Церква не поза політикою. Балканський кейс
Минулого тижня Чорногорія перебувала на межі громадянського конфлікту. Сльозогінний газ, заворушення, протестувальники в масках, жінки на барикадах, десятки поранених та арештованих стали наслідком того, що мало бути звичайним релігійним дійством – інтронізацією нового митрополита Сербської православної церкви. Безлади та той градус напруги в містечку Цетіньє, де власне проходила інтронізація, ще раз показали, наскільки розділеною залишається Чорногорія та наскільки просто, використовуючи етнорелігійні інструменти, можна розхитати ситуацію.
Операція «Інтронізація»
Все почалось із заяви Сербської церкви про те, що новообраний Чорногорський і Приморський митрополит Йоанікій має бути інтронізований 5 вересня у монастирі Цетіньє. Церква не взяла до уваги протести проти цього з боку місцевих опозиційних партій та патріотичних організацій. Цетіньє є культурно-історичним центром Чорногорії та символом духовної, державної та національної ідентичності чорногорців. Водночас у місті є монастир, який є центром митрополії Сербської православної церкви в Чорногорії.
Інтронізація – звична церемонія, як і будь-який інший релігійний захід, ніколи раніше не викликала в Чорногорії такої напруги. Однак все змінилося після того, як Сербська церква стала одним з основних чинників зміни влади у країні в серпні минулого року.
Сам митрополит Йоанікій разом з покійним митрополитом Амфілохієм протягом 2020 року очолював антиурядові хресні ходи, організовані Сербською церквою через новий закон про свободу віросповідання та правовий статус релігійних громад. Він дозволив державі стати володарем церковної власності, що була в неї відібрана у 1918 році, коли Чорногорія втратила свою незалежність. Ці церковні процесії тоді призвели до перемоги на парламентських виборах опозиції та втрати президентом Міло Джукановичем та його Демократичною партією соціалістів (ДПС) багаторічної монополії на владу в країні.
За декілька днів до інтронізації мер Цетіньє, який є членом ДПС, несподівано звернувся до Сербської церкви та Йоанікія з проханням проводити церемонію не в монастирі Цетіньє, а в головній церкві Сербської церкви у Подгориці. Інакше це розглядатиметься як провокація проти громадян Цетіньє, більшість яких вважають себе чорногорцями. Пізніше почала з’являтись інформація про те, що в день інтронізації на знак протесту проти інтронізації та «окупації з боку Сербії» до Цетіньє приїдуть різні групи, пов’язані з т.зв. Комітським рухом – правопопулістською, антисербською політичною партією Чорногорії, яка була сформована після парламентських виборів 2020 року. Вона особливо запекло захищає державність Чорногорії, чорногорську мову та церкву.
Зафіксувавши зростання напруги, 1 вересня міністр внутрішніх справ Сергій Секулович заявив, що поліція не може гарантувати абсолютної безпеки кожному громадянину під час подій у Цетіньє. Керівник МВС попередив, що радикальні настрої є з обох сторін, плануються заворушення. Однак, попри всі перестороги та заклики, все ж уникнути насильства не вдалося.
Церемонія інтронізації митрополита Йоанікія розпочалася з прибуттям у суботу 4 вересня патріарха Сербської церкви Порфірія до столиці Чорногорії Подгориці. Також у суботу для того, щоб висловити підтримку протестувальникам і вкотре закликати владу скасувати церемонію інтронізації, в Цетіньє разом зі своїми опозиційними прихильниками з ДПС приїхав президент Міло Джуканович. Того ж дня протестувальники почали перекривати дороги камінням, шинами, сміттєвими контейнерами та транспортними засобами з тим, щоб перешкодити офіційним гостям церемонії дістатися до Цетіньє. Зокрема, учасники Комітського руху прорвали кордони поліції та перекрили в’їзди до міста з боку Подгориці та Будви.
