Про це йдеться у статті директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентина Бадрака “Наземні бойові роботи: лідери та України” у виданні LB.UA.
Україна тривалий час живе у стані підвищеної воєнної небезпеки. При цьому осінь 2021 року стає періодом високого рівня напруження, навіть дещо нагадує 2015 рік – реальною можливістю розв’язання Кремлем масштабної війни.
Збройні сили Росії постійно утримують потужне наступальне угруповання навколо України, також РФ веде повномасштабну гібридну війну, біля кордону з нашою державою залишаються навіть ракетні системи «Іскандер».
Розпочалося масове переозброєння Білорусі, яку Кремль має намір втягнути в гарячу війну з Україною. Наприкінці минулого тижня на виставці Dubai Airshow директор Федеральної служби з військово-технічного співробітництва (ФСВТС) Росії Дмитро Шугаєв заявив, що РФ постачатиме винищувачі, вертольоти, засоби ППО та іншу зброю до Білорусі. Минулої суботи британська Mirror повідомила, що оперативна група загону спецпризначення SAS і Paras готові до місії в Україні, а підрозділи SAS і парашутного полку були попереджені, що можуть бути відправлені в країну упродовж декількох годин – у повній готовності від 400 до 600 військовослужбовців. Це симптоматична інформація, яка свідчить, наскільки серйозною є небезпека для України сьогодні та завтра.
У РФ розлючені вдалим використанням ЗСУ ударного безпілотника Bayraktar TB2. Тим часом військові ЗСУ продовжують гинути на сході України під обстрілами терористичних угруповань. З одного боку, застосування Bayraktar TB2 свідчить, які саме озброєння потрібні армії. З іншого боку, це ще один поштовх зазирнути у плани переозброєння та поміркувати, чи ефективно Україна витрачає кошти. Наприклад, у самому Міноборони вже підрахували, що в разі виконання всіх проєктів і програм щорічно держава має виділяти на переозброєння близько 350 млрд грн, тобто понад 13 млрд доларів. Що в 13 разів більше, ніж нині, і, скоріш за усе, неможливо. Тож питання раціональності витрат має бути першочерговим.
ЦДАКР неодноразово звертав увагу на те, що за ціну одного нового бронетранспортера (понад 30 млн грн) можна закупити майже підрозділ наземних бойових роботів тактичної ланки. Які вже сьогодні робили б на землі те, що Bayraktar TB2 робить у повітрі. Тому варто поглянути, що роблять провідні країни та які можливості має Україна.
Лідери роботизації в переозброєнні
Бойові роботи вперше взяли участь у справжньому бою в Іраку 2007 року. Перевірка виявилася не надто вдалою, але американські військові лише збільшили зусилля в напрямку призову термінаторів до своїх збройних сил. Серед іншого, американці визнали: застосування автоматизованих систем на полі бою – один з найперспективніших напрямів розвитку військової справи. США можна вважати лідером не тільки розробок, а й практичного використання роботів, хоч багато зусиль нині здійснюють також Китай, Великобританія, Ізраїль.
Наприклад, американські військові використовували в Афганістані чи не наймініатюрнішого робота-розвідника Recon Scout. Він має вагу лише 1,3 кг та довжину 200 мм, обладнаний звичайною й інфрачервоною камерами. Цього робота можна закидати за перешкоди.
Наймасовішим американським військовим роботом (випущено понад 3 тис. одиниць) є TALON, розроблений компанією Foster-Miller. Після участі робота у воєнній кампанії в Іраку (версія з кулеметом) 2007 року фірма отримала замовлення на 80 машин. Їх дуже люблять американські солдати – вони виявилися дуже ефективними і в умовах Афганістану. Робота використовували не тільки для розвідки, а й для знешкодження вибухових пристроїв, зокрема, для розвідки печер, де ховалися таліби. Американці підрахували, що цей робот знешкодив 50 тис. вибухових пристроїв. Ба більше, пізніше було створено модифікацію, на яку встановлюють кулемет, снайперську гвинтівку або навіть ПТРК. Кажуть, що стріляє робот точніше, ніж людина. У ЗС США також досить давно використовують інженерних роботів – для знешкодження мін і фугасів, створення проходів у мінних полях, розчищення завалів – усі інженерні машини керуються дистанційно.
У 2010 році компанія Northrop Grumman представила бойового робота CAMEL, зробленого на замовлення американського агентства перспективних досліджень DAPRA. Платформа на колісному ходу, крім озброєння, може нести ще й 550 кг вантажу. Цей робот може супроводжувати бойові підрозділи та рухатися автономно, орієнтуючись за сигналами GPS.
