Для ефективної побудови національного спротиву треба насамперед докорінно змінити відношення до громадянина – від репресивної радянської по суті та за формою системи призову варто перейти до стандартизованої короткої загальної військової підготовки, яка буде приваблювати молодь. А всі компоненти оборони держави – в тому числі, і професійну армію, і територіальну оборону слід будувати на добровольчих принципах та засадах поваги до громадянина та його самореалізації, а не його пригніченні та використанні безкоштовної праці за совковими традиціями.
Президентський законопроект про основи національного спротиву значно ширший, ніж просто закон про територіальну оборону. Щодо самої ідеї, то вона, безумовно, дуже правильна й абсолютно на часі. Це дозволить посилити стійкість України. Створення всеохоплюючої оборони за рахунок активного залучення громадян, державних органів і так далі – все це, у принципі, відповідає тим підходам, які були закладені в нещодавно ухваленій президентом (25 березня 2021 року) Стратегії воєнної безпеки», – прокоментував для Укрінформу Миайло Самусь законопроект про Основи національного супротиву.
Мене ж турбують більш глобальні речі, як от, приміром, що автори документу так і не наважилися зробити крок у напрямку радикальної зміни всієї безпекової стратегії держави», – каже експерт ЦДАКР.
В один документ змішали навіть те, що не змішується
В один документ, продовжує він, змішали різні системи докупи – навіть те, що не змішується: це і пострадянська по суті ТрО, і Рух опору, і ССО, і строкова служба, і мобілізаційний резерв… «Думаю, що ці системи «житимуть» в дисонансі одна з одною, а відтак – це точно не додасть синергії та ефективності, – наголошує Самусь. – Складні речі під час війни не працюватимуть взагалі. Система національного спротиву повинна бути простою і зрозумілою. Лише тоді вона буде ефективною».
В цьому контексті експерт згадав про загальну військову підготовку, яка має бути корисна і приваблива. «А не репресивна, як є зараз, зі збереженням радянських принципів. 2014 рік показав, що пострадянська система “парерової” територіальної оборони не працює. Вона вносила хаос і завдала більше шкоди для оборони країни, ніж користі. Тому, вважаю, що потрібно докорінно змінювати систему, в тому числі, систему призову, перетворювати її на привабливий інститут… – каже пан Самусь. – Люди будуть знати як чинити не лише під час війни, а й під час техногенної катастрофи чи стихійного лиха. Є позиція, що призов має бути коротким, дуже інтенсивним, за передовими технологіями. І варто створити такі умови, щоб усі молоді люди проходили базовий курс підготовки 3-4 місяці максимум. Щоб не виривати їх із соціального життя. Менталітет «совка», який відбувається в призовному процесі, відлякує молодих людей, це створює негативну атмосферу».
За його словами, тим людям, які пройдуть через систему базової військової підготовки, держава має пропонувати можливості: «Або це ще півроку підготовки за конкретною військовою спеціальністю і служба у професійній армії, або можливість піти в тероборону. Людина живе своїм звичним життям. Але раз на місяць вирушає на збори і проходить підготовку зі своїм підрозділом. Хто ж не бажає пов’язувати з військовою службою – зараховується у мобілізаційний резерв».
