Запобігання наступній війні та протидія загрозі з боку рф вимагає від європейських країн та НАТО швидких та рішучих дій. Посилення військового потенціалу, зміцнення оборонного планування та постійне ефективне інформування рф про їхні зусилля стримування є першочерговими та ключовими кроками. Нейтральні європейські та країни-учасники альянсу НАТО можуть зменшити ризик нової війни в Європі та забезпечити мир і стабільність у євроатлантичному регіоні у довгостроковій перспективі.
На думку іноземних експертів, після інтенсивних бойових дій в Україні рф знадобиться від 6 до 9 років, для відновлення своїх збройних сил. Здатність стримувати та захищатися є життєво важливою, незалежно від того, чи збирається рф розпочати ще одну війну та чи активно нарощує свій військовий потенціал. Швидкість підготовки нейтральних країн та НАТО має визначатися часом, необхідним рф для відновлення своєї армії, тому стратегія, зосереджена на ранньому стримуванні, є найкращим способом зменшити ризик війни. При будь-якій альтернативній стратегії ризик тільки зростає. Всі європейські країни повинні зробити значний стрибок у своїй військовій готовності, розширити виробництво зброї, підвищити стійкість та забезпечити зміну ментальності суспільства.
Наразі, НАТО визнає рф найбільшою та найневідкладнішою загрозою не тільки безпеці її країнам-членам, але й також миру та стабільності в усьому євроатлантичному регіоні.
Незважаючи на майже дворічну війну в Україні, військовий потенціал рф є більшим, ніж здається на перший погляд. Сухопутні війська зс рф зазнали найбільших втрат, але вони будуть зосереджені на відновленні. Повітряні сили зс рф також зазнали певних втрат кваліфікованого особового складу, але мінімальних матеріальних втрат. Все ще боєздатними залишаються Балтійський, Тихоокеанський і Північний флоти.
Експерти оцінюють, що рф може навчати приблизно 280000 новобранців на рік, тобто приблизно 17 млн. протягом 6 років і 28 млн. протягом 10 років. Бойовий досвід, отриманий у підрозділах, які воюють в Україні, стане в нагоді майбутнім новобранцям. рф успішно переводить свою збройову промисловість на військову економіку, використовуючи доходи від експорту нафти та газу. Вона збільшила виробництво в окремих сегментах і зуміла обійти санкції щодо критичних компонентів. Крім того, рф імпортує зброю з союзних держав, таких як Іран і Північна Корея. Порівняно із Заходом, рф стикається з меншою кількістю проблем стійкості суспільства. Апарат насильства режиму придушує будь-яку форму інакомислення, і, схоже, у російському суспільстві є готовність прийняти людські втрати.
НАТО скоригувала свої оборонні плани, щоб зупинити російські війська на кордоні альянсу, якщо рф почне атаку. Такий підхід має на меті запобігти жертвам серед цивільного населення та усунути ризик довершеного факту. Якби рф захопила значну територію, вона могла б запропонувати територіальні обміни, які політично розділили б альянс. Наразі, альянс НАТО повністю змінив своє оборонне планування, що включає в себе модель нових сил з 300000 військовослужбовців, готових до високої готовності, і регіональні плани оборони, які визначають відповідальність членів альянсу за оборону в конкретних областях.
Вирішальним фактором для зусиль НАТО залишається швидкість, але досі немає консенсусу щодо термінів. Щоб запобігти можливій війні, НАТО має завершити свою реорганізацію щонайменше за рік до досягнення рф повної військової спроможності. Лише тоді Кремль зможе усвідомити та визнати марність конфлікту з НАТО. Однак змінити мотивацію російського режиму чи мобілізувати суспільство, наразі, залишається складним завданням.
