Як свідчить світовий досвід, сприятливі умови для корупційної діяльності часто виникають саме в оборонному секторі, де є додаткова можливість уникати контролю прикриваючись секретністю. Всеохоплююче поширення корупції у сфері оборони ставить під серйозну загрозу ефективність збройних сил, підриває довіру до війська, призводить до деградації державного управління у сфері оборони й загрожує самому існуванню держави.
Численні випадки корупційних зловживань у багатьох сферах оборонної діяльності в Україні свідчать, що корупція у міністерстві оборони вже набула ознак системного явища. Зокрема, у таких сферах діяльності, як відчуження військового майна, миротворчі операції, забезпечення військовослужбовців житлом, закупівля та ремонт військової техніки та майна, отримання неналежних пільг і виплат чи компенсацій з бюджету, використання оборонних активів та військовослужбовців у приватних інтересах, утилізація озброєння та боєприпасів тощо. Останніми роками також спостерігається специфічне корупційне явище – зростання корупційної напруги навколо питання надання оборонних послуг приватними підприємствами (аутсорсинг).
Сьогодні Збройні Сили України черговий раз стали на порозі глибоких реформ. Головним напрямком у цьому процесі має стати переозброєння військ та перехід на нові технології управління. Це безумовно потребуватиме значного фінансування з боку держави. Не подолавши корупцію в оборонній сфері значна частка виділеного на оборону фінансового ресурсу буде втрачена у вигляді хабарів («відкатів»). Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» у Ст.3, п.1 визначає основні принципи запобігання та протидії корупції, де серед іншого зазначаються принципи «відкритості та прозорості діяльності органів державної влади», а також «участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції».
Експерти ЦДАКР, підтримуючи декларації щодо необхідності посилення боротьби з корупцією та сподіваючись на підвищення дієвості реальних заходів боротьби з корупцією в Україні, зокрема у сфері оборонної діяльності, вважають надзвичайно важливим дотримання зазначених вище принципів. Водночас, ґрунтовного аналізу проблематики корупційних зловживань у сфері оборони України до сьогодні ще не було зроблено ні державними, ні громадськими структурами. В рамках повноважень наданих Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», Законом України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» ЦДАКР підготовлено аналіз сучасного стану і основної проблематики питання запобігання і протидії корупції у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.
…Як було відзначено в Харкові керівником одного з місцевих оборонних підприємств, корупція в оборонній сфері України зі «змазки, що допомагає крутитися і працювати різним механізмам, перетворилася у гіпертрофовану форму державного рекету».
Круглий стіл в Севастополі, як і попередні регіональні форуми, безумовно, матиме власні особливості. Акцент буде зроблено на стані та результатах боротьби з корупцією в системі ВМС України, баченні проблеми представниками міської державної адміністрації Севастополя, командування ВМС України, військової прокуратури ВМС України, регіональних неурядових організацій тощо. Не будемо забувати, що Севастополь є унікальним містом – місцем, де перетинаються інтереси флотів двох держав, злагоджене і мирне співіснування яких поки і близько не вирішує комплексу існуючих проблем різного рівня.
На поточний же момент в результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки та пропозиції. Загалом в Україні проблема боротьби з корупцією сьогодні стоїть дуже гостро. На жаль, оборонний сектор не став виключенням. Корупцією суттєво вражені практично всі сфери діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, особливо там, де розподіляються ресурси. Якщо нинішній небезпечний рівень корупції у оборонному секторі збережеться й ситуація не виправиться, то це матиме суттєві негативні наслідки у вигляді збереження тенденцій відволікання обмежених ресурсів держави від завдань безпеки і оборони, та зниження боєздатності Збройних Сил. Суттєвої шкоди буде завдано і так низькому на фоні корупції морально-психологічному стану військовослужбовців, які бачать збагачення окремих посадовців, а самі змушені платити хабарі за участь у миротворчих операціях або за отримання належного їм соціального забезпечення. Головними стратегічними завданням на шляху подолання корупції в оборонній сфері на сьогоднішньому етапі мають бути:
По-перше, поступове усунення Збройних Сил України від економічної діяльності. Здійсненням закупок товарів, робіт і послуг для потреб армії повинні займатися відповідні структури Міністерства оборони та інші державні органи.
