Військово-технічне співробітництво (ВТС) та військово-технічна допомога завжди були важелями впливу одних країн на інших. І навіть коли озброєння та військову техніку (ОВТ) просто «дарують», це спосіб прив’язати до своїх технологій, сервісів, елементів інфраструктури. Досить часто й «заступництво» потужних країн є певним сигналом – військово-технічна допомога фактично означає, що більш потужна країна може допомогти й у реальній війні.
Успадкувавши амбіції СРСР, Росія намагається за рахунок військово-технічної допомоги та ВТС утворювати союзи, де країни-реципієнти рухатимуться в нав’язаному політичному фарватері. А в екстремальних випадках, як це відбувалося на прикладі Казахстану, оперативний «прихід на допомогу» взагалі може загрожувати втратою суверенітету.
Приручення режиму Лукашенка й отримання контролю над Республікою Білорусь стало для Кремля чи не найбільшим політичним досягненням 2021 року. І Путін намагається розвинути цей успіх – в тому числі здійсненням військово-політичного та й військового контролю над країною. Серед іншого, диктатор Лукашенко вже виявився втягнутий у дуже небезпечну геополітичну гру, де суверенітет Білорусі все більше має умовний характер.
Ще в листопаді Лукашенко не виключав появу російської ядерної зброї на території Республіки – для залякування НАТО. Тоді як у грудні 2021 року міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макей чітко заявив, що країна готова розмістити ядерну зброю. При цьому з’являється все більше ознак того, що Кремль здатен примусити режим Лукашенка вдатися до небезпечної авантюри, наприклад, створення прикордонного військового конфлікту з Україною або навіть однією з країн Альянсу. Саме для цього Кремль скерував відповідний персонал ФСБ «на допомогу» білоруським прикордонникам і розгорнув системне озброєння ЗС Білорусі.
Слід додати, що сама по собі армія Білорусі не є досить потужною. Але для цілей Кремля потрібна не стільки потужність, скільки злагодженість. Задля цього вже кілька років відпрацьовуються спільні дії в рамках маневрів «Запад», а Мінськ відкрив небо Білорусі для польотів стратегічної авіації РФ. Начебто у відповідь, президент Путін попіклувався, щоб білоруські підприємства могли брати участь у державних закупівлях. Про це він заявив під час бесіди із самопроголошеним президентом Білорусі Лукашенком у Санкт-Петербурзі 29 грудня. Тобто йдеться про повну інтеграцію Білорусі в оборонно-промисловий простір РФ.
Яку зброю постачатиме Москва васальному Мінську
«РФ постачатиме винищувачі, засоби ППО та іншу зброю до Білорусі», – заявив директор Федеральної служби з військово-технічного співробітництва (ФСВТС) Росії Дмитро Шугаєв на виставці Dubai Airshow в середині листопада 2021 року. А вже наприкінці того самого місяця Лукашенко заявив, що до 2025 року для білоруських збройних сил буде поставлено російського озброєння на суму понад 1 млрд доларів. Це, до речі, річний бюджет України на переозброєння.
Мілітаризація Білорусі справді відбувається надзвичайно стрімко та за всіма напрямками. Але й досить послідовно – літаки та ракети можуть з’явитися там у останню чергу.
Як підтвердження – оперативне постачання наприкінці вересня 2021 року з Російської Федерації до Білорусі партії нових БТР-82А. 1 грудня 2021 року – нове повідомлення: партія сучасних бронетранспортерів російського виробництва БТР-82А надійшла на озброєння 120 механізованої бригади Збройних сил Білорусії. Згідно з повідомленням білоруської телекомпанії «ВоенТВ», нові БТР-82А російського виробництва також надійшли на озброєння 6 механізованої бригади збройних сил Білорусії, а також до 72 об’єднаного навчального центру та у військову академію Білорусії. На початку січня стало відомо, що Росія, крім того, завершила модернізацію САУ «Акація» Білорусі. Міністерство оборони Білорусі отримало останні модернізовані 152 мм самохідні артилерійські установки (САУ) 2С3М «Акація».
Тобто в першу чергу посилюється мобільна складова ЗС Білорусі та насичення тактичними ударними системами – саме те, що потрібно для короткого військового конфлікту.
До того ж Білорусь розраховує вже в середині 2022 року отримати ескадрилью російських бойових вертольотів Мі-35. У серпні 2021 року командувач Військово-повітряних сил і Військ протиповітряної оборони Збройних сил Республіки генерал-майор Ігор Голуб повідомив, що Міноборони Білорусі планує отримати з РФ також і 12 літаків Су-30СМ на суму 600 мільйонів доларів (перша партія з чотирьох винищувачів прилетіла в Білорусь у листопаді 2019 року, а влітку минулого року їх прийняли на озброєння). Білорусь планує в жовтні 2022 року отримати другу партію літаків.
А ще на початку 2021 року Ігор Голуб заявив про плани на 2021 рік – отримати радіолокаційні станції, як «Противник-Г» і «Восход». Тоді ж генерал повідомив, триває передконтрактна робота з переозброєння дивізіонів зенітно-ракетних військ, озброєних «С-300», на нові комплекси «С-400» і «Панцир-С». Згідно з російськими даними, С-400 «Тріумф» здатний виявляти цілі на відстані до 600 кілометрів, а після підльоту на 400 кілометрів – збивати.
Показово, що в РФ і Білорусі відверто кажуть, що такі постачання ЗРС потрібні ППО Білорусі через те, що сусідня Польща у 2020 році підписала зі США угоду про постачання 32 малопомітних винищувачів п’ятого покоління Lockheed Martin F-35A Lightning II. Тобто Кремль прямо вимушує націлювати свою зброю на країну НАТО – це вигідно робити саме в такий спосіб. Бо в разі конфлікту НАТО начебто матиме справу з Білоруссю, тоді як Росія отримує можливість політичного маневру та зможе шантажувати Захід «визначенням своєї позиції».
Ще не зайвим буде згадати, що у 2020 році РФ поставила Білорусі нові станції радіолокації (РЛС), про що повідомляв глава Федеральної служби з військово-технічного співробітництва (ФСВТС) РФ Дмитро Шугаєв. А, своєю чергою, самопроголошений президент Білорусі Лукашенко схвалив проєкти документів, що стосуються оренди Росією двох військових баз. Йдеться про використання радіостанції «Вилейка», яка є зональним пунктом зв’язку ВМФ Росії, і завершення будівництва та утримання вузла «Барановичі» – системи попередження про ракетний напад. Обидві угоди про використання російською стороною баз у Білорусі були підписані більше ніж 25 років тому, ще в січні 1995 року.
Лукашенко намагається демонструвати слухняність щодо Москви та інколи діє на випередження. Зокрема, він пообіцяв розмістити на території країни російську армію, якщо з’явиться така необхідність. За словами кремлівського слуги, зараз у Європейському Союзі розміщені «мільйони» американських військових об’єктів, частину з яких оснащено ядерною зброєю. У зв’язку з цим він закликав західні країни «не паритися», що в Білорусії можуть з’явитися одна або кілька російських військових баз.
Тінь Кремля над Україною
Те, що відбулося з Казахстаном і Білоруссю, яскраво свідчить про ретельну та системну роботу російських спецслужб у напрямку «формування подій» з подальшим управлінням ними за допомогою «воєнного важеля». Це може мати прямі негативні наслідки для України. Найважливіший урок полягає в усвідомленні, що путінський Кремль у своїх намірах відновити імперію радянського типу діє та й, скоріш за все, діятиме шляхом не війн великого масштабу, а коротких кавалерійських наскоків, закамуфльованих під «надання допомоги» або «визволення російських громадян», причому «під дахом» псевдоміжнародної організації, як-от ОДКБ.
Для Кремля вкрай важливо, щоб підконтрольні країни активно діяли у військовій площині – саме для цього їм і постачає російську зброю. А визначені Москвою «лідери» таких країн мають транслювати в інформаційному просторі те, що потрібно Путіну. Рівень «партнерства» з боку Кремля прямо пропорційний рівню слухняності регіональних васалів. Тож можна стверджувати, що реальність і рівень воєнної активності Білорусі на цьому етапі визначатиметься рішенням Москви та шляхом безпосередніх вказівок з Кремля. Нинішній Мінськ зробить усе саме так, як вирішать у столиці сусідньої держави – від прикордонної дестабілізації до власне військових дій.
Звісно, Лукашенко в такій ситуації намагатиметься отримати максимальну користь від розгорнутого ВТС – бо це шанс закріпитися самому та посилити свою воєнну машину. Тому не несподівано в листопаді 2021 року він заявив, що Мінськ хотів би отримати від Росії кілька дивізіонів оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер-М», щоб установити їх на західному та південному напрямках. Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Іскандер-М» у варіанті для російської армії оснащується двома типами ракет: балістичними та крилатими. Офіційно називалася дальність польоту ракет комплексу «Іскандер-М» – до 500 км. Примітним є такий нюанс, що ракети комплексу можуть нести ядерну бойову частину.
Такий аншлюс Білорусі неприємно усвідомлювати Україні – сусідня держава стала частиною ворожої Росії та виконуватиме всі вказівки з Кремля. Тож той факт, що в жовтні 2021 року російський військовий міністр Шойгу повідомив, що підготовлено нову воєнну доктрину Союзної держави, становить пряму загрозу українському суверенітету. З боку Мінська виросла пряма воєнна загроза, яка передусім здатна легко трансформуватися в прикордонний військовий конфлікт з послідовним втручанням РФ.
Для Києва в такій ситуації єдиний рецепт – ретельно готуватися до війни з боку Білорусі. Можливі різні сценарії, з яких фахівці вказують на високу ймовірність надсилання на територію України спільних російсько-білоруських диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ), використання парамілітарних загонів і формування такого порядку денного, коли на міжнародній арені ситуацію подаватимуть як ініціативні дії України. Називалася навіть ймовірна кількість таких ДРГ – до 200. Тож і активізація підготовки Військ територіальної оборони (ВТрО) буде не зайвим заходом. Як і налаштування всієї системи оборони, з урахуванням ролей не тільки ЗСУ, але й Нацгвардії, прикордонників, поліції та згаданих ВТрО. Що більш ретельно й показово вестиметься така підготовка, то менш реальним буде ймовірність російського втручання шляхом використання Білорусі.
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
