпека для територіальної цілісності країни, а де її не слід очікувати. Тож, вважаю, що для України з часом стане актуальним питання вступу до НАТО, що дасть змогу нам не лише вирішити питання безпеки, а й істотно заощадити кошти на утриманні армії та її озброєння.
