В ніч на 12 січня Сполучені Штати разом із Сполученим Королівством та за підтримки Австралії, Бахрейну, Канади та Нідерландів успішно завдали ударів по об’єктах хуситів в Ємені. Ці удари було нанесено американськими та британськими літаками, а також ракетами наземного нападу «Томагавк». Відповідно до ВПС США, понад 100 ракет, включно з використанням протикорабельних балістичних ракет вперше в історії, випустили по 16 об’єктах в Ємені. З боку Великої Британії взяли участь чотири літаки Typhoon FGR4, які з авіабази на Кіпрі здійснили «підскок» у 2,3 тисячі кілометрів для скидання високоточних бомб Paveway IV.
Ця військова атака, без сумніву, була справедливою та прямою відповіддю на безпрецедентні напади хуситів на міжнародні морські судна в Червоному морі – понад 50 країн постраждали від 27 атак на міжнародне комерційне судноплавство, екіпажі з понад 20 країн зазнавали погроз або були взяті в заручники під час актів піратства.
З наявної інформації можна зробити наступні висновки.
Перший. Подразники й таємне підбурення хуситів з боку Ірану та, з високим ступенем ймовірності, з боку Росії, спрацювало, і з’явилися ознаки появи нової «гарячої точки» на планеті, прямою метою чого є масштабування війн і збройних конфліктів на планеті й масштабування війни на Близькому Сході.
Для путінського Кремля це неймовірна вдача, тому що будь-яка нова війна або масштабування наявних війн – це відволікання уваги США та союзників, розпорошення їх зусиль та витрати зброї й інших ресурсів. Внаслідок військової потужності Ізраїлю хуситам не вдалося втягнутися у прямий військовий конфлікт з Ізраїлем: 19 жовтня 2023 року, у розпал війни між Ізраїлем і ХАМАС, хусити намагалися вступити на боці ХАМАС та застосували проти Ізраїлю ракети і безпілотні літальні апарати, які були успішно перехоплені над Червоним морем за допомогою системи протиракетної оборони Arrow 3 (або не досягли своєї мети внаслідок перехоплення ВМС США). 31 жовтня 2023 року хусити запустили по Ізраїлю єдину серед балістичних ракет Ghadr-F (місцева назва Toufan, бойова частина 750-800 кг), яка може досягти Ізраїлю, бо має дальність у 2000 км (між Єменом та Ізраїлем у 1700 км, але ця ракета була успішно збита комплексом протиракетної оборони Arrow 3. Це було першим реальним бойовим використанням цього ракетного комплексу, і збиття ракети засвідчило подальшу безперспективність ударів по Ізраїлю. Очевидно, що після цього хусили за рекомендацією Тегерану, можливо, під проводом Москви, змінили цілі.
То ж задоволення Кремля пов’язано із тим, що «чужими руками» вдалося роздмухати новий конфлікт та відволікти США й союзників – після того, як невдачі зазнали спроби «створити» нову війну між Венесуелою та Гаяною, та сформувати передвоєнну ситуацію між Північною та Південною Кореєю, а також на Балканах («порохова бочка Європи» цілком могла вибухнути вже під час Дня Республіки Сербської 9 січня 2024 року).
Другий. Військова операція США і союзників є успішною, і саме це може нівелювати «досягнення» Москви й Тегерану. Тому що є два надзвичайно важливих чинника у проведенні операції. Політичний полягає у спроможності Вашингтону й Лондону оперативно сформувати коаліцію із союзників – підтримку висловили Австралія, Бахрейн, Канада та Нідерланди, і не виключено, що це далеко не повний перелік країн. Це зводить нанівець будь-які спроби опору противників на міжнародному рівні у політичній площині та трибунах міжнародних організацій, в тому числі не дозволить ефективно використати ситуацію Китаю та РФ.
Ще більш важливим є потужність і масштабність ударів. – «Для ударів було використано понад сотню високоточних боєприпасів різних типів. Ці удари були завдані коаліцією з повітря та моря, зокрема літаками AFCENT та крилатими ракетами Tomahawk». Центральне командування повітряних сил США (AFCENT) офіційно повідомило про удар по понад 60 цілям, серед яких вузли управління, виробничі потужності, склади боєприпасів, пускові установки та РЛС. Це має на меті як продемонструвати рішучість і безперечну військову перевагу, так і обмежитися дуже коротким терміном часу у досягненні придушення подальших намірів противника. А ще демонстрація спільних військових дій, в чому додаткова безперечна сила союзників. В разі відсутності подальшого ефективного опору з боку хуситів можна буде вважати, що США и Британія переконливо довели військове домінування Заходу на планеті. Серед іншого, це дуже вагомий сигнал Ірану – попередження, що помста за будь-яку пряме втручання у війну буде негайною та безкомпромісною.
Третій – висновки та уроки для України. Головний висновок: для знищення злочинного московського режиму таки потрібна антипутінська коаліція – група держав, які відверто проголосять необхідність зміни політичного ладу у РФ, що потрібно для збереження безпеки на планеті. Це може бути непублічне рішення, які матиме вираз у наданні Україні усіх видів зброї, яких вона потребує для звільнення від окупаційних угруповань своїх територій. Та також підтримки фінансовими ресурсами і технологіями, що могло б бути зафіксовано відповідними двосторонніми угодами про безпекові гарантії (безпекову підтримку).
Бо якщо хусити, навіть не окрема країна, а воєнізоване угрупування шиїтів-зейдитів, яке діє на території Ємену та з січня 2021 року визнане терористичною організацією Сполученими Штатами, має величезну кількість далекобійного озброєння, то хіба це не ганьба усьому світові та й самій Україні?! За довжиною ракетної руки це угруповання з маленької країни Південно-Західної Азії перевершує Україну майже на порядок!
Окрім згаданих ракет Ghadr-F дальністю дії 2000 км, хусити мають значну кількість іранських клонів. Наприклад, версію іранської Rezvan із дальністю ураження 1400 км, твердопаливну ракету Khaybar Shekan дальністю дії 1450 км як розвитком іранської Fateh-110, а також іранські Zolfaqar дальністю дії до 700 км. Окрім балістичних ракет у їх арсеналі також є крилаті ракети лінійки Quds, які визначають версіями іранських Soumar – Quds-3 та Quds-4 мають дальність у 2000 км. А також в арсеналі хуситів ще й відомий українцям Shahed-136 із дальністю пуску у 2500 км.
Дійсно, це ще більший сором для самої України. Адже усі країни, які навіть купують зброю або спільно її виробляють, ракети й найбільш ефективну зброю ураження розробляють та виробляють самостійно. Можна поглянути на Туреччину, яка 35-40 років тому взагалі не мала свої потужної оборонної промисловості. Але саме у день ракетних атак по хуситам Ємену гордо сповістила, що у країні завершилися конструкційні випробування двох ракет власної розробки класу “повітря-повітря” – Gökdoğan та Bozdoğan, – відповідно, Gökdoğan – малого та середнього радіусу дії, тоді як Bozdoğan здатна вражати цілі на великих відстанях. Тож для Української держави важливо максимально зосередитися на екзистенційних військових програмах, передусім на ракетній. Тим більше, що переважно технології є всередині країни. До речі, удар по угрупованню хуситів, як і відбиття ракетних атак хуситів Ізраїлем за допомогою розробленою спільно з американцями системи Arrow 3, свідчить про дієвість ізраїльської моделі безпекових гарантій – так само і Україна могла б збільшити можливості розробок необхідної зброї із західними партнерами.
Дуже важливо, щоб українська нація засвоїла цей важливий воєнний урок, що мав місце в ніч на 12 січня 2024 року. І якщо коаліція може вдарити сотнею ракет за один раз, а Україна для самозахисту не може скористатися навіть двома десятками одиниць подібної зброї, то стає зрозумілим висновок: Україні досі не надано зелене світло для деокупації! Ну, а для повоєнного протистояння Україна потребує кілька тисяч ракет дальністю дії від 700 до 2500 тисяч кілометрів. Тільки після появи таких арсеналів можна буде казати про відносну безпеку для людей і мирних міст країни.
Володимир Горбулін,
перший віце-президент Національної академії наук України,
академік,
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