По-друге, рішуче реформування діяльності Міністерства оборони у напрямі зниження ризиків корупційно містких процедур і забезпечення ефективного контролю за діяльністю посадових осіб міністерства.
Певні реформи, наприклад, у сфері миротворчої діяльності, міністерство може і повинне провести самостійно. Однак, у деяких сферах (забезпечення житлом, державні закупівлі, відчуження майна і утилізація тощо) потрібна спільна робота з іншими відомствами та постійна підтримка з боку Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України..
У цьому контексті також важливо якомога швидше відійти від практики фінансування видатків на оборону через спеціальний фонд. Для подолання корупції необхідно серед іншого мінімізувати корупційні ризики, пов’язані з залученням міністерства до комерційної діяльності, а практика спеціального фонду навпаки, заохочує комерційну діяльність.
Сьогодні в Україні залишки колишньої радянської культури тотальної секретності продовжують відігравати негативну роль, зокрема, для прикриття корупції у сфері оборони. Тому принципово важливо підвищити прозорість діяльності оборонного відомства та доступ громадськості до результатів перевірок його діяльності. Зокрема, досвід країн Центральної та Східної Європи, які мали схожі проблеми і досягли значних успіхів у подоланні корупції в оборонному секторі, свідчить про доцільність створення доступних баз даних корупційних зловживань і запровадження реальних обмежень для тих хто був помічений у зловживаннях. В теперішніх умовах недостатньої ефективності правової системи боротьби з корупцією і недостатності зусиль виконавчої гілки більш важливу роль могли б відігравати громадські організації і незалежні засоби масової інформації, які за наявності доступу до інформації та більшої підтримки відповідних державних структур були б спроможні послідовно боротися з корупцією. Так само доцільно посилити роль парламентського контролю за сектором оборони. Результати перевірок Рахункової палати України повинні стати більш доступними і для народних депутатів і для громадських організацій.
ЦДАКР висловлює вдячність Уряду Сполученого Королівства за надання фінансової підтримки проекту та Офісу зв’язку НАТО в Україні за організаційне сприяння.
17 квітня 2012 р. Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) провів перший із розробленої серії круглий стіл на тему: «Виховання доброчесності і боротьба з корупцією в оборонних структурах: досвід України». Захід присвячено питанням боротьби та запобігання корупційним проявам в Україні. Перший круглий стіл виявився доволі дискусійним та емоційним. При цьому переважна більшість експертів визнала, що корупція в Україні, зокрема, в оборонній сфері набула ознак масштабного явища.
«Корупція в оборонній сфері не тільки гальмує розвиток будь-якої країни, псує імідж країни на міжнародній арені, але й робить збройні сили небоєздатними», – такими словами розпочав свою доповідь головний доповідач – голова Експертної ради ЦДАКР Леонід Поляков, який керував групою експертів під час підготовці ґрунтовного дослідження на тему корупційних проявів в оборонній сфері України. Дослідник, який свого часу обіймав посаду першого заступника міністра оборони України, зауважив, що найбільш поширеною корупція є у таких секторах оборонної сфери, як забезпечення військовослужбовців житлом та при проведенні логістичних закупівель для потреб Міноборони.
При цьому, зауважив Л.Поляков, хоча корупційні прояви у ході виконання Україною миротворчих місій не є масштабними, однак саме вони найбільше шкодять міжнародному іміджу держави. Як виявилося під час проведення дослідження ЦДАКР, ґрунтовного аналізу проблематики корупційних зловживань у сфері оборони України до сьогодні ще не було зроблено ні державними, ні громадськими структурами.
Що ж до думок та зауважень, вони переважно не були полярними. Цікавим виявися той факт, що переважна більшість доповідачів підкреслила важливість саме запобігання корупції, і вже в другу чергу – дотримання принципів покарання за її прояви.
