У контексті змін, що відбуваються у сфері вітчизняних розробок озброєнь та активізації роботи влади у цій галузі, є сенс висловитися щодо необхідних адміністративних кроків, які сприятимуть зростанню потенціалу ОПК та сектору оборонних технологій. Отже, на переконання фахівців ЦДАКР, варто зійснити наступне.
Перше. Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості (Мінстратегпром) своєю наступною діяльністю підтверджує (це вже зробив Президент України призначенням нового міністра та уповноваженням його виконатти низку завдань), що є головним і єдиним центром координації діяльності ОПК держави. Мінстратпром виконує виключно регуляторні фінкції, не втручається у господарську діяльність підприємств ОПК. Визначаються терміни ліквідації ГК “Укроборонпром” (УОП), але вже до цього з УОП негайно виводяться підприємства авіаційної та ракетнобудівної промисловості — під юрисдикцію Мінстратпрому, а ремонтні підприємства ОВТ повертаються під юрисдикцію Міноборони (для прискореного налогодження системи сервісів ОВТ західного виробництва). Терміново під керівництвом Мінстратпрому здійснюється завершення реформи державного сектору ОПК — підприємства стають акціонерними товариствами (або ТОВ).
Друге. В структурі Мінстратпрому створюється Агентство передових технологій, яке розробляє механізми стимулювання розвитку технологій (як в межах ВТС та закупівлі ліцензій іноземних компаній, так і в межах співпраці з “відкритими ділянками”, як Sickorsky Chellenge НТУУ КПІ, приватні компанії та ін.). В державі утворюється два рівні фінансування нових технологій для потреб оборони: 1.- через Міноборони — в рамках закупівлі і розвитку того, що терміново (“сьогодні”) потрібно для ЗСУ. 2.- через Агентство передових технологій Мінстратпрому в рамках розвитку перспективних майбутніх технологій (“на завтра”). Таким чином, ключові питання створення (розвитку) в державі нових технологій та нових ОВТ стосуються саме діяльності Мінстратпрому. Як і створення в межах ВТС нових галузей на кшталт виробництва титану, літію та ін. Крім того, саме Мінстратпром має приймати ті технології та інвестиції, спрямовані на розвиток технологій, він країн-членів НАТО (та, можливо, від інших донорів).
Третє. Програми закупівлі озброєнь і військової техніки (ОВТ) формуються передусім командуючими видами і родами ЗСУ, остаточно узгоджуються з військовим командуванням ЗСУ. Найвагоміші програми мають бути окремими, затвердженими на три (краще п’ять) роки: 1) З розвитку та виробництва ракетної техніки; 2) З розвитку та виробництва безпілотних комплексів (БпАК, НРК, МРК, ПРК); 3) З розвитку та виробництва боєприпасів. У частині створення нових ОВТ (наприклад, високоточних боєприпасів або розвідувально-ударних БпАК оперативно-тактичного чи оперативно-стратегічного рівня це може стосуватися роботи Агентства передових технологій Мінстратпрому)
Четверте. Створюється план трансформації спецекспортерів у державні інвестиційні компанії (для реалізації потрібно близько року). Доцільним виглядає виведення їх з-під підпорядкування інших міністерств та відомств та організація їх координації з боку Мінстратпрому (їх підпорядкування Мінстратпрому є дискусійним питанням, однак вони мають діяти узгоджено з Агентством передових технологій).
П’яте. Для організації співпраці з Міноборони можна використовувати урядову ділянку Міжвідомчої комісії з питань ОПК (цікавою та ймовірно дієвою ділянкою може стати створений Міністерством цифрової трансформації кластер Brave1 – для попереднього відбору та оцінки розробок). Зокрема, питання від розгляду й визначення найбільш пріоритетних технологій (проєктів ВТС) до порядку проведення випробувань та використання обладнання, полігонів, фахівців Міноборони та Генштабу ЗСУ для супроводження перспективних розробок та ін. Налагодження роботи цієї комісії має передусім транформуватися у бік спрощення процесу прийняття на озброєння ОВТ, можливо, навіть з поступовою ліквідацією інституту “військової прийомки” та стимулювання розвитку державно-приватного партнерства через запровадження спільних проєктів, а згодом і шляхом входження приватних структур до державних та навпаки.
Шосте. Для організації контролю за діяльністю ОПК бажано утворити Державну військово-промислову комісію при Президенті (або трансформувати у неї існуючу Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президенті України шляхом підвищення її рівня повноважень). Пропонується, щоб Головою комісії був Президент України, а його двома заступниками – головнокомадувач ЗСУ (головна людина в армії) та міністр з питань стратегічних галузей промисловості (головна людина в оборонній промисловості). Таким чином поява в державі передових технологій та надсучасних озброєнь пов’язуватиметься з особою та діяльністю глави держави. Це і логічно, оскільки левову частину таких технологій і ОВТ Україна має отримати від західних партнерів — у вигляді спільних проєктів (спільних виробництв) та ліцензій. А це і є згідно з Конституцією України ключовою частиною міжнародної діяльності Президента та забезпеченням обороноздатності держави.
Сьоме. Для організації умов прийняття та реалізації оптимальнихих рішень у сфері розвитку нових ОВТ формується институт генеральних конструкторів (або уповноважених, де немає науково-виробничих шкіл). Саме генеральний конструктор або уповноважений менеджер мають нести повну відповідальність за створення (налагодження виробництва, складання кінцевої номенклатури ОВТ) тих чи інших технологій (ОВТ), включно фінансові рішення (вибір вузлів, комплектуючих і т.д.).
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
