Зволікання та коливання західного світу щодо передачі Україні необхідних засобів ППО де-факто демонструє слабкість перед путінським Кремлем та надихає його на нові атаки проти України, заохочує Путіна до подальших військових злочинів.
Саме так можна прокоментувати пінг-понг партією польських винищувачів МіГ-29 8 – 9 березня ц.р. З одного боку, Сполучені Штати начебто намагаються прискорити поставки цих озброєнь в Україну, але висловлюють побоювання перельоту бойової авіації з території НАТО в зону бойових дій. Але коли на тлі невизначеності країн Альянсу відбуваються додаткові консультації та публічно висловлюються сумніви й коливання, це де-факто стає грою на Путіна. Диктатор та міжнародний злочинець самостійно й швидко приймає рішення, і це дозволяє йому грати на випередження, тоді як тривале проходження процедури прийняття рішень в НАТО створює умови для переваг Кремля, незважаючи на технологічну відсталість набагато менший потенціал Росії по відношення до сил і засобів Альянсу.
Якщо не відбудеться змін у системі відпрацювання та прийняття оперативних рішень, що стосуються війни Росії проти України, це створюватиме умови для розширення зон злочинної діяльності путінського Кремля. Наразі Путін намагається захопити критичні об’єкти – АЕС, великі дамби та інші, – для ефективного шантажу західного світу. І нині Альянс недооцінює ці загрози.
То ж, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) закликає НАТО, та передусім США до зміни підходів у цій площині, а також до якнайшвидших поставок Україні бойових літаків, що вже було анонсовано публічно. Так само Україна потребує оперативних поставок засобів ППО-ПРО, які дозволять ефективно захищати небо від більш сучасних літаків та ракет противника.
Серед конкретних позицій, які можна було б швидко реалізувати, можна назвати наступні:
Забезпечення з боку США (а можливо, й інших партнерів НАТО) компенсацій країнам Центральної та Східної Європи, які мають зброю радянського виробництва та будуть здатні оперативно постачати Україні.
Це передусім бойові винищувачі (МіГ-29), засоби ППО (ЗРС С-200 та, ймовірно, С-300, які мають Словаччина та Хорватія, хоч можливість їх експлуатації у бойових умовах невідома).
Зокрема, Польща та Болгарія вже анонсували можливості передачі 70 бойових літаків (МіГ-29 та Су-25). До того ж, Польща з 2019 року займається модернізацією ЗРС С-200, які можуть вражати противника на відстань до 200 км (наразі наземні засоби ППО України здатні діяти на відстань до 55 км). Ці передачі можуть йти від імені США.
Це був би перший етап, надалі ж Україна вкрай потребує засобів ППО західного виробництва. Важливо наголосити, що до цього Україна отримувала в якості військово-технічної допомоги виключно тактичні озброєння, наразі ж потребує системи озброєнь, які можуть впливати на пересування та застосування російських сучасних систем на значних відстанях.
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
