Автор: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
Війна нового покоління починається не з броні, а з алгоритмів
Упродовж десятиліть військову силу держав оцінювали за кількістю військовослужбовців, танків, літаків або артилерійських систем. Ці показники залишаються важливими, однак розвиток цифрових технологій поступово змінює саму природу військової переваги. Дедалі більше експертів, урядових структур та оборонних компаній говорять не лише про нові види озброєння, а й про програмне забезпечення, обчислювальні потужності та дані як ключові елементи сучасної обороноздатності.
Безпілотні системи стали одним із найяскравіших прикладів цієї трансформації. Якщо перші покоління безпілотників виконували переважно функції дистанційного спостереження або діяли за простими алгоритмами автопілота, то сучасні платформи дедалі частіше інтегрують технології комп’ютерного зору, машинного навчання, автоматичного планування місії та інші елементи штучного інтелекту. Йдеться не про «розумні машини» у фантастичному розумінні, а про поступове перенесення частини рутинних функцій від оператора до програмного забезпечення.
Ця тенденція характерна не лише для України. У відкритих документах оборонних відомств США, країн НАТО, Європейського Союзу та інших держав автономні системи визначаються одним із пріоритетних напрямів розвитку оборонних технологій. Вони розглядаються як інструмент підвищення швидкості обробки інформації, ефективнішого використання ресурсів і зменшення навантаження на персонал. Україна, попри складні умови війни, також активно розвиває цей напрям, про що свідчать відкриті повідомлення Міністерства оборони України, Міністерства цифрової трансформації та оборонного кластера Brave1 щодо підтримки рішень на основі штучного інтелекту та створення інфраструктури для їх тестування й навчання.
Водночас розвиток автономних технологій не означає, що людина відходить на другий план. Навпаки, роль людини поступово змінюється. Якщо раніше оператор був безпосереднім виконавцем більшості дій, то сьогодні він дедалі більше стає керівником процесу, який контролює роботу систем, приймає критично важливі рішення та оцінює результати. Саме такий підхід — «людина в контурі прийняття рішення» (human-in-the-loop) — сьогодні є домінуючим у відкритих концепціях розвитку військового штучного інтелекту.
Безпілотник як апаратно – програмна система
Однією з найважливіших змін останніх років стало переосмислення самого поняття безпілотної системи. Якщо раніше основна увага приділялася конструкції літального апарата, його дальності польоту або корисному навантаженню, то сьогодні дедалі більше значення має програмне забезпечення.
Сучасний безпілотник можна розглядати як програмно-апаратний комплекс, у якому поєднуються сенсори, засоби зв’язку, обчислювальні модулі, системи навігації та алгоритми аналізу інформації. Ефективність такої системи дедалі більше залежить від того, наскільки швидко вона здатна обробляти великі обсяги даних, адаптуватися до змін навколишнього середовища та допомагати оператору приймати рішення.
Саме тому у відкритих документах Міністерства оборони України та Brave1 дедалі частіше акцент робиться не лише на створенні нових платформ, а й на розвитку програмних компонентів — моделей комп’ютерного зору, систем аналізу відео, інструментів для навчання алгоритмів на бойових даних та інтеграції безпілотних систем у цифрові середовища управління. Такий підхід відповідає загальносвітовій тенденції, коли програмне забезпечення стає головним фактором модернізації складних технічних систем.
Гонка відбувається за алгоритми, а не лише за техніку
Ще десять років тому конкуренція між державами у сфері безпілотних систем здебільшого зосереджувалася на характеристиках самих платформ: дальності польоту, вантажопідйомності, швидкості чи тривалості перебування в повітрі. Сьогодні дедалі більше уваги приділяється іншим показникам: швидкості обробки інформації, точності алгоритмів комп’ютерного зору, ефективності автономної навігації, здатності працювати в цифрових екосистемах та швидкості оновлення програмного забезпечення.
У цьому контексті дедалі частіше говорять про те, що сучасна конкуренція відбувається не лише між виробниками техніки, а між екосистемами, які об’єднують державу, наукові установи, університети, приватні компанії та стартапи. Саме така модель розвитку спостерігається у багатьох країнах, які інвестують у штучний інтелект і роботизацію. Відкриті українські ініціативи також демонструють прагнення розвивати подібну модель співпраці, де швидке тестування інновацій поєднується з підтримкою розробників і використанням реальних даних для вдосконалення алгоритмів.
