Третя партія колишньої проурядової коаліції – «Новий альянс Косово» (НАК) Бехджета Пацоллі, отримав трохи менше 5%. В свою чергу, жодних сюрпризів серед сербських партій не відбулось, оскільки підтримуваний Белградом «Сербський список», який також входив до складу попереднього уряду, отримав усі десять місць, відведених для сербської громади у 120-місцевому косовському парламенті.
Явна перемога опозиції на дострокових парламентських виборах 6 жовтня може означати для Косово подальші політичні землетруси. Дві опозиційні партії – Рух «Самовизначення» (РС) та «Демократична ліга Косово» (ДЛК) отримали 25,93% та 24,87% голосів відповідно, залишивши позаду обидві «партії війни», які складали колишню проурядову коаліцію – пропрезидентську «Демократичну партію Косово» (ДПК) з 21,09% голосів та «Альянс за майбутнє Косово (AМK) з близько 11% голосів.
РС і ДЛК розглядали можливість об’єднання напередодні виборів, але вирішили балотуватися окремо, при цьому натякаючи на можливу коаліцію після виборів. З огляду на їх успіх 6 жовтня, існує велика ймовірність того, що саме вони сформують новий уряд Косово.
РС та ДЛК – докорінна зміна косовського суспільно-політичного порядку?
Перемога опозиції на останніх виборах є важливою віхою з огляду на дві причини. По-перше, якщо опозиційним партіям вдасться сформувати уряд, то це буде вперше, коли обидві основні партії, які вийшли з Армії визволення Косово (АВК), т.з. «воєнного крила» косовської політики – ДПК Хашіма Тачі та АМК Рамуша Харадиная – опиняться в опозиції.
По-друге, може бути створено перший уряд за участю РС – суперечливої, націоналістичної лівої партії на чолі з Альбіном Курті, колишнім лідером студентських протестів, який був засуджений до 15 років ув’язнення за протестну діяльність і провів два з половиною роки (з 1999 по 2001 р.) в сербській тюрмі.
Тверда позиція щодо боротьби з корупцією та соціальної справедливості допомогла РС стати справжньою опозицією партіям, які вийшли з АВК, однак репутація партії за кордоном базується скоріше на її твердому протистоянні керованому Брюсселем діалогу з Сербією та підтримці об’єднання Косово з Албанією, аніж на її соціально-економічних ініціативах.
Протести партії проти діалогу (іноді насильницькі) та аргументація того, що Косово повинне мати право на мирне об’єднання з Албанією (що на сьогодні заборонено конституцією Косово), зробили РС небажаним партнером як для Заходу, так і для Белграду.
Незважаючи на це, її перемога на виборах стала логічним наслідком політичної динаміки в Косово протягом останнього десятиліття, оскільки партії вдалося зарекомендувати себе як найсильнішу окрему політичну силу та надійну опозицію до керуючої корумпованої політичної еліти Косово.
Раніше РС неодноразово перемагала на місцевих виборах, зокрема, у великих містах, таких як Приштина та Призрен, однак завжди через політичні махінації та протидію Заходу, РС ніколи не вдавалось сформувати уряд на державному рівні. Цього разу такий розвиток подій навпаки викликав би шок у місцевого населення.
Ймовірний партнер РС по майбутній коаліції – ДЛК – не є чужою для косовської влади. Перша албанська політична партія в Косово – ДЛК була заснована Ібрагімом Руговою в 1989 р. і була найсильнішою партією протягом тривалого часу в післявоєнній історії республіки, будучи при цьому частиною майже всіх урядів з починаючи з 1999 р. Її нинішній лідер Іса Мустафа раніше був мером столиці Приштини та прем’єр-міністром Косово в 2014-2017 рр.
В той же час, ДЛК не належить до «воєнного крила» косовського політичного спектру і є об’єктом значно менших звинувачень у корупції чи зв’язках з організованою злочинністю, ніж ДПК Кадрі Веселі чи АМК Рамуша Харадиная. Більше того, кандидат на посаду прем’єр-міністра від ДЛК на виборах 2019 р. Вьоза Османі-Садріу є молодим високоосвіченим політиком нового покоління, яка часто йшла проти лінії партії. Враховуючи те, що Османі-Садріу окремо мала великі результати на попередніх парламентських виборах, вона, швидше за все, зіграє важливу роль у новому уряді.
