Цього тижня глава російського МЗС Сергій Лавров перебував з робочим візитом на Балканах. Це була його друга спроба продемонструвати російську присутність в регіоні після того, як наприкінці жовтня його балканське турне було перерване через його контакт з інфікованим COVID-19. Першою країною, яку цього разу відвідав головний російський дипломат, стала Боснія і Герцеговина (БіГ). І в ній же йому вдалось спровокувати дипломатичний скандал.
Так, 15 грудня хорватський і мусульманський члени міжнаціонального тристороннього президентства БіГ Зелько Комшич та Шефік Джаферович відмовились від зустрічі з Лавровим заявивши, що той виявив неповагу до їх держави. Відтак на зустріч прибув лише сербський член президентства БіГ Мілорад Додік.
На спеціальній прес-конференції Комшич та Джаферович пояснили, що причиною їх відмови від зустрічі з главою російського МЗС стала підтримка Лавровим резолюції парламенту Республіки Сербської про військовий нейтралітет БіГ, яка заблокувала вступ країни до НАТО. Ще однією причиною відмови стала відсутність на зустрічі Лаврова та Додіка державного прапора БіГ.
Як зазначив Комшич, Лавров надіслав їм меседж, який вони трактують як неповагу та заперечення країни, яку він відвідує. За його словами, Лавров, який напередодні підтримав резолюцію парламенту Республіки Сербської про військовий нейтралітет, знає, що регіональний законодавчий орган не може приймати рішення з таких стратегічних питань. «Ми знаємо, що ми невелика і слабка країна, але ми не готові бути заручниками будь-яких ігор Росії, коли мова йде про наші відносини з членами Європейського Союзу і НАТО», – заявив Комшич.
Зі свого боку, головний російський дипломат у фірмовому стилі для радянської, а тепер і російської дипломатії, звинуватив у всьому «зовнішні сили» (не важко здогадатись, кого він мав на увазі), які керують «несамостійними» лідерами БіГ. Зокрема, Лавров заявив, що боснійські політики, які прийняли таке рішення, «не є самостійними» і «явно діють за чиєюсь підказкою». На його думку, вони, швидше за все, виражають інтереси не своїх виборців, а інтереси зовнішніх сил, які «не зацікавлені не тільки в розвитку боснійських, російсько-сербських відносин, а й взагалі не зацікавлені в тому, щоб країни західних Балкан реалізовували своє право на вибудовування взаємовигідне співробітництво з усіма зовнішніми партнерами».
Коментар ЦДАКР
– Офіційно, відвідання Лавровим БіГ було приурочено річниці Дейтонської угоди, однак справжньою метою його візиту як в Сараєво, так і на Балкани загалом, було бажання Кремля відповісти на нещодавню активність Заходу в регіоні, насамперед демонстрацією того, що Росія залишається в ньому впливовим гравцем, а також нагадуванням про свої інтереси на Балканах і готовність їх відстоювати.
– Російські інтереси в БіГ полягають, зокрема, у збереженні Дейтонської угоди і скасуванні посади Верховного представника. Перший інтерес зумовлений тим, що Дейтонська угода заклала основу конституційного устрою БіГ, який зберігається і до сьогодні. Протягом останніх років країни Заходу все активніше закликають до перегляду Дейтонської угоди і введення в країні традиційної конституції, що дозволило б прискорити зближення БіГ з ЄС, і не виключено – з НАТО. Зрозуміло, що такий розвиток подій ніяк не входить в кремлівські плани. Другий Росії інтерес стосується Верховного представника, який, фактично, є ставлеником Заходу з такими важливими повноваженнями, як на приклад, виносити тимчасові рішення, обов’язкові для виконання всіма органами влади, у випадках, якщо сторони в БіГ не дійдуть згоди, або ж знімати з посади будь-яку посадову особу як в БіГ, так і в ентитетах, що до неї входять. Сама наявність Верховного представника, а також його повноваження є перешкодою для посилення в БіГ російського впливу через своїх проксі, насамперед – з Республіки Сербської.
– Як вже було зазначено, перша спроба Кремля нагадати балканським країнам про себе робилась ще «по гарячих слідах» в жовтні, однак виявилась невдалою через втручання фактору COVID-19. Цього разу, Лаврову хоча й вдалось зробити низку традиційних заяв з елементами залякування і шантажу, які мали в показати, що Москва має важелі впливу на БіГ, зокрема, на її відносини з ЄС і НАТО, однак весь ефект від таких заяв був нівельований тим дипломатичним ляпасом, який Лавров отримав від Комшича і Джаферовича. Відтак, вся увага міжнародної спільноти була зосереджена не на ретрансльованих Лавровим бажаннях Кремля, а на тому, що «велику» Росію поставила на місце «мала» БіГ.
– Демарш боснійського і хорватського лідерів БіГ є адекватною відповіддю на ту «хамську дипломатію», яка стала нормою при здійсненні зовнішньої політики чинним в Росії режимом. Про те, що дипломатичний інцидент в БіГ не є виключенням з правил, а власне нормою сучасної кремлівської дипломатії, говорить ще свіжий у пам’яті скандал з речницею МЗС Росії Захаровою, яка (звичайно, що не без санкції свого керівництва) дозволила собі хамські коментарі у бік сербського президента Вучича під час його зустрічі зі своїм американським колегою Дональдом Трампом.
– Своїм демаршем боснійський і хорватський лідери БіГ показали, як слід реагувати на дипломатичне хамство Кремля. Тим самим вони завдали болючого удару по імперських амбіціях Росії, яка не перестає вірити в свою могутність і важливість, а також в те, що може вказувати іншим націям що їм робити і як їм жити. Подібну реакцію лідерів БіГ, на приклад, в бік Брюсселю чи Вашингтону важко уявити. І не тільки через те, що вони сприймаються як загальновизнані світові центри сили (які постійно підтверджують свій статус), але й тому, що вони ніколи б не дозволили собі такого відвертого хамства, як Москва.
Ігор Федик, ЦДАКР