Дані стають стратегічним ресурсом
Ще однією характерною ознакою сучасного етапу розвитку безпілотних систем є зміна ролі даних. Якщо раніше головною цінністю були окремі технічні характеристики платформи, то сьогодні дедалі більшого значення набувають набори даних, необхідні для навчання моделей штучного інтелекту.
Реальні відеозаписи, зображення з різних типів сенсорів, результати польотів у різних погодних умовах та інші масиви інформації дають змогу навчати алгоритми розпізнавати об’єкти, оцінювати навколишню обстановку та підвищувати точність роботи систем комп’ютерного зору. Саме тому в багатьох країнах розвиток AI супроводжується створенням спеціалізованих середовищ для безпечної роботи з такими даними.
Українські ініціативи у цій сфері також свідчать про усвідомлення того, що майбутнє автономних систем визначатиметься не лише апаратною частиною, а й якістю алгоритмів і можливістю їх постійного вдосконалення. У цьому сенсі дані стають таким самим стратегічним ресурсом, як виробничі потужності, сучасна електроніка чи кваліфіковані інженерні кадри.
Дрони – камікадзе, як засіб стримування агресора.
Бойовий досвід російсько-української війни докорінно змінив доктрину ведення війн, продемонструвавши, що вирішальну роль відіграє поєднання малих тактичних груп із безпілотними системами, розвідкою в реальному часі та інтеграцією штучного інтелекту, тоді як класичні масовані бронетанкові наступи стали вразливими через щільне мінування та насиченість фронту артилерією.
Російсько-українська війна стала першим в історії конфліктом, де безпілотні літальні апарати (БпЛА) масово інтегрували на всіх рівнях — від взводу до стратегічного командування. БпЛА докорінно змінили тактику ведення сучасного бою.
Розглянемо один з ймовірних сценаріїв застосування БпЛА.
При підготовці до вторгнення агресор розпочне з ракетно-авіаційного удару по основним елементам військової інфраструктури: ППО, авіації, системи управління (КП), місцям зберігання техніки, базам, складам, арсеналам, місцям дислокації особового складу. Це переважно стаціонарні об’єкти які не можуть бути переміщені в короткі терміни і тому є дуже вразливими. В той же час мобільні групи (екіпажі) оснащенні БпЛА не є ціллю таких атак (тому є менш вразливими) і можуть атакувати ворога з перших хвилин агресії.
Мобільна група як правило складається з пілота, штурмана і двох техніків. Вони оснащенні БпЛА – камікадзе в кількості 10-20 одиниць. Кожен окремий екіпаж здатен керувати одночасно трьома БпЛА і більше. Кількість бойових екіпажів визначається в кожній країні окремо виходячи з характеру загроз.
Для організації і проведення заходів стримування агресора в мирний час екіпажам визначаються основні та запасні місця розгортання на відстані 40-50км від Державного кордону, поза зоною досяжності ствольної артилерії. Розгортається система «маяків» (за потреби) для позиціювання БпЛА при польоті в умовах складної радіоелектронної обстановки та при роботі засобів радіоелектронної боротьби. Також розносяться точка запуску БпЛА зі станцією керування. Станції керування розгортаються в захищених місцях. З урахуванням дальності польоту БпЛА 80-100км, це дасть змогу екіпажам, з початком агресії, негайно розпочати атаку на війська противника на етапі наземного розгортання, побудови бойових порядків і на маршрутах висування, з подальшим нарощуванням ударів в глибину території противника, що змусить противника призупинити або відмовитись від своїх наступальних дій.
Дана тактика застосування БпЛА особливо актуальна для країн з обмеженим людським ресурсом та невеликою територією, де основна ставка робиться на отримання переваги за рахунок технологій.
Як показав досвід війни в Україні – БпЛА, на даний час, це найефективніший засіб стримування наступальних дій противника.
Висновки
Аналіз відкритих джерел дозволяє зробити кілька узагальнень.
По-перше, безпілотні системи дедалі більше перетворюються на програмно-апаратні комплекси, де ключову роль відіграють алгоритми, дані та програмне забезпечення.
По-друге, розвиток штучного інтелекту тісно пов’язаний із демографічними та економічними викликами, що стимулюють пошук способів підвищення ефективності використання людських ресурсів.
По-третє, конкурентна перевага все частіше визначається не окремою платформою, а здатністю держави створити цілісну інноваційну екосистему, яка поєднує науку, промисловість, цифрові технології та оборонний сектор.
Матеріал підготовлено Центром досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
