Публікації експертів ЦДАКР – Балкани

Як Західні Балкани розважаються у передпокої Євросоюзу

«Відкриті Балкани» замість закритого ЄС

Питання розширення ЄС за рахунок балканських країн зайшло у тупик. Саме тому в регіоні відбуваються паралельні інтеграційні процеси. «Ображені» Брюсселем Сербія, Албанія і Північна Македонія активізують співпрацю між собою в рамках ініціативи «Відкриті Балкани». Окрім суто економічних мотивів, які декларуються їх лідерами як основні, в цій ініціативі вони також переслідують і внутрішньо, і зовнішньополітичні цілі. Існують вагомі підстави вважати, що політичні мотиви лідерів країн-учасниць «Відкритих Балкан» навіть переважають над економічними. Зокрема, країни бажають продемонструвати своє «фе» Євросоюзу, який не виявляє бажання приймати їх до себе.

Зустріч «ображених» і розчарованих
Наприкінці липня в столиці Північної Македонії Скоп’є, в рамках ініціативи «Міні-Шенген», відбувся Економічний форум регіонального співробітництва, організований торгово-промисловими палатами Сербії, Албанії та Північної Македонії, в якому взяли участь лідери трьох країн: президент Сербії Александр Вучич, прем’єр-міністр Албанії Еді Рама та прем’єр-міністр Північної Македонії Зоран Заєв. За результатами форуму було підписано три нові меморандуми про взаєморозуміння, спрямовані на посилення регіонального співробітництва у сфері подолання наслідків стихійних лих, полегшення торгівлі, скасування непотрібних документів та прискорення перевезення товарів на прикордонних переходах, а також на уніфікацію правил на ринках праці (спрощення видачі дозволів на роботу громадянам однієї країни в інших двох країнах, взаємне визнання дипломів та робочих кваліфікацій). Сама ж назва ініціативи «Міні-Шенген» була замінена на «Відкриті Балкани», при чому було зазначено, що вона є відкритою для всіх інших країн регіону, які прагнуть до неї приєднатись.

Окрім суто економічних мотивів участі в ініціативі, на яких робили наголос лідери країн-учасниць (розвиток регіону, покращення життя громадян Західних Балкан), не менш цікавими були їхні заяви і коментарі щодо ЄС. Виразно звучала нотка образи на Брюссель і розкривались інші мотиви сторін брати участь у «Відкритих Балканах».

Так, прем’єр-міністр Північної Македонії Зоран Заєв висловив розчарування тим, що «ЄС не виконує своїх обіцянок». Заєв підкреслив, що «невиконання ЄС своїх обіцянок через двостороннє питання з одним членом ЄС, попри те, що Північна Македонія, і Албанія відповідають усім критеріям вступу, суперечить європейській ідеї, суперечить інтересам самого ЄС… і що країни Західних Балкан не можуть чекати вирішення всіх внутрішніх проблем Європейського Союзу, щоб рухатися вперед».

Його підтримав і сербський президент: «Ми знаємо, що ЄС втомився від розширення. Нам потрібно побачити, що ми можемо зробити для себе, для наших народів і як розширити наші ринки збуту». Крім того, перебуваючи в Скоп’є Александар Вучич вирішив зіграти на почуттях македонців заявивши, зокрема: «Нам нічого просити у громадян Македонії, окрім дружби та братерства. Нам не потрібна ваша територія, і ми не кажемо вам, що ви говорите нашою мовою. Для нас важливо лише мати максимально тісні та найкращі стосунки». Це був явний докір в бік Болгарії, вето якої в ЄС є основною причиною відкладення питання євроінтеграції Північної Македонії на невизначений термін.

Зі свого боку, прем’єр-міністр Албанії Еді Рама порівняв співпрацю з Брюсселем з п’єсою Семюеля Беккета «Чекаючи на Ґодо».

Такі заяви західнобалканських лідерів вкотре дали вагомі підстави багатьом розглядати «Відкриті Балкани» як відповідь трьох країн тупик, у який вони потрапили в питанні євроінтеграції. В умовах невизначеного європейського майбутнього, лідери країн-учасниць ініціативи – насамперед Сербії та Албанії – намагаються використовувати її як громовідвід від фактичного «європровалу» і для зміцнення своїх міжнародних та економічних позицій. Для Сербії, яка будучи кандидатом на вступ до ЄС, одночасно укладає угоду про зону вільної торгівлі з Євразійським економічним союзом та розвиває тісні стосунки з Китаєм, участь (фактичне лідерство) в ініціативі «Відкриті Балкани» взагалі досить чітко лягає в канву її зовнішньої політики, яку нерідко характеризують, як намагання всидіти на декількох стільцях.

Що стосується Північної Македонії, то вона швидко приєдналася до сербсько-албанської ініціативи, оскільки після низки розчарувань у відносинах з Брюсселем, в Скоп’є побачили чудову нагоду нарешті продемонструвати своїм громадянам зовнішньополітичний успіх. Крім того, влада в Скоп’є вважає, що таким чином вона покаже і ЄС, і Болгарії, що попри вето Софії, Північна Македонія прагне розвиватися і шукає альтернативні для цього шляхи.

Відкриті, але не всім потрібні
Що стосується інших західнобалканських країн, зокрема, Боснії і Герцеговини, Чорногорії та Косово, то попри заяви Александра Вучича про відкритість «Відкритих Балкан» для всіх, вони наразі не проявляють бажання приєднатись до цієї ініціативи. В кожної країни є на це свої причини. Боснія і Герцеговина, наприклад, через її постійні внутрішні потрясіння, Чорногорія – через побоювання, що це може якимось чином поставити під загрозу її статус лідера (у порівнянні з іншими) у процесі інтеграції до ЄС. Косово ж взагалі категорично відмовляється стати частиною ініціативи і піддає її різкій критиці. Ще перед проведенням зустрічі в Скоп’є, прем’єр-міністр Косово Альбін Курті назвав ідею «Міні-Шенгену» «недалекоглядною» і закликав регіон замість неї укласти торгівельну угоду з ЄС. Зі свого боку, міністр закордонних справ Косово Доніка Гервала виключила потребу регіону в подібних ініціативах, зазначивши, що «це породжує ідею надіслати повідомлення про існування іншої альтернативи, окрім спільного шляху регіону до ЄС, що є таким же небезпечним, як і затримки в європейській інтеграції».

Дехто також вважає, що три інші країни мають серйозні застереження щодо ініціативи і не поспішають до неї приєднуватися через одне побоювання. Там розглядають «Відкриті Балкани» як спробу Белграда повернутися до колишньої Югославії та посилити вплив Сербії як найсильнішого економічного гравця регіону.

Цікаво також, що не всі в країнах-учасницях ініціативи в захваті від участі в ній. Так, наприклад, колишній міністр інновацій та інформаційних технологій та один із засновників Демократичної партії Албанії Генц Поло зазначає, що всі шість країн Західних Балкан вже є членами Спільного регіонального ринку (який має підтримку з боку ЄС і є етапом на шляху до єдиного ринку ЄС – ред.). Те, що Косово, Боснія і Герцеговина та Чорногорія відмовляються брати участь у «Міні-Шенгені» («Відкритих Балканах»), робить його фактором поділу в цьому регіоні з важким минулим. За словами Поло, «Міні-Шенген» («Відкриті Балкани») є непотрібною копією Спільного регіонального ринку.

Опозиційна у Північній Македонії партія ВМРО-ДПМНЄ (націонал-консервативна Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія македонської національної єдності) також жорстко розкритикувала прем’єр-міністра Заєва за участь в ініціативі, назвавши її альтернативою членству в ЄС. Опоненти глави уряду зазначають: «Македонія належить до широкої європейської родини країн, і такі спроби Заєва показати багатосторонню співпрацю балканських країн як величезний дипломатичний успіх насправді є дипломатичною невдачею для досягнення мети – членства в ЄС».

Отже, чим більш активною є співпраця в рамках «Відкритих Балкан» і чим активніше ініціативу просувають лідери країн-учасниць, тим більше відчувається, що це є не більш ніж наміром трьох «ображених» Євросоюзом країн чинити політичний тиск на Брюссель, аби той нарешті відкрив свої двері.

Чи піддасться ЄС на такий західнобалканський шантаж? Навряд чи. Адже Брюссель в першу чергу цікавлять не стільки маневри Белграда, Тирани і Скоп’є навколо «Відкритих Балкан», скільки втілення ними необхідних для приєднання до ЄС реформ. А от з цим у учасниць «Відкритих Балкан», особливо головного ідеолога ініціативи, Сербії, чесно кажучи, «не дуже». Тому західнобалканське тріо може й надалі просувати «Відкриті Балкани», однак це навряд чи полегшить чи прискорить їх вступ до ЄС. Хоча, для внутрішнього споживача, в умовах блокування євроінтеграції, це, звичайно, буде подаватись як велика зовнішньополітична перемога. На безриб’ї і рак – риба.

Ігор Федик

(Оригінал статті розміщено за посиланням)