І хоча коаліція РС-ДЛК не представлятиме повного переформатування косовської правлячої еліти після 1999 р., це все-таки буде серйозним ударом по існуючій суспільно-політичній системі та може призвести до кардинальних змін у ній. Наскільки глибокими будуть ці зміни і скільки часу протримається коаліція передбачити неможливо, однак це, мабуть, залежатиме значною мірою від того, як новий уряд справиться зі своїм найважливішим викликом – сприяючим євроінтеграції діалогом з Сербією.
РС у діалозі Белград-Приштина: шанс чи загроза?
Основним питанням, коли йдеться про політику як Сербії, так і Косово, є перспектива нормалізації відносин та можливість досягнення такої важкої і всеохоплюючої угоди про нормалізацію, яка б проклала обом країнам шлях до членства в ЄС.
Діалог практично припинився після того, як уряд Косово минулого листопада запровадив 100% тарифи на товари з Сербії та Боснії та Герцеговини. Хоча, відверто кажучи, він був зірваний ще до того, через пропозицію щодо територіальних змін, які розділили як міжнародну спільноту, так і громадськість у Косово та Сербії. З формуванням нового складу Європейської комісії та більш ніж одним західним «спеціальним посланцем», призначеним для просування діалогу протягом найближчих місяців, всі погляди тепер зосереджені на Приштині, яка повинна вивести цей діалог з тупика.
Враховуючи попередню позицію РС щодо діалогу з Сербією, незрозуміло, чи буде вітер змін у Приштині сприятливим для продовження діалогу та досягнення угоди про нормалізацію.
З одного боку, традиційна позиція РС полягає в тому, що уряд Косово не повинен вести діалог із Сербією, а безпосередньо з косовськими сербами. Партія раніше рішуче виступала проти багатьох домовленостей, досягнутих у діалозі Белград-Приштина, а також проти реалізації найважливішого його елементу – утворення Асоціації/Спільноти муніципалітетів сербської більшості в Косово, яку вона бачить, як нову «Республіку Сербську» (сербське утворення в Боснії та Герцеговині).
З іншого боку, РС заявляє, що скасує 100% тарифи на сербські і боснійські товари, виступаючи одночасно за «повну взаємність» між Косово та Сербією. Навіть незважаючи на те, що останнє все ще потребує уточнення та втілення на практиці, скасування тарифів є символічним умовою для відновлення участі Сербії в діалозі і може призвести до бажаного прогресу в цьому процесі.
Хоча й тут є певні протиріччя. Адже в конституції Косово передбачено, що принаймні один міністр в уряді повинен бути від сербської громади, і коли Сербський список отримав всі 10 відведених для нього місць, новий уряд повинен буде включати міністрів, схвалених цією політичною партією. Альбін Курті ж заявив, що буде розмовляти з сербськими політиками, але не з числа «Сербського списку», який він розглядає як довгу руку Белграда. І хоча Курті, напевно є правим у своїй оцінці, «Сербський список» однак тепер є єдиним законним представником косовських сербів, і його потрібно буде включити в коаліційні переговори. Белград наполегливо працював, щоб досягти цього конкретного результату, і тому надалі залишатиметься впливовим у політичному житті Косово, навіть незважаючи на те, що в якості партнерів більше не буде більш прийнятних для нього «партій війни».
Найважливішим же питанням залишається те, чи покаже РС більше готовності до компромісу з Сербією будучи вже в уряді, чи залишиться на своїх твердих позиціях. Успіх процесу нормалізації залежить від можливості знайти болючий компроміс, і в кінцевому підсумку Косово доведеться погодитися на виконання всіх сербсько-косовських угод: або щодо Асоціації/Спільноти муніципалітетів сербської більшості, або щодо територіальних поступок. Поки РС виступає проти обох з них, і не відомо, чи вона зможе відійти від своєї позиції, не втрачаючи при цьому підтримки своїх виборців.
Альбін Курті вже заявив, що всі домовленості, досягнуті в рамках діалогу Белград-Приштина, тепер доведеться проаналізувати та оцінити. Що станеться згодом – можна тільки здогадуватись. Белград досить негативно відреагував на перемогу РС, але невідомо, чи це тому, що Сербія дійсно хоче продовжувати діалог, чи тому, що вона стурбована тим, що, можливо, тепер вона буде знаходитись під тиском. Єдине, про що можна казати з упевненістю – це те, що Захід стає нетерплячими, а час збігає.
Нікола Буразер, програмний директор Центру сучасної політики та виконавчий редактор інформаційного порталу «Європейські Західні Балкани» (Белград)