У день інтронізації, в неділю, 5 вересня, напруга сягнула піку: на вулицях розпочалися сутички. Протестувальники прорвали кордон поліції в Цетіньє та почали кидати в неї каміння з криками «Це – Чорногорія» та «Це – не Сербія». Поліція у відповідь застосувала сльозогінний газ та здійснила попереджувальні постріли в повітря. У результаті зіткнень четверо осіб отримали легкі поранення, вісім протестувальників були заарештовані. Серед них – й ексначальник поліції Веселін Вельович, який наразі є радником президента Міло Джукановича та членом ДПС.
Враховуючи критичну ситуацію, патріарха Порфірія та нового митрополита Чорногорського Йоанікія довелося доправляти до Цетіньє армійськими гелікоптерами. Сам же монастир був оточений бійцями антитерористичних підрозділів. У таких, наближених до бойових умовах, Йоанікій офіційно став главою Чорногорсько-Приморської митрополії Сербської православної церкви.
Обопільні звинувачення
Реакція чорногорської опозиції та патріотично налаштованої громадськості на інтронізацію митрополита Сербської церкви в Цетіньє була різкою та однозначною: таку церемонію вони розцінили як образу Чорногорії, яка вела тривалу боротьбу за суверенітет та незалежність від Сербії. Нагадаємо, Чорногорія була об’єднана з Сербією з кінця Першої світової війни до 2006 року. Протестувальники, як зазначив Міло Джуканович, стали на захист національних інтересів країни від спроб значно більшої Сербії нав’язати свій вплив через церкву. Крім цього, чорногорський президент звинуватив чинний уряд своєї країни в «нещадному служінні імперським інтересам (Сербії – «Главком») та Сербської православної церкви, яка є кулаком сербського націоналізму проти Чорногорії».
Зі свого боку, представники уряду звинуватили опозиційну ДПС у спробі державного перевороту, стверджуючи, що частина протестувальників була озброєна. Віцепрем’єр-міністр Дрітан Абазович заявив, що колишні представники уряду та поліції підбурювали протести з метою дестабілізації та навіть знищення країни. А прем’єр-міністр Чорногорії Здравко Кривокапіч у неділю назвав заворушення в Цетіньє спробою терористичного акту опозиції, попередивши, що напад на поліцію – це напад на державу. «Цілком зрозуміло, що виконавці та організатори є вищим керівництвом Демократичної партії соціалістів у співпраці з організованими злочинними угрупованнями. Держава зупинить їх», – запевнив Кривокапіч у своєму Twitter.
Не забарилася й відповідь із Белграда. Сербський президент Александр Вучич в ефірі місцевого телебачення так відповів на слова свого чорногорського колеги: «Ні ви, ні хто інший не зможете підкорити Сербію, як це ви робили протягом останніх трьох десятиліть. Ви керували цією країною усіма можливими способами: через злочинність, поліцію та політичних чиновників… Поки я дихаю, я не дозволю вам керувати Сербією».
Крім того, Вучич саркастично додав, що ніхто на Заході не відреагує на те, що президент Чорногорії став на бік тих, хто намагався запобігти інтронізації митрополита Йоанікія, оскільки, за його словами, проти сербів – все дозволено. «Ви можете собі уявити, що було б, якби я робив так, як він, – мене б повісили в Брюсселі та Вашингтоні тої ж секунди», – сказав Вучич. Підтримуючи свого президента, спікер сербського парламенту Івіца Дачич висловив переконання, що завдяки протестам чорногорська опозиція просто хотіла втриматись у владних кріслах.
Політичні мотиви
Проте, що в інтронізації нового митрополита Сербської церкви в Чорногорії було дуже мало духовного і дуже багато політики, вказують і місцеві політичні та релігійні експерти. На їхнє переконання, релігійна церемонія була лише ширмою. Інтронізацію використали політики – як з одного, так й іншого протиборчого табору – у своїх інтересах.
Інтрoнізaція в Цетіньє стала нaдзвичaйнo cупeрeчливим дійством, яке рoзділило та пocтaвило обидві частини чoрнoгoрcькoгo cуcпільcтвa – прихильників нeзaлeжнocті Чoрнoгoрії тa тих, хто вважає, що країна повинна розвиватись у тісному взаємозв’язку з Сербією, – у гocтрий кoнфлікт. Його можна було б уникнути, якби інтронізація відбулася не в Цетіньє, а в будь-якому іншому храмі Чорногорії. Рішення про це легко могло бути прийняте або Серською церквою, або урядом Чорногорії, який міг би заборонити будь-які заходи в місті, де серби становлять меншість, а Сербська церква є чужою. Однак ні ті, ні інші, попри напругу навколо інтронізації, загрозу протистояння на вулицях, не змінили свого рішення. Саме тому виникають підозри, що це було зроблено навмисно з конкретною метою.
Основним бенефіціаром у такому випадку вважається офіційний Белград, який має сильний вплив на чинний чорногорський уряд і тісні зв’язки з православною церквою. Як вважають експерти, пoкaзoва публічна інтрoнізaція митрoпoлитa в Цeтіньє є свідченням відрoдження сербської політики квaзікoлoніaльнoї дeржaви на Західних Балканах. Белград так дeмoнcтрує свої квaзіімпeрcькі амбіції. Використовуючи церкву та втручаючись з її допомогою у внутрішні справи Чорногорії, Александр Вучич хоче затягнути сусідню країну назад, до свого «сербського миру», з якого вона вирвалась у 2006 році.
Дехто ж вважає, що мотиви Белграда є набагато банальнішими: провокуючи нестабільність у сусідній Чорногорії, сербська влада просто хоче відвернути увагу від проблем удома. Враховуючи, що в Сербії наближаються парламентські та президентські вибори, демонстративне відстоювання інтересів сербів та Сербської церкви в сусідній державі від посягань «націоналістів і радикалів», зовсім не буде зайвим для підняття рейтингу Александра Вучича та його Сербської прогресивної партії.
Однак, як вказують експерти, не тільки Сербія та просербські сили Чорногорії мали політичні інтереси в історії з інтронізацією митрополита. За патріотичною й антисербською риторикою Міло Джукановича та його ДП також стоять цілком конкретні політичні інтереси. Їхня мотивація до участі в протестах зумовлена, зокрема, тим, що вони продовжують поступово втрачати симпатії електорату. Якщо вірити словам спікера чорногорського парламенту та лідера Демократів Ігоря Бечича, то ДПС щомісяця втрачає від 1 до 2% підтримки. Отже, гра на етнорелігійних сентиментах патріотично налаштованої частини чорногорського суспільства розглядається ДПС і Джукановичем як можливість довести свою актуальність, збереження прихильності симпатиків. Крім того, не виключається й те, що участь Джукановича в подіях у Цетіньє є його відчайдушною спробою показати, що він все ще має владу в країні, навіть якщо він – президент з обмеженими повноваженнями.
У цілому, якими б не були релігійні чи політичні мотиви протиборчих сторін як у Чорногорії, так і в сусідній Сербії, події в Цетіньє вкотре показали, наскільки розділеною в етнічному і релігійному плані залишається чорногорське суспільство і наскільки вразливим воно є перед тими, хто хоче грати на цьому поділі. Більш того, після спроби державного перевороту 2016 року, цьогорічні події в Цетіньє вкотре показали, що безпекова ситуація в цій частині Балкан залишається нестабільною і разом з внутрішніми розбіжностями та фактичною дисфункцією Боснії і Герцеговини, а також невирішеним косовським питанням, містить ризики як для безпеки регіону, так і для південного флангу НАТО.
Ігор Федик, ЦДАКР
(Оригінал статті розміщено за посиланням)