Посол НАТО Ян Лукас Ван Хорн та заступник директора Офісу зв’язку НАТО Керсті Келдер зазначили під час вітального слова учасникам, що нині вже є чималий досвід у запобіганні та протидії корупції у країн ЦСЄ, а НАТО вітатиме розвиток прозорості в цій сфері. Колишній голова Комітету Верховної ради з питань національної безпеки та оборони Георгій Крючков переконаний, що в цілому в Україні достатня нормативно-правова база для боротьби із корупцією. Однак він «порадив» особливо на покладатися на Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», оскільки в реальному житті він мало чим допоміг у запобіганні та протидії корупції у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України. Особливо колишній народний депутат критикував необґрунтовані «роздачі» військових звань та нагород, а також високу плинність кадрів. «В Україні вже 13-й міністр оборони та 12 голова СБУ», – зазначив він, зауваживши, що за таких умов важко очікувати на відповідальність та реальні результати у боротьбі з корупцією.
Досить цікавим можна вважати досвід запобігання корупції в Латвії. Зокрема, член латвійського сейму та екс-голова Антикорупційної агенції Алєксєйс Лоскутовс зауважив, що багато що можна зробити в межах одного відомства. Зокрема, серед важливих чинників він відзначив міжнародне співробітництво антикорупційного відомства та високий рівень незалежності, який пов’язаний із системою призначення (висувається на посаду урядом, однак затверджується парламентом). Також представник Латвії вважає важливим якісну проробку законів, особливо у сфері закупівель для Міноборони, а також наявність професійної армії.
Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко під час виступу зауважив, що в України створені певні передумови для корупції, коли посадовці фактично провокуються. Зокрема, зазначив він, коли командир частини має в своєму управлінні і підпорядкуванні майна на мільйони гривень, значну кількість персоналу, а при цьому його грошове забезпечення нижче тисячі доларів, то йому важко утриматися від зловживань. За таких умов «скорочення армії стає Клондайком».
Завідувач відділу внутрішніх загроз апарату Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) Віктор Соловйов під час виступу зазначив, що РНБОУ визначило певні категорії осіб, роботі з якими приділятиметься особлива увага. Він висловив переконання, що основу прошарку ризику становлять чиновники – представники органів виконавчої влади, яких в Україні 230 тис. осіб. При цьому, він визнав достатність нормативно-правової бази для запобігання корупції, що є більш важливим, ніж розгортання системи покарань.
Про можливості використання західного досвіду, зокрема, у сфері проведення внутрішнього аудиту та використання його задля запобігання корупційним проявам поінформувала заступник директора контрольно-ревізійного департаменту Міноборони України Марина Бариніна. Зокрема, зазначила пані Бариніна, існує два основних підходи у боротьбі із корупцією, один з яких є «поліцейським» та спрямованим на покарання, інший – пов’язаний зі своєчасним виявленням таких проявів та запобіганням ним. Для України, вважає фахівець, найкращим може бути комбінований спосіб, а внутрішній аудит відкриває при цьому чимало додаткових можливостей і є фактично «новою філософією» у питаннях боротьби із корупцією.
Водночас, колишній заступник міністра оборони Микола Нещадим вважає першочерговим завданням саме виховання та створення антикорупційного середовища. «Сьогодні українське суспільство в цілому знаходиться в корупційному росолі», – переконаний колишній чиновник. При цьому, М.Нещадим зазначив, що за часів міністра оборони Анатолія Гриценка у військовому відомстві займалися саме вихованням персоналу. Однак, генерал визнав, що коли відбувалися передачі справ правоохоронним органам, керівництво Міноборони відчувало певний тиск ззовні, що мало вираження у наполегливих рекомендаціях не давати ходу тим чи іншим справам.
Підводячи підсумки першого круглого столу, директор ЦДАКР Валентин Бадрак зазначив, що Україна нині знаходиться на черговому перехресті. В державі новий міністр оборони, новий секретар Ради національної безпеки та оборони (РНБО), при цьому РНБОУ відновлено статус потужної державної інституції, – то ж існують усі можливості для нового поштовху щодо проведення якісного реформування правоохоронної системи, воєнної організації держави в цілому та ЗСУ, тощо. На його думку, існують ознаки чіткого плану в РНБОУ, то ж вирішення питання перебуває в площині політичної волі, яку треба проявити.
Дослідження проводиться ЦДАКР в рамках співробітництва України з НАТО за підтримки Трастового фонду «Виховання доброчесності та боротьба з корупцією». ЦДАКР висловлює вдячність Уряду Сполученого Королівства за надання фінансової підтримки проекту та Офісу зв’язку НАТО в Україні за організаційне сприяння.
