Британський уряд нещодавно видворив російського дипломата Максима Єловіка за “зловмисну діяльність” і скасував дипломатичні привілеї з двох російських об’єктів у Великобританії. Одна власність, “торговельна” місія, розташована на пагорбі в північній частині Лондона, служила центром для збору електронної розвідки. Інший, розкішний сільський особняк, був місцем для розваг і згодом шантажу потенційних джерел розвідки. Цей запізнілий крок, схоже, є прямою відповіддю на низку операцій російської розвідки на британській території.
Однак цей випадок не поодинокий. По всій Європі російське ГРУ — її військова розвідувальна служба — веде таємну війну, використовуючи різноманітних оперативників і довірених осіб, у тому числі гангстерів, ультраправих екстремістів та інші неприємні елементи. Операції варіюються від вбивств, підпалів і диверсій до більш підступних дій, таких як використання графіті для розпалювання соціальної та політичної напруги. Ці дії підкреслюють тривожну реальність: Росія не сприймає ЄС і НАТО всерйоз, а особи, які приймають рішення в Москві, не турбуються про можливі наслідки з боку цих організацій.
Зразок агресії
Видворення Максима Єловика є важливою, але запізнілою реакцією на ширшу схему російської агресії. Операції ГРУ у Великобританії, а також в інших європейських країнах відзначаються нахабним ігноруванням міжнародних норм і тривожною готовністю брати участь у насильницьких і деструктивних діях. Отруєння у 2018 році в Солсбері колишнього російського подвійного агента Сергія Скрипаля та його дочки Юлії є яскравим прикладом готовності Росії проводити смертоносні операції на чужій території.
Нещодавній підпал підприємства, яке належить українцям у Великобританії, ще більше підкреслює поточну кампанію залякування та дезорганізації ГРУ. Цей вчинок, який є частиною більшої стратегії підриву та дестабілізації європейських країн, підкреслює ширші цілі Росії: спровокувати владу, посіяти розбрат і кинути виклик рішучості ЄС і НАТО.
Проксі та таємні операції
Що робить стратегію Росії особливо підступною, так це використання нею проксі. Залучаючи злочинців, ультраправих екстремістів та інші маргінальні елементи, ГРУ може проводити операції зі ступенем заперечення. Ці довірені особи служать примножувачами сили, дозволяючи Москві розширити охоплення та вплив, не викриваючи безпосередньо своїх агентів. Цей метод також ускладнює завдання приписування та помсти, оскільки він стирає межі між діями, спонсорованими державою, та діями незалежних акторів.
Атаки, приписувані цим проксі-серверам, включають не лише резонансні вбивства, але й підпали, диверсії та інші форми прихованої війни. Наприклад, випадки графіті, спрямовані на розпалювання етнічної та політичної напруги, пов’язують з російськими оперативниками. Ці дії покликані дестабілізувати суспільства, підірвати довіру до інститутів і створити атмосферу страху та невизначеності.
Грубе ігнорування наслідків
Відповідь Москви на ці звинувачення очікувано зневажлива. Росія продовжує заперечувати свою причетність до цих операцій, використовуючи стратегію обману і відвертої брехні. Такий підхід відображає прораховану ставку: ЄС і НАТО, незважаючи на об’єднану економічну та військову потужність, відповідуть виваженими, обережними діями, а не рішучими каральними заходами.
Ця ставка на стриманість відповіді Європи та НАТО не безпідставна. Історично склалося так, що ЄС і НАТО намагалися створити єдиний фронт проти російської агресії. Політичні розбіжності, відмінні національні інтереси та складність колективного прийняття рішень часто призводять до відповідей, які є більше символічними, ніж реальними. Наприклад, хоча санкції та дипломатичні видворення є інструментами, які часто використовуються, їхній вплив часто обмежений і не стримує подальшу агресію.
Потреба в сильнішій відповіді
Триваючі провокації Росії та сміливість її таємних операцій вимагають більш жорсткої та скоординованої відповіді з боку ЄС і НАТО. Це включає не лише посилення зусиль контррозвідки та покращення кібербезпеки, але й прийняття більш суворих каральних заходів, які можуть стримувати майбутні дії. Економічні санкції мають бути більш цілеспрямованими та всеохоплюючими, вражаючи ключові сектори та осіб, які підтримують та дозволяють розвідувальні операції Росії.
Крім того, ЄС і НАТО повинні працювати над усуненням прогалин, які дозволяють російським проксі діяти безкарно. Це передбачає посилення прикордонного контролю, посилення співпраці між розвідувальними службами держав-членів та інвестиції в технології для моніторингу та протидії цій таємній діяльності.
Явне ігнорування ЄС і НАТО з боку Росії в поєднанні з її готовністю вбивати, знищувати власність і брехати про свої дії становить серйозну загрозу європейській стабільності та безпеці. Особи, які приймають рішення в Москві, підрахували, що вигоди від їхніх агресивних стратегій переважають ризики, спричинені потенційними наслідками з боку Заходу. Щоб змінити цей підрахунок, ЄС і НАТО повинні продемонструвати, що вони не тільки здатні рішуче відповісти, але й готові це зробити. Лише за допомогою єдиного та надійного підходу вони можуть сподіватися приборкати приховану війну Росії та захистити своїх громадян від майбутньої агресії.
