(Спільний проект телеканала “Апостроф ТВ та керівника ЦДАКР В.Бадрака)
У спадок від СРСР Україні дісталося близько 30 відсотків оборонної промисловості колишнього Радянського Союзу. Однак сьогодні усі система потребує докорінної модернізації – підприємства у їх нинішньому вигляді не здатні співпрацювати із світовими брендами.
Як наслідок, це гальмує надходження у сектор оборонної промисловості інвестицій та технологій.
А за майже 30 років новітньої історії Україна не створила жодного спільного із іноземною компанією підприємства, яке б діяло в інтересах ЗС України.
Останні півроку в Україні триває досить гостре обговорення реформи оборонно-промислового комплексу. Її реалізацію довірили Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості України.
Йдеться передусім про перетворення майже сотні негнучких державних та казенних підприємств на акціонерні товариства та об’єднати їх у потужні галузеві холдинги.
Головний елемент усієї реформи стосується кардинальних змін у найбільшому у державі об’єднанні підприємств – держконцерні “УКРОБОРОНПРОМ”.
Свого часу у концерн увійшли найпотужніші оборонні підприємства держави. Ніні на базі УКРОБОРОНПРОМУ мають утворити дев’ять галузевих структур із двома керуючими центрами.
Українське реформаторство між іншим стикається із низкою невизначених питань.
На якому етапі виводити із УКРОБОРОНПРОМУ авіаційні підприємства?
Коли дозволити холдингами вільно торгувати зброєю на світовому ринку?
Як побудувати нову ідеологію розвитку технологій?
Що й коли робити з державними спецекспортерами?
Як оформити сучасну систему переозброєння Збройних Сил, де будуть збалансовані імпорт іноземних озброєнь та закупівлі у власних підприємств?
Фахівці переконані, що лише відвертий діалог за участю усіх гравців дозволить уникнути помилок.
Є ще одне чутливе питання. Приватизація.
Як її здійснювати, коли ключові менеджери мають різні погляди на це питання.
Фахівці переконані, що справі дуже легко зашкодити.
Зокрема, під час реструктуризації та корпоратизації.
Наприклад, чи виводити з-під даху літакобудівельного велетня «Антонова» авіакомпанію, за рахунок якої підприємство нині виживає.
Або як без пошкоджень «розрізати» велетенські й одночасно недолугі з погляду на сучасні виробництва Завод імені Малишева, «Південмаш», та й той самий «Антонов».
Нині тривають дебати щодо ухвалення законопроекту під номером 3822 – він має відповісти на усі чутливі питання.
Однак відомо, що між менеджментом існують значні розбіжності. Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України прагне чітко зафіксувати у законі свою провідну роль. У держконцерні УКРОБОРОНПРОМ також виступають за те, щоб у законі було прописане значення та роль структури.
Однак головні ризики все більше пов’язані із темпами проведення реформи. А це вже прямо стосується й іміджу команди президента Зеленського.
До ключових питань відноситься і питання фінансування перетворень. Наприклад, створення Державного фонду оборонної промисловості, який би дозволив розвивати найбільш вагомі вітчизняні технології.
Без фінансування технологічного зростання Україна може швидко перетворитися на покупця іноземних озброєнь на загубити власний оборонний комплекс.
ОПК справедливо вважають фундаментом армії. Та запобіжником залежності держави від іноземних впливів.
Поки що Україна значною мірою орієнтується на закупівлю для Збройних Сил іноземного озброєння.
Однак Україна з її досить потужною «оборонкою» ще може змінити ситуацію. Якщо команда реформаторів діятиме злагоджено та вирішуватиме спірні питання за круглим столом.
