В умовах війни вкрай необхідним у складі Уряду є віце-прем’єр «з питань оборони». Тим більше, що після 24 лютого 2022 р. зросла в рази роль Міністра оборони України у забезпеченні відсічі збройній агресії та оборони держави.
Між іншим, Міністр оборони України, будучи також головою Урядового комітету з питань національної безпеки і оборони та правоохоронної діяльності, на відміну від віце-прем’єр-міністрів Уряду, обіймає нижчу за статусом посаду в ієрархії системи виконавчої влади.
Враховуючи це, Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння рекомендує Президенту України, більшості народних депутатів України від конституційного складу у Верховній Раді України та Прем’єр-Міністру України прийняти політичне рішення щодо введення до складу Уряду України Віце-прем’єр-міністра України з оборонних питань – Міністра оборони України.
До його компетенції слід віднести перш за все питання щодо всебічного забезпечення оборони України. Він також має опікуватися підготовкою, узгодженням і ухваленням Кабінетом Міністрів України рішень з питань державної воєнної, військово-технічної, військово-промислової політики, політики військово-технічного співробітництва України з іноземними країнами, політики у сферах ОПК та оборонних закупівель.
Крім того, до компетенції цього віце-прем’єр-міністра мають належати питання, насамперед, щодо:
оборонного планування – визначення пріоритетів і напрямів розвитку сил оборони України, їх спроможностей, ОВТ, оборонної інфраструктури, підготовки військ (сил), розроблення відповідних концепцій, програм і планів тощо;
планування оборони України – розроблення та затвердження плану оборони України, Мобілізаційного плану України та Стратегічного плану застосування 3бройних Сил України, інших складових сил оборони з відсічі збройній агресії;
реформування, діяльності та розвитку ОПК;
забезпечення реалізації пріоритетів та заходів військово-технічного співробітництва України з іноземними країнами;
планування оборонних закупівель, зокрема, розроблення та затвердження зведеного трирічного плану закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями.
Завдяки зазначеному, буде удосконалено організацію підготовки, узгодження, розгляду і прийняття урядових рішень в сфері оборони та підвищено ефективність державного управління Кабінетом Міністрів України в цій сфері.
Подібна практика існує у сусідніх з Україною державах-членах НАТО. Так, влітку 2022 р. міністр національної оборони Польщі М.Блащяк був призначений також і на посаду віце-прем’єр-міністра польського уряду. При цьому голова правлячої партії «Право і справедливість» Я.Качинський пояснював, що «…це цілком природне рішення. Ми знаходимося в стані війни, а він міністр оборони, тому у даній конкретній ситуації … таке поєднання [посад] має великі переваги».
Цікавим у даному контексті є відповідний досвід Держави Ізраїль. У ній посада міністра оборони вважається в уряді другою за значимістю. Враховуючи це, наявність постійних воєнних загроз для Ізраїлю та періодичне відбиття ним збройних нападів з боку інших держав, за понад сімдесяти років його існування майже двадцять п’ять років посада міністра оборони поєднувалася з посадою прем’єр-міністра цієї Держави.
Після 24 лютого 2022 р. постало нагальним вирішення проблемного питання стосовно перетворення Міністерства оборони України з міністерства «збройних сил» у повноцінне міністерство з «оборони» держави.
Нагадаємо, що ще навесні 2021 р. Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки розпочав підготовку низки змін до багатьох законів України, спрямованих, зокрема, на розв’язання згаданого проблемного питання. Цими змінами насамперед передбачалося:
удосконалити систему керівництва обороною держави, трансформувати систему об’єднаного керівництва силами оборони та військового управління у ЗС України з урахуванням принципів і стандартів НАТО;
розширити, конкретизувати та розмежувати відповідні повноваження Міністра оборони України, Головнокомандувача ЗС України і начальника Генерального штабу ЗС України;
розширити функції та завдання Міністерства оборони і Генерального штабу ЗС України в сфері оборони;
покласти на Міністерство оборони України серед іншого завдання щодо:
забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері оборони – воєнної політики, військово-технічної політики, політики управління матеріальними ресурсами, політики управління людськими ресурсами, політики цифрової трансформації;
здійснення заходів оборонного планування;
організації планування оборони України.
Через рік, у лютому 2022 р., Верховна Рада України прийняла за основу розроблений на підставі раніше згаданих змін до законодавства проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань національної безпеки і оборони щодо зміцнення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України, удосконалення об’єднаного керівництва силами оборони держави та планування у сферах національної безпеки і оборони». І вже рік триває його підготовка до розгляду народними депутатами України у другому читанні.
З огляду на важливість вказаного законопроєкту, рекомендується вжити заходів з пришвидшення його розгляду Верховною Радою України у другому читанні та ухвалення в цілому.
У минулому році актуалізувалися також питання щодо внесення коректив до засад державного управління ОПК та підвищення ефективності його діяльності.
Російсько-українська війна виявила, серед іншого, недосконалість існуючих в європейських країнах моделей управління оборонною промисловістю, на які наша держава орієнтувалася при реформуванні власного ОПК. Йдеться, зокрема, про неспроможність збільшувати у стислі терміни під час бойових дій на континенті обсяги виробництва та ремонту ОВТ для належного забезпечення потреб національних збройних сил і збройних сил союзників та партнерів, перш за все України.
Аналіз засвідчив, що більш ефективною у таких умовах є модель управління воєнною промисловістю Держави Ізраїль. Її принципова відмінність полягає у тому, що головним державним органом, який здійснює таке управління, є міністерство оборони цієї Держави. Доцільно нагадати, що воєнна промисловість Ізраїлю виробляє понад 600 найменувань сучасної продукції військового призначення як для власної армії, так і на експорт до понад 50 країн. У ній є понад 500 державних, приватних та спільних ізраїльсько-американських корпорацій, компаній, підприємств та установ ракетно-космічної, авіаційної, бронетанкової, артилерійсько-стрілецької, боєприпасної, суднобудівної, радіоелектронної та інших галузей, в яких працює близько 150 тис. осіб. З них низка великих державних корпорацій та компаній, наприклад Rafael Advanced Defense Systems Ltd, безпосередньо входить до складу міністерства оборони Ізраїлю.
Міністерство оборони Ізраїлю спрямовує, координує та контролює діяльність згаданих державних, приватних та інших корпорацій, компаній, підприємств та установ на усіх етапах життєвого циклу зразків ОВТ, починаючи від розробки технічних завдань на їх створення і закінчуючи зняттям їх з озброєння. Крім того, воно здійснює контроль якості експортної продукції, веде відповідні переговори з іноземними замовниками, видає експортні ліцензії тощо.
З урахуванням зазначеного, рекомендується покласти в основу організації державного управління ОПК України модель управління воєнною промисловістю Держави Ізраїль.
Цьому, зокрема, вже сприяє те, що наприкінці 2022 р. відбулось відчуження активів АТ «Мотор Січ», ПрАТ «АвтоКрАЗ», ПрАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта», які набули статусу військового майна, управління яким передано Міністерству оборони України. Прем’єр-міністр Д.Шмигаль заявив при цьому, що «ці п’ять підприємств управляються і мають забезпечувати повною мірою оборонні потреби нашої країни у воєнний час.».
У листопаді 2022 р. засоби масової інформації вперше оприлюднили інформацію щодо можливої реформи системи центральних органів виконавчої влади, якою передбачається, серед іншого, мати у системі цих органів 14 міністерств замість 20 нинішніх. При цьому ймовірно планується ліквідувати Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України. А частину його функцій та завдань передати новоствореному Міністерству економічного розвитку України та існуючому Міністерству цифрової трансформації України. На початку січня 2023 р. Прем’єр-міністр України Д.Шмигаль також повідомів, що одним із пріоритетів Уряду в 2023 р. буде «реформа … державного управління.».
А вже наприкінці січня цього року ЗМІ оприлюднили інформацію стосовно ліквідації у лютому 2023 р., зокрема, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України.
Зважаючи на зазначене та у контексті реалізації в сфері ОПК України ізраїльської моделі державного управління воєнною промисловістю, рекомендується, у разі ліквідації Мінстратегпрому під час згаданої реформи, передати частину його функцій та завдань Міноборони України. Насамперед це стосується питань щодо забезпечення формування і реалізації державної військово-промислової політики, політики у сферах ОПК та оборонних закупівель, визначення Міністерства оборони України головним органом у сферах планування оборонних закупівель і здійснення таких закупівель.
Уявляється, що реалізація наведених вище кроків сприятиме підвищенню ефективності державного управління у сфері оборони та зміцненню обороноздатності України в складних умовах відсічі російській повномасштабній збройній агресії та ведення тривалої війни.
Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння
