ЦДАКР продовжує тему дискусії про ефективність кроків уряду на шляху реформування оборонної промисловості. Після публікації критичного матеріалу Лади Рослицької, Black Trident LLC, ЦДАКР надає можливість навести свої аргументи державному секретарю Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України Ігорю Яковлєву.
Які етапи створення та діяльності уже пройдено міністерством, що зроблено за цей час та яким є бачення реформ у галузі
Останнім часом спостерігається підвищений інтерес з боку ЗМІ, народних депутатів та експертів до діяльності Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Спробуємо розставити крапки над “і”.
НАВІЩО МІНІСТЕРСТВО?
Вкотре варто наголосити, що створення Мінстратегпрому не було чиєюсь примхою. Про необхідність його появи говорили вже давно, як в органах влади, так і серед промисловців та експертів галузі. З ініціативою створення центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ) виступали Федерація роботодавців України, Федерація профспілок України, Український союз промисловців та підприємців, Торгово-промислова палата України. Ідею підтримали різні профільні аналітичні структури й об’єднання, серед яких – Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння, Український інститут досліджень безпеки, Ліга оборонних підприємств України, Асоціація виробників озброєння і військової техніки та інші. При цьому переслідувалася ідея створення такого органу, який би опікувався українською промисловістю, зокрема стратегічними його галузями, де оборонно-промисловий комплекс є важливою складовою.
Отже, чому це потрібно? Якщо реально ознайомитися зі станом промисловості України, зокрема оборонної та авіакосмічної, особливо державного його сектору, він – жахливий. Можна багато наводити аргументів – чому це сталося, когось звинувачувати, однак лише згаємо час, якого країна просто не має. Варто просто розуміти процеси, які мали місце останні майже десять років. За цей час оборонно-промисловим комплексом, а також державним оборонним замовленням займався департамент Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (МЕРТ). Керував ним заступник міністра. На ньому була відповідальність за державні та приватні компанії вітчизняної оборонної промисловості. Однак, така організаційна побудова, а також низка інших факторів та чинників, себе не виправдали.
Чому? Маленький приклад: через існуючі бюрократичні процедури та такі підходи, Україна три останніх роки взагалі жила без Державної цільової науково-технічної космічної програми України, і це при тому, що в галузі діє не менше двадцяти підприємств, де працюють тисячі працівників.
Крім того, за останні кілька років була втрачена належна комунікація між державним концерном “Укроборонпром” та підпорядкованими підприємствами. Керівництво концерну було зосереджене на розробці документів з реформування не оборонної промисловості, а системи управління державними підприємствами. Натомість про реальний стан справ – що відбувається на заводах, які технології у них є – м’яко кажучи, “підзабуло”. Наприклад, до заводу “Кварсит”, де зараз багатомільйонна заборгованість по заробітній платі, за п’ять років ніхто з концерну навіть не навідувався. Аналогічна ситуація – на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві (ХДАВП), працівникам якого заборгували більше 200 млн грн по зарплаті. І таких прикладів багато.
Як результат, Асоціація “Укравіапром”, Об’єднання організацій роботодавців авіаційної промисловості України та Профспілка авіабудівників України звернулися до влади з проханням передати ДП “Антонов” та інші підприємства авіабудування, які по факту не здійснювали роботи в рамках ДОЗ, зі сфери управління “Укроборонпрому” до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Напевно, вони пам’ятають, з якою метою і навіщо створювався свого часу концерн…
А тому варто в питанні “навіщо Мінстратегпром” врешті поставити крапку. Відомство необхідне і має цілеспрямовано працювати, формулюючи та реалізуючи державну промислову політику, в першу чергу, в стратегічно важливих галузях.
БІГ З ПЕРЕШКОДАМИ
Стосовно процесу становлення Мінстратегпрому. Ті, хто закидають керівництву Міністерством, що воно вже існує п’ять місяців і нічого не зробило, напевно не до кінця знайомі з державними процесами, які мають місце в країні, під час створення ЦОВВ, та слабо вміють рахувати проміжки часу… Отже, є певні процедури, які передбачають здійснення низки послідовних кроків, кожен з яких має йти один за одним, мати відповідну хронологію:
– 22 липня – Урядом було схвалене рішення про утворення Міністерства;
– 10 серпня – призначені перший заступник та три заступники міністра з питань стратегічних галузей промисловості України;
– 7 вересня – Урядом було прийняте Положення про Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, яке визначило цілі та завдання Міністерства. Мінстратегпром став головним органом у системі ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну політику у сфері державного оборонного замовлення, у сфері оборонно-промислового комплексу, у літакобудівній галузі та забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері космічної діяльності (далі – стратегічні галузі промисловості).
Робота над конкретним визначенням стратегічних галузей промисловості триває. На сьогодні Міністерством уже розісланий народним депутатам та всім зацікавленим сторонам на ознайомлення та погодження проєкт постанови КМУ “Деякі питання розвитку промислового комплексу України”, котрим визначається конкретний перелік галузей промисловості, які будуть відноситися до стратегічних.
– 30 вересня – Уряд прийняв рішення про відчуження шляхом передачі в держвласність з віднесенням до сфери управління Мінстратегпрому приміщень за адресою вул. Івана Франка та Лисенка, які перебували у власності “Укрзалізниці”. (УЗ повинна була звільнити площі протягом місяця, однак поки цього ще не сталося). Втім, як то кажуть, дах над головою відомства вже майже є;
– 5 жовтня вступили в силу зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, за якими було передбачене фінансування Мінстратегрому в розмірі 25 млн грн. З них половина призначена на заробітну платню працівників, а решта – на утримання Міністерства. Стосовно ж придбання автотранспорту, то в українському законодавстві все визначено. Є відповідні постанови, які визначають і кількість, і суму витрат на це. Автотранспорт купується для обслуговування діяльності Міністерства;
– з 15 жовтня – затверджений кількісний склад Мінстратегпрому (333 особи). До кінця поточного року відомство має бути наповнене штатом на 30%.
І тут варто наголосити, що лише після визначення фінансування та штату Міністерства можна було говорити про наповнення відомства персоналом. До цього ключову роль у роботі відомства відігравав Апарат віцепрем’єр-міністра України, який налічує 7 осіб і визначений відповідними урядовими постановами.
Надалі в жовтні вже було розпочато процес підбору кадрів шляхом переведення з різних Міністерств та відомств, в тому числі з МЕРТ. Станом на 10 листопада, до Мінстратегпрому вже прийнято 32 особи. Надалі відбуватиметься конкурсний відбір на зайняття решти вакантних посад. У першому кварталі 2021 року процес формування Міністерства має бути завершений.
Триває робота по створенню режимно-секретного відділу. Знову ж таки, це певний процес, який вимагає виконання певних процедур, визначених законодавством України. Через це, всі питання завершення формування ДОЗ наразі перебувають у сфері відповідальності інших Міністерств та відомств, в тому числі МЕРТ.
Ось та спринтерська дистанція, яку пройшов Мінстратегпром за період з серпня до середини листопада 2020 року. Де-факто – аж не п’ять місяців.
ЩО ЗРОБЛЕНО?
Ось лише деякі фрагменти роботи відомства за короткий період існування:
● 19 жовтня, після перерозподілу функціональних повноважень між прем’єр-міністром та віцепрем’єр-міністрами України, створений новий урядовий комітет на чолі з віцепрем’єр-міністром – міністром з питань стратегічних галузей промисловості Олегом Уруським. До нього передані питання національної безпеки, паливно-енергетичного комплексу та інфраструктури. Це дозволить прискорити процес підготовки та подання на розгляд Уряду важливих нормативно-правових актів, що торкаються сфери відповідальності відомства. Вже проведено чотири засідання, за результатами яких частина актів відправлена на доопрацювання, а частина винесена на засідання Уряду для прийняття подальших рішень;
● затверджена Урядом подана МЕРТ концепція “Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості України на період 2020-2030 років”, яка була підготовлена спільно з Мінстратегпромом, “Авіапромом” та профспілками;
● створена робоча група з підготовки Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки;
● керівництво відомства особисто ознайомилося зі станом справ на підприємствах стратегічних галузей промисловості України (відвідано близько 40 українських виробників ОВТ, установ та організацій). Обговорено першочергові заходи щодо нормалізації та покращення роботи, а також завантаження державними замовленнями вітчизняних підприємств;
● проведено близько 30 нарад, присвячених нагальним питанням реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України, за участю представників підприємств та організацій, залучених у процесі виробництва бронетанкової та авіаційної техніки, високоточного озброєння, засобів радіолокації та боєприпасів, а також експортера озброєння;
● організована співпраця із Комітетом ВРУ з питань економічного розвитку та Комітетом з питань національної безпеки, оборони та розвідки;
● здійснюється активна взаємодія з Федерацією роботодавців України та УСПП;
● організовано та проведено двосторонні зустрічі з представниками державних структур Великої Британії, Греції, Іраку, Ізраїлю, Німеччини, Турецької Республіки, Франції, Узбекистану, Японії, Йорданії й Індонезії з метою інформування партнерів про реформування ОПК та налагодження подальшої двосторонньої співпраці;
● створена та працює робоча група під головуванням заступника міністра щодо опрацювання питання реформування і корпоратизації підприємств ДК “Укроборонпром“, підготовки Стратегії розвитку ОПК України з урахуванням напрацювань МЕРТ.
● проведено низку нарад з розвитку титанової галузі та підготовки програми розвитку “Україна 2030 – новий титановий лідер світової індустрії”;
● проводиться робота щодо приведення національної системи сертифікації авіаційної техніки до міжнародних норм, а також створення Центру сертифікації зі спецсталі в Запоріжжі (готується відповідний протокол).
БАЧЕННЯ РЕФОРМ
Фактично, віцепрем’єр та Міністерство загалом регулярно контактують із промисловцями й намагаються реагувати на їх звернення. Наразі вже є поточне усвідомлення глибини існуючих проблем, потреб вітчизняної промисловості та бачення того, куди і як рухатися в подальшому.
Реформа оборонно-промислового комплексу, про яку публічно заявляв віцепрем’єр-міністр Олег Уруський, передбачає, у першу чергу, корпоратизацію підприємств. У країні з’являться дві холдингові компанії: “Оборонні системи України” та “Аерокосмічні системи України” (робочі назви). Це будуть керуючі компанії із зовсім іншими функціями. Вони займатимуться стратегічними питаннями – розміщенням акцій підприємств, що складатимуть їхню основу. Скільки оборонних холдингів увійдуть до кожного з двох холдингів – уже неодноразово повідомлялося і за останній час ситуація принципова не змінилася.
Частину акцій холдингів держава може залишити собі, а частину, після змін до українського законодавства, – продати інвесторам, як усередині країни, так і за кордоном. Потім підприємства галузі взагалі зможуть купувати один в одного акції. Таким чином має бути створений нормальний бізнес-клімат, який надалі забезпечить ефективне функціонування оборонної промисловості України.
Втім, для початку змін парламентарям необхідно прийняти низку важливих законів. Серед них є “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності”. Важливим є й ухвалення Законів “Про порядок здійснення іноземних інвестицій у суб’єкти господарювання, що мають стратегічне значення для національної безпеки України” та “Про особливості корпоратизації підприємств ракетно-космічної галузі”. В цих питаннях є розуміння зі значною частиною народних депутатів.
Водночас, є й окремі непорозуміння, наприклад у питанні створення наглядових рад на підприємствах оборонно-промислової галузі. Так, наприклад, у законі “Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі” немає згадки про створення наглядових рад на державних унітарних підприємствах ОПК. Натомість, окремі постаті вважають, що дії, спрямовані на зміну форми управління та створення наглядових рад на поки що підпорядкованих їм підприємствах, наприклад в тому самому ДП “Антонов”, – є правильними, хоча в дійсності вони суперечать чинному законодавству.
Варто також додати, що сьогодні Мінстратегпромом вживаються низка кроків, які передбачають передачу підприємств галузі в сферу відповідальності Міністерства для проведення їх корпоратизації та створення відповідних холдингових компаній, де не буде впливу на їхню поточну господарську діяльність.
Наголошую, головною метою Міністерства є створення дієвої та ефективної промислової політики в стратегічно важливих її галузях, однією з яких є оборонно-промисловий комплекс України. Мінстратегпром має реалізувати в життя належні умови для того, щоб забезпечити потреби українського війська та успішно конкурувати на міжнародних ринках озброєння в різних регіонах світу. Країна й так багато що втратила. А тому, ті кроки, які вимагається зробити для розбудови стратегічних галузей промисловості, будуть вживатися максимально оперативно – настільки швидко, наскільки це можливо.
Ігор Яковлєв, Державний секретар Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України
