Виборчий сезон в ЄС триває, і в неділю, 18 травня, відбулися президентські вибори у двох найбільших сусідніх союзницьких державах України – у Польщі та в Румунії. Другий вирішальний тур виборів у Румунії, де за президентське крісло бореться вкрай націоналістичний противник будь-якої військової та соціальної допомоги Україні, євроскептик Джордже Сіміон та проєвропейський та проукраїнський мер Бухареста Нікусор Дан. На жаль, опитування пророкували перемогу Сіміона.
Чи втратить Україна союзників серед країн регіону та найближчих сусідів? Багато що вказує на невигідне становище країни, але в Польщі ситуація не виглядає так драматично, що не означає, що в країні бракує скандалів та суперечок.
18 травня поляки обрали свого президента, який обійматиме владу наступні 5 років. На вибори зареєструвалася рекордна кількість кандидатів, але вимоги дотримали 13, які зібрали щонайменше 100 000 підписів до встановленого терміну та успішно пройшли перевірку Національною виборчою комісією. Серед них – фаворит опитувань, ліберальний євроентузіаст та прихильник України, нинішній мер Варшави, Рафал Тшасковський з партії «Громадянська платформа» («Platforma Obywatelska»). За друге місце борються Кароль Навроцький, офіційно громадянський кандидат, якого підтримує партія «Право і справедливість» («Prawo i Sprawiedliwość») та суперечливий, часто шокуючий Славомір Менцен з «Конфедерації Свободи та незалежності» («Konfederacja Wolność i Niepodległość»). Опитування прогнозують другий тур виборів, в якому Рафал Тшасковський зустрінеться з переможцем дуелі Навроцький-Менцен, 1 червня 2025 р.
З української точки зору та raison d’état держави, найкращим результатом була б перемога Рафала Тшасковського, оскільки це забезпечило б стабільну підтримку у вигляді військової та соціальної допомоги, а також забезпечило б сильний проукраїнський голос на міжнародній арені. Щодо інших кандидатів, то для них українське питання не є безперечним пріоритетом або навіть становить проблему. Протягом останніх трьох тижнів відбулося кілька телевізійних дебатів та тисячі зустрічей по усій країні. З огляду на те, що кандидати не змогли досягти згоди між собою щодо дати та телевізійного каналу, на якому вони хотіли б виступити, було проведено кілька альтернативних заходів, які не обійшлися без скандалів та суперечок. Внутрішні конфлікти, використання службового становища в приватних цілях, житлові скандали, знайомства з мафією та злочинцями, расизм, ксенофобія та проросійські настрої – ось це образ багатьох кандидатів.
У той час як представники лівих та центристських сил, які висунули п’ять кандидатів, представляють помірковані погляди, є проєвропейськими та явно вважають перемогу України в конфлікті з Росією стратегічною для безпеки Польщі та східного флангу НАТО. Таким чином, представники польського правого крила та так звані «безпартійні» представляють не стільки екзотичні та нетрадиційні погляди, скільки контроверсійні та шокуючі.
Кароль Навроцький відомий тим, що не є євроентузіастом, він пропагує націоналістичні погляди та виступає проти доступу до абортів (що є гарячою темою в Польщі, як і права жінок). Протягом останніх двох місяців він був героєм скандалів через неправдиву інформацію про кількість квартир та спосіб їх отримання, зловживання службовим становищем, а також книгу, яку він опублікував під псевдонімом Тадеуш Батир, про мафію Триміста про долю одного з гангстерів під назвою «Нікось сповідь з-за могили», та свої фотографії з гангстерами, такими як «Велькі Бу» чи «Оло» та інших (відомі з сутенерських кіл, викрадень, побиття тощо), які з’являються в соціальних мережах, і яким він не заперечує, але змінює свою версію обставин цих знайомств. Консерватор, як його можна назвати, він відкрито критикує Росію, але також не є прихильником України, іноді критикував ідеї її членства в ЄС та НАТО, а під тиском громадської думки сам змінював позицію. Його ставлення до України досить холодне. Його зв’язки з ультраправими колами ЄС також не є оптимістичними. 13 травня на передвиборчій зустрічі в місті Забже його відвідав ні хто інший як румунський фаворит в виборах проросійський Джордже Сіміон – який підтримав кандидатуру польського колеги, а також запевнив у взаємній дружбі та потенційній співпраці.
Славомір Менцен — представник ультраправих, якому завдяки TikTok та Reels вдалося заробити чимало політичного капіталу. Його погляди радикальні. Будучи противником ЄС, він побудував свою передвиборчу кампанію на антиукраїнських, антифеміністичних (чим він особливо відомий) гаслах, під виглядом вільної держави та низьких податків. Oko Press цитує деякі його заяви та заяви членів його партії: Росія вторглася в Україну, бо могла. Європа слабка, нам потрібно домовитися з Путіним. Зеленський скомпрометував себе, українці нахабні. Україна не може вступити до НАТО чи ЄС. Це лише невелика частина крайніх та шокуючих заяв. Так само виник скандал, пов’язаний із одним із членів його передвиборчого штабу, який у своїх роликах в соцмережах обмежував роль і права жінок (заборона на заняття спортом, роботу, службу в армії, повна заборона на аборти, навчання в університетах тощо) практично так само, як у країнах із законами шаріату, противниками якого є вищезгадані.
Гжегож Браун («Конфедерація Польської Корони») виключений з Конфедерації за висунення своєї кандидатури в президентських виборах, найсуперечливіша фігура виборів, депутат Європарламенту, противник практично всього, що характеризує демократичну вільну Європу. У своїх заявах представляє вкрай антиукраїнські, антисемітські, антигендерні, антифеміністичні, антиіммігрантські, антиєвропейські погляди. Про стиль його політики та доповіді можна прочитати хоча б у статті «Член польського Сейму просуває проросійську заяву у Варшаві, звинувачуючи Україну та НАТО». «У суботу, 25 червня, під час маршу «Дмовський до замку», організованого прокремлівськими активістами у Варшаві, депутат Гжегож Браун та близькі до нього політики й науковці зачитали заяву з відверто проросійським підтекстом. Вони звинуватили Україну та НАТО в агресії Росії»
Марек Мацяк (безпартійний кандидат, місцевий журналіст) – маловідомий кандидат, який став відомим завдяки своїй скандальній заяві під час одної із телевізійних дебатів, у яких він захоплюється Путіним. Коли один із кандидатів запитав: «Ви захоплюєтесь Путіним?» Мацяк відповів так: «Так. Ніхто з нас тут, у Польщі, не зміг би витримати такого тиску. Це доводить, що він дуже хороший політик», – Після цих слів з аудиторії пролунав вигук «оплески Путіну». Решта правих та безпартійних кандидатів відкрито не підтримують Росію, але також не є налаштовані оптимістично щодо України та українських біженців. На жаль, їхні заяви вписуються у наратив Кремля. Хоча, окрім трьох основних гравців, решта збирають від 4 до 0,05% голосів, проте, підсумовуючи загальні антиукраїнські настрої, це вже близько 25% відсотків – включаючи більш-менш відкриту проросійську позицію або зв’язки з білоруськими та російськими чиновниками режиму. Що стосується проти фінансової допомоги чи відправлення військ до України, то це вже група близько 50% громадян. На жаль, спостерігається тенденція до зростання.
Дельфіна Ертановська,
фахівчиня з комунікацій
Університету інформаційних технологій та менеджменту у Жешуві