Найбільшим бойовим роботом на сьогодні є американський Black Knight, розроблений компанією BAE Systems. Майже десятитонна машина на гусеничному ходу озброєна 30 мм автоматичною гарматою та спареним із нею кулеметом. Обладнана телекамерами, тепловізорами, РЛС, системою супутникової навігації, а управляється Black Knight зі спеціальної командної машини, або БМП Bradley.
Американська компанія Textron Systems розробляє чотири прототипи роботизованої бойової машини Ripsaw M5 у 10-тонній версії. Цього року має з’явитися й повністю електрична версія цього робота. Безпілотний робот-танк Ripsaw M5 уперше представили під час виставки AUSA-2019 у Вашингтоні – він може діяти як самостійно, так і разом з пілотованими танками та бронеавтомобілями. На ці бойові платформи можна встановлювати різне озброєння: кулемети, гармати, протитанкові комплекси третього покоління Javelin, системи протиповітряної оборони, а також спеціальне обладнання. Цікаво, що Ripsaw M5 здатний діяти разом з безпілотниками R80D SkyRaider і SUGV, що створює ефект застосування цілісної безпілотної системи озброєнь.
Китай також активно розробляє роботизовані комплекси для логістики, зокрема, перетворює старий танк Type-59 на дистанційно керований комплекс.
Однією з найвідоміших бойових автономних систем є ізраїльський безпілотний автомобіль Guardium, який використовують для патрульної служби, охорони та супроводу колон, а також для ведення розвідки. Автомобіль Guardium, на який можна встановлювати зброю, було прийнято на озброєння армії Ізраїлю ще 2009 року.
https://www.youtube.com/embed/ESS5lW_Os2Q Європейські компанії намагаються об’єднувати зусилля – передусім для пришвидшення розвитку роботизації в армії. Так, естонський розробник робототехніки Milirem Robotics ще у 2020 році представив бойову машину Type-X (RCV), оснащену ракетами завдяки співпраці із потужним європейським виробником – MBDA. Роботизований комплекс призначений для вогневої підтримки основних бойових танків, бронетранспортерів та інших бойових машин піхоти (БМП). Ця платформа в три-чотири рази легша за звичайні БМП та має дистанційне керування 25-мм гармати M242 Bushmaster або 30-мм гармати M230LF.
https://www.youtube.com/embed/Bn2fxnVxICQ Крім того, в бойовий модуль можна встановити протитанкові ракетні комплекси типу Alcotan, MMP, Javelin чи SPIKE. Минув лише рік, а британські солдати вже діють під прикриттям системи Milrem, а британське Міноборони заявило про намір до 2025 року отримати весь набір роботизованих систем, необхідних для підтримки солдат під час боїв у містах. Вже проведені експериментальні навчання Contested Urban Environment – з використання роботизованих систем під час боїв в урбанізованій місцевості портового міста Портсмут. Британські солдати тренувались використовувати роботів, які здатні розбирати завали у зруйнованих будівлях, виконувати розмінування місцевості, вести пошук солдатів та безпілотних систем противника в умовах міської забудови.
У березні 2021 року Міноборони Великобританії у плануванні майбутнього вигляду збройних сил вирішило різко змістити акцент на закупівлю бойових роботизованих систем. Таку заяву зробив начальник Генерального штабу ЗС Великобританії генерал Ніколас Картер. Зокрема, плани закупівлі до 2030 року включають отримання армією близько 30 000 бойових роботів, що дозволить скоротити чисельність військ – до 2024 року планується скоротити 10 000 військовослужбовців, до 2030 року ще 2500. Генерал Картер прямо заявив, що «ми зосередимо наші інвестиції на нових технологіях, які революціонізують війну: штучний інтелект, безпілотні літальні апарати, бойова енергетична зброя та багато іншого». З іншого боку, на тлі цього рішення очікується значне збільшення воєнних витрат країни. Згідно з заявою прем’єр-міністра Бориса Джонсона, витрати на оборону протягом наступних чотирьох років збільшяться на 16,5 млрд фунтів, тобто на 18,5 млрд євро.
Не відстають і німецькі військові, які під керівництвом Управління розвитку армії та Федерального управління Бундесверу з обладнання, інформаційних технологій і технічної підтримки (BAAINBw) здійснюють випробовування та оцінку різних наземних безпілотних машин (UGV) в умовах, що наближені до бойових. Серед тестованих німцями наземних роботів – UGV Probot, що розроблений та виготовляється ізраїльською компанією Roboteam (є дочірньою компанією всесвітньо відомої Elbit Systems). Польові випробування наземної робототехніки проводяться в рамках спеціальної програми «Безпілотні наземні транспортні засоби для підтримки спішених сил» («Unmanned Ground Vehicles zur Unterstützung abgesessener Kräfte».)
Тестування включають визначення можливостей прохідності наземних роботизованих систем, оцінку можливості передачі даних та дистанційного управління, оцінку зручності використання автономних функцій роботів та бойову стрільбу за підтримки UGV. В компанії Elbit позиціонують Probot у якості спеціалізованого робота для виконання бойових, розвідувальних та логістичних завдань. Це дуже компактна наземна роботизована платформа довжиною менше двох метрів та висотою трохи більше одного метра.
Надзвичайно просунулася у сфері роботизації Туреччина, яка вже готується розпочати масове виробництво безпілотних наземних транспортних засобів. На початку листопада 2021 року інформаційне агентство Anadolu поінформувало, що оборонна промисловість країни розпочинає серійне виробництво наземних безпілотних транспортних засобів легкого, середнього та важкого класу для потреб силових структур.
Показово, що Управління оборонної промисловості при Адміністрації президента Туреччини купує турецьке, а не іноземне. Так компанія FNSS постачатиме серійні безпілотні наземні апарати важкого класу, а з Aselsan, Best Grup, Elektroland ve HAVELSAN – наземні безпілотні транспортні засоби середнього класу. Крім того, відомо, що виробництвом наземних безпілотників середнього класу та легкого класу зайнята ще ціла низка місцевих компаній – відповідно Tekatron, Ulusal Makine ve Katmerciler, та Esetron, Hoytek, Altınay, Arox, Elektroland, Kuartis, Milsoft. А у червні 2021 року перший багатоцільовий безпілотний наземний комплекс середнього класу BARKAN мав надійти на службу в силові структури країни.
Росія хоч і суттєво відстає від лідерів у розробках безпілотних наземних комплексів, зусиль на цьому напрямку докладає чимало. Так, Міністерство оборони РФ вже створило ряд підрозділів, у тому числі Головний науково-дослідний випробувальний центр робототехніки, завданням якого є розробка спільно з підприємствами стандартів для сучасних роботизованих платформ військового призначення. Про заяву у квітні 2021 року щодо початку створення перших підрозділів бойових роботів (з 20 ударними комплексами у кожному) на базі наземних роботизованих комплексів «Уран» говорилося чимало. Як і про те, що серійних роботизованих комплексів в РФ ще немає. Водночас є деякі показові розробки, за якими можна розгледіти вектори зусиль.
На іжевському радіозаводі було створено універсальну роботизовану платформу МРК, яка в залежності від комплектації може виконувати різні функції. Цей робот невеликий, але він має досить значний арсенал: оснащений двома гранатометами, двома реактивними вогнеметами «Шмель», кулеметом «Печенег» або «Корд». Комплексом можна дистанційно керувати на відстані 500 метрів. Робот має відеокамеру, мікрофон, систему освітлення.
Ще однією російською бойовою автоматизованою системою є «Платформа-М». Вона розроблена в НДІТ «Прогрес» і вперше була показана публіці у 2020 році. Платформа може бути використана для розвідки (є відеокамери, тепловізор, РЛС, далекомір), патрулювання місцевості, підтримки штурмових підрозділів. «Платформа-М» може бути оснащена автоматичним гранатометом, кулеметом, ПТРК. Вага машини складає 800 кг, корисне навантаження – 300 кг. Керувати «Платформою» можна на відстані до 5 км. Є інформація про те, що ця машина застосовується російськими військами у Сирії.
Найважчою російською роботизованою бойовою системою є «Уран». Вага цієї машини сягає восьми тон. На базі «Урану» створено машину вогневої підтримки, мінний трал та пожежну машину. З 2016 мова ведеться про бойовий багатофункціональний робототехнічний комплекс «Уран-9». До його складу входять два робота розвідки та вогневої підтримки, тягач для їх транспортування та рухомий пункт управління. Призначений комплекс для дистанційної розвідки та вогневої підтримки загальновійськових, розвідувальних та антитерористичних підрозділів. Озброєння роботів розвідки та вогневої підтримки включає 30-мм автоматичну гармату 2А72 та спарений з нею 7,62-мм кулемет, а також протитанкові керовані ракети «Атака». Звісно, його використовували на війні в Сирії, хоча при цьому було чимало критики та розмов про недосконалість робота.
Українські перспективи роботизації армії
Перші українські роботи публічно продемонстрували під час параду на честь 30-річчя Незалежності України. Сім бойових роботів – чотири розробки київського КБ «Роботікс» та три розробки львівської компанії «Global Dynamics» – мали переконати співвітчизників у тому, що українські компанії просуваються у цьому напрямку. Однак, якщо бути відвертими, увага до таких розробок дуже невелика. Наслідком може бути факт, що поки жодного наземного роботизованого комплексу не прийнято на озброєння в ЗСУ, хоч відбуваються їх випробування.
З іншого боку, кількість гравців-розробників на вітчизняному ринку поступово зростає. Наприклад, якщо упродовж останніх п’яти років серед компаній, що демонстрували реальні досягнення, згадували приватні КБ «Роботікс», «Інфоком Лтд» та Global Dynamics (проєкт Roboneers), то у 2021 році їх кількість фактично подвоїлася (хоч поки кажемо не про результати, а про оголошені зусилля). Так, на початку року державний концерн «Укроборонпром» заявив про намір і початок розробок безпілотного бронетранспортеру, потім з’явилася ще одна приватна компанія – «Синергія», що розробила дистанційно керовану платформу. Нарешті, в листопаді 2021 року стало відомо, що ВАТ «Меридіан» (входить до складу «Укроборонпрому»), ТОВ «Інноваційний холдинг Sikorsky Challenge» і команда проєкту «Мобільні бойові роботи» підписали договір про співпрацю.
Зокрема, йдеться про перший крок реалізації п’яти інноваційних ідей для оборонної сфери, які були відібрані серед фіналістів конкурсу стартапів Sikorsky Challenge-2021. Реалізація проєкту «Мобільні бойові роботи» передбачає створення платформ для логістичних, розвідувальних і бойових завдань, зокрема вогневої підтримки та розмінування. Холдинг Sikorsky Challenge забезпечить маркетинговий супровід, а завод «Укроборонпрому» – серійне виробництво.
Однак повернемося до реальних результатів українських компаній.
Бойовий наземний роботизований комплекс РСВК-М, який також відомий під назвою «Мисливець», розроблений київським КБ «Robotics», вже декілька років успішно тестують у підрозділах Збройних Сил України та, що надзвичайно важливо, виконує бойові завдання у зоні ООС. Підприємство, яке заснували ветерани АТО, розпочало свою діяльність ще у 2015 році. Починала команда з дистанційно керованих стаціонарних стрілецьких комплексів, а в 2016 році з’явилися вже перші мобільні роботизовані комплекси. В 2021 році йдеться вже про четверту модифікацію наземних роботизованих комплексів. Один із розробників даної безпілотної бойової платформи Олексій Бежевець вважає, що вже є «підтверджений замовником попит» на кілька сотень одиниць бойового роботу «Мисливець», але аналіз сучасних вимог до цієї війни свідчить, що потреби насправді вимірюється у тисячах подібних машин різного функціоналу: розвідувальних, саперних, медичних, ударних.
РСВК «Мисливець» має радіус керування платформою 1500 м, який може бути розширений до 3000-4000 метрів. Його силова система електрична, а не гібридна. Тобто його оснащено літієвою акумуляторною батареєю, яка окрема для системи керування, що дозволяє платформі безпечно долати відстань від 15 до 20 км на сухому ґрунті. Оператор має можливість слідкувати за пересуванням платформи завдяки ходовим камерам, які розташовані спереду та ззаду. Фактично йдеться про створення шестиколісного броньованого апарату, оснащеного великокаліберним кулеметом, відеокамерами, тепловізором і нічним прицілом. Оператор може управляти роботом з укриття за радіоканалом.
https://www.youtube.com/embed/114Sh7e_ylE Цікаво, що цей бойовий робот здатен працювати без підзарядки не менше доби, при цьому до виконання завдань входить спостереження за противником. Двигун свідомо обрали електричний. «Від двигуна внутрішнього згоряння відмовилися, адже він нагрівається, тому його не складно засікти за допомогою тепловізора. До того ж, створює багато шуму. А електричний дуже тихий і практично не гріється», – зазначив Олексій Бежевець. Нині колектив КБ працює над тим, щоб інтегрувати в управління «кібер-солдатом» елементи штучного інтелекту.
«Станом на сьогодні дрібносерійне виробництво вже розгорнуто силами КБ «Роботікс». Виготовлення комплексів розпочалося в квітні 2021 року. Наразі цикл виробництва наших комплексів складає шість місяців. Це процес можна прискорити і довести приблизно до трьох-чотирьох місяців. Щодо можливості розгортання повноцінного виробництва і формування підрозділів наземних роботизованих комплексів, то з виробництвом проблем не буде. Ми бачимо, що розвиток елементів штучного інтелекту, роботизованої техніки має стати провідним напрямком розвитку Збройних сил України», – коментує майбутні перспективи головний конструктор КБ «Роботікс» Іван Кириченко.
Інша приватна компанія – «Інфоком Лтд» – пропонує власну роботизовану конструкцію «Ласка 2.0» на базі повнопривідної колісної платформи. Машина оснащена системами дальньої, середньої (з РЛС як опція) та ближньої локації. Опцією передбачений захист платформи у вигляді легкої композитної броні 5-го класу захисту. Система управління автономна і дистанційна. Основна перевага у роботі безекіпажної платформи «Ласка 2.0» – наявність інтелектуальної системи, що дозволяє платформі виконувати завдання за відсутності сигналу GPS та працювати в умовах перешкод з боку ворожих засобів РЕБ. Робот виконуватиме бойову задачу самостійно, а після завершення повертатиметься на місце старту або у заздалегідь визначену точку координат. «Ласка 2.0» здатна патрулювати, вести розвідку та розмінування, доставляти боєприпасів та евакуювати поранених. Корисне навантаження – до 400 кг, що дозволяє встановити кулемет або гранатомет.
Ще однією розробкою компанії «Infocom Ltd» спільно з ПАТ «АвтоКрАЗ», був безпілотний бронеавтомобіль КрАЗ «Спартан» – роботизована версія серійної 8-тонної машини. Відрізняється наявністю, поряд з ручним керуванням (резервне), також автономного і дистанційного керування. Машиною можна управляти за допомогою планшета, «розумної рукавички» або операторської станції, а зв’язок між оператором та автомобілем здійснюється по цифрових каналах передачі даних Wi-Fi/Wimax, заявлений радіус зв’язку від 1- до 50 км.
«Через відсутність в України ядерної зброї і необхідності в сучасній зброї, концепція озброєння країни повинна будуватися на масовому розвитку безпілотних роботизованих комплексів різного призначення. Ми беремо за ідею побудови ударного комплексу при взаємодії наземних і літальних безпілотних апаратів», – вважає засновник приватної компанії «Інфоком ЛТД» Едуард Троценко.
Нарешті, львівська приватна компанія Global Dynamics (її проєкт розвитку бойових роботів має назву Roboneers) розробила кілька дистанційно керованих платформ з гібридним приводом. Наприклад, платформа Hound має високу прохідну спроможність на пересіченій місцевості, може транспортувати вантажі масою до 600 кг на полі бою з високою точністю в режимі функціювання 24/7. За рахунок оснащення дистанційно керованим вогневим модулем «Шабля» (7,62мм або 12,7мм кулемет, ПТУР, 40-мм гранатомет тощо) і навісною композитною бронею платформа трансформується у бойовий робот (Ironclad).
Ще один робот з назвою Camel може перевозити вантажі у випадку відкритого вогню противника та фактично слугувати щитом для відходу військових. Цей залізний мул, оснащений багатьма сенсорами, надає повну картинку у 360 градусів. Конструктори запевняють, що платформи інтегруються з системами розвідки та дронами. Гібридне енергообладнання забезпечує їхнє тихе переміщення.
Тобто сучасні бойові роботизовані платформи від українських розробників вже сьогодні можуть проводити місії з розвідки, спостереження та виявлення цілей, а також забезпечення вогневої підтримки та безпеки військових, що знаходяться на передовій. Завдяки використанню таких технологій можна не тільки врятувати десятки життів (а у випадку зростання масштабів війни – сотні), але досягти вагомого ефекту технологічних переваг ЗСУ.
Що потрібно зробити для розвитку цього напрямку переозброєння в ЗСУ? Фахівці запевняють, що необхідно прописати чітку дорожню карту з розвитку роботизованих систем в Україні. Визначити короткострокові та довгострокові перспективи, забезпечити увагу з боку держави. Зокрема, встановлення самого озброєння, наприклад, протитанкових ракет та системи управляння ними складає 80% вартості бойового роботу. Приватні компанії не мають ресурсів для інтеграції потужної зброї, однак готові співпрацювати з державою. Крім того, роботизована техніка – це ще й забезпечення радіозв’язку та можливості передачі даних. В Україні поки немає чітких стандартів, то ж підприємства здійснюють розробки на свій розсуд. Цей напрям має очолити держава, наприклад, через відповідне управління Генерального штабу ЗСУ, а ще створити експериментальний підрозділ, швидше рухатися у напрямку впровадження нових технологій в ЗСУ – це стосується далеко не тільки роботів. Лише за таких умов Україна буде здатна перетворитися на непереможну фортецю, в якій, серед іншого, піклуються про життя солдатів та офіцерів.
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
