Збройний наступ Пригожина на інтереси кремлівського диктатора може дуже погано відбитися на його долі — за умов підтвердження, що частина спецслужб РФ на боці Пригожина, дні царювання кривавого Путіна можуть бути вже пораховані.
Блокування або захоплення низки адміністративних будівель в Ростові та Вороніжі, серед яких і штаб Південного військового округу, ПВК “Вагнер” (з багатьма переконливими відеопідтвердженнями) свідчить, що злочинець і терорист Пригожин перетнув останню межу. Скоріш за усе, він усвідомив, що відведена йому та його найманцям роль зовсім не переможна, і після виконання брудної роботи на війні, де переважна більшість найманців мала бути “утилізована”, почалося розчинення його військової сили.
Варто нагадати, що 11 червня 2023 року військовий міністр Шойгу висунув Пригожину ультиматум — наказав всім “добровольчим загонам”, що воюють проти України, до 1 липня підписати контракти з Міноборони РФ. Відмова від ПВК “Вагнер” для “кухаря Путіна” – все рівно, що зрізати чарівне волосся з головми Самсона, тобто, він мав сам добровільно позбутися своєї сили. Пригожин обрав шлях військового протистояння, але…
Дуже мало ймовірно, що Пригожин почав “бунт” самостійно. Хоча ПВК, в тому числі “Вагнер”, прив’язували до ГРУ ГШ ЗС РФ, скоріш за усе наближення особисто до Путіна давно дозволило “відірватися” від неофіційного поводиря. З іншого боку, всередині силового блоку, за зокрема спецслужб, зростало незадоволення нездатністю Путіна виконати покладену на нього місію “приборкання України”. А наближення розв’язки на полі бою могло підштовшнути верхівку ФСБ, ймовірно впливогого Патрушева та його найближче оточення, мрожливо у зговорі з олігархами РФ (які вже давно розчаруватися у Путіні — далеко не тільки Деріпаска висловлювався проти війни) діяти на випередження. Оглядачі вже відзначили, що прикордонники пропустили вагнерівців без жодного опору, і це не єдина ознака, що стимулявала ватажка злочинної організації сміливо викинути рукавичку військовому командуванню РФ.
Серед іншого, очільник найманців (серед яких більша частина злочинці – “урки”, яким немає що втрачати) добре розуміє, що відтягнути регулярні сили з фронту — дуже ризикована справа для Шойгу й Герасимова. А потужних сил всередині країни у генералітета практично немає. Кадиров станом на 11 годину 24 червня відмовчувався, хоча його Росгвардія почала певні маневри під Москвою. Скоріш за усе, Кадиров вивчає, на чиєму боці сила. Але, не виключено, що рішення він вже прийняв раніше, бо був обізнаний.
Заява самого диктатора Путіна, зокрема у частині намагання відокремити “вагнерівців-героїв” від “вагренівців-зрадників” є показовою ознакою високого рівня проблем (у відеозверненн Путін назвав героями бійців «Вагнера», які борються у спецоперації, їх ім’я та славу зрадили ті, хто організував заколот. «Дії по розколу єдності – це відступництво; те, з чим ми зіткнулися – це зрада».). Шантаж Пригожина вже дав “смертельну” тріщину — головний кремлівський злочинець у своєму зверненні до московських холопів наказав «нейтралізувати тих, хто організував збройний заколот». Тобто, остаточно “злив” Пригожина. Далі багато що залежатиме від здатності “кухаря” диктатора організовати “похід на Москву”. Цікаво, що група підрозділу “шторм Z” вже підтримала Пригожина, і таких структур може стати набагато більше.
І хоча в Москві та Ростовській області вже введено план «Фортеця» – у Москві силовиків привели у підвищену готовність, а в Ростовській області озброюють солдатів строкової служби, в ФСБ немає конкретного плану придушення заколоту ПВК «Вагнер». Про це повідомила російська служба Бі-Бі-Сі з посиланням на джерело в центральному апараті ФСБ. Отже, для Кремля і Путіна ситуція пахне невизначеністю.
Чи можна розлядати “сценарій Пригожина” як пастку для ЗСУ? Теоретично, можна, але навряд чи українське військове командування діятиме на полі бою без дорозвідки та різноманітних перевірок. До того ж, є й розвідка партнерів, а також партизани на окупованій території. То ж, центр тяжіння подій змістився ближче до Кремля.
А ще варто на випередження діяти західним спецслужбам, бо різко зростає ризик не тільки розпаду РФ, а й захоплення кишеньковою армією – терористичною організацією ядерного озброєння.
Валентин Бадрак,
керівник Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
