Кремль до останнього намагатиметься використати військові інструменти для посилення свого впливу в регіоні та світі. І хоча ця стратегія призведе до ще більшого погіршення ситуації в РФ, у Путіна та його оточення вже майже не залишилося інших інструментів та простору для маневру.
Путінський режим припускається однієї помилки за іншою. Провал на газовому фронті наприкінці 2019 року продовжився істеричним нафтовим демаршем проти Саудівської Аравії та США, який обвалив ціни на енергоносії та вдарив по російській економіці. Кострубате «конституційне обнуління» Путіна на фоні коронавірусної бравади, дезінформаційних кампаній про «вірусні лабораторії ЦРУ», фейкової «допомоги» Італії та млявого «победобєсія» створили надзвичайно некомфортне середовище для Путіна та його мафіозно-олігархічного режиму. Всі ці фактори сигналізують про глибинну кризу та наближення тектонічних зсувів в сусідній агресивній неоімперії.
У Путіна, очевидно, зараз є два базових варіанти: «Покаяння» – тобто, запропонувати Заходу варіант виходу з кризи, який передбачатиме повернення Україні Криму та Донбасу з виплатою відповідних компенсацій і, як результат – скасування санкцій та відновлення повномасштабної співпраці з Заходом, що допоможе відвести Росію від найгіршого сценарію; або варіант «Непокорені» – тобто продовження агресивної політики проти України, в регіоні та світі з метою добитися розвалу НАТО, ЄС, ослаблення США та руйнацію «Західної цивілізації».
Судячи з усього, другий варіант є більш привабливим для Путіна і, як наслідок, більш ймовірним для реалізації. Те, як Росія діяла на газовому, нафтовому ринках та танцювала на «кістках коронавірусного ЄС» говорить про те, що Кремль вже обрав і буде йти до кінця по шляху агресії та деструкції.
Загалом, незважаючи на внутрішні процеси «напіврозпаду» в самій Росії, ситуація в регіоні та світі розвивається сприятливо для «агресивного» сценарію Кремля.
Євросоюз продемонстрував брак консолідованих візій, інструментів та дій в умовах коронавірусної пандемії. Цим намагається скористатися Росія, яка здійснює цілеспрямовані кроки для ослаблення Євросоюзу та його розділення на окремі фракції. Крім того, Кремль намагається використати ситуацію довкола коронавірусу для скасування антиросійських санкцій.
У свою чергу, НАТО різко скоротило військову діяльність на Східному фланзі. Зокрема, мова йде про скасування навчань Defender-Europe-20 та цілої низки інших спільних заходів бойової підготовки, які були сплановані з метою відпрацювання заходів протидії можливій агресії Росії у Східній Європі, а також формування специфічних спроможностей Альянсу у цій сфері.
На цьому фоні, США намагаються оптимізувати власну зовнішню та внутрішню політику для мінімізації економічних втрат від коронавірусу, орієнтуючись на наближення президентських виборів. Оптимізація зовнішньої політики США в тому числі, може передбачати зниження інтенсивності участі США у периферійних конфліктах та кризах (зокрема, в Афганістані та Близькому Сході).
Всі ці глобальні гравці, які одночасно є головними партнерами країн Східної Європи у протидії агресії РФ, фактично, зосередилися на своїх власних проблемах і уникають (і ще досить тривалий час будуть уникати) втягування у вирішення зовнішніх конфліктів та криз, в тому числі, таких як російсько-український конфлікт на Донбасі та Криму чи домінування Росії у Чорному морі.
Росія спробує заповнити цей стратегічний вакуум і зміцнити позиції в новому світовому порядку. Головним інструментом Кремля залишається мультиплікація конфліктів і хаосу та демонстрація можливостей для їх вирішення. Іншими словами, Путін продовжить діяти як типовий «гопнік» і «торгуватиме» проблемами – спочатку Росія створюватиме конфлікт чи кризу, а потім пропонуватиме їх вирішити. Для цього у Кремля є достатньо військ, спецслужб та різноманітних проектів ГРУ та ФСБ на кшталт «приватних військових компаній».
Саме тому Росія продовжує проводити військові навчання, не знижуючи їх інтенсивність в умовах коронавірусу, намагаючись продемонструвати рішучість до силових дій в будь-якому регіоні світу.
Для України найбільшим викликом у 2020 році стануть стратегічні навчання «Кавказ-2020», заплановані на вересень ц.р.
Як свідчать відкриті джерела, Кавказ-2020 відбудеться на південному стратегічному фланзі ЗС РФ, включаючи окупований Крим та акваторію Чорного та Азовського морів. До навчань будуть залучені війська Південного, а також Західного військового округів загальною чисельністю 120-200 тис. військовослужбовців. Основні сили, які будуть брати участь у навчаннях – Чорноморський флот РФ, інші російські окупаційні війська в Криму, 8-а армія (Новочеркаськ), включаючи окупаційний контингент на Донбасі (1, 2 АК). Одним з головних завдань навчань «Кавказ-2020» буде демонстрація російського домінування в Чорному морі та ефективність зони A2/AD в Чорноморському регіоні, яку створила Росія.
Не виключено, що елементами сценарію «Кавказ-2020» буде:
– відпрацювання операції зі створення наземного коридору з території Росії до окупованого Криму;
– конфлікт з ВМС України в Азовському морі та Керченській протоці;
– проведення операції з блокади українських портів на узбережжі Чорного моря (Одеси, Чорноморська, Миколаєва, Херсона).
– окупація о. Зміїний для створення нових «воріт» на кшталт «Кримського мосту» між о. Зміїним та українськими буровими платформами, захопленими Росією у 2014 році (дистанція між о.Зміїний та захопленими платформами складає близько 50 км, що дозволить Росії використати «керченські» способи блокування навігації з українських портів).
– відпрацювання захисту російської енергетичної інфраструктури в Чорному морі (мова йде як про вказані захоплені українські платформи, так і про перспективні російські газові поля в румунській економічній зоні Чорного моря поблизу острова Зміїний, які Лукойл хоче викупити у американської компанії Exxon Mobil в проекті Neptun Deep).
Очевидно, що пандемія та лавиноподібне погіршення ситуації в РФ можуть внести корективи у особливості та масштаби майбутніх навчань. Однак, можна бути абсолютно впевненим, що Росія за будь-яких умов спробує використати «Кавказ-2020» для зміцнення власних позицій у Чорному морі на фоні самоізоляції НАТО.
Це стане потужним викликом для України та країн НАТО (насамперед, Румунії) в Чорному морі. На жаль, і Україна, і Румунія мають обмежені військово-морські можливості для протидії Росії і Чорному морі. Так само і НАТО, в умовах «самоізоляції» та суттєвого обмеження військової діяльності, не зможе реально протистояти Росії. Тактика НАТО щодо “пасивного стримування” Росії в Чорному морі, найбільш ймовірно, залишиться головним інструментом Альянсу, однак, на жаль, ефект від цих дій буде мінімальним.
Єдиним виходом з ситуації може стати проактивна позиція України, яка може консолідувати зусилля як у сфері швидкого поповнення ВМСУ ударними морськими платформами (які знизять можливості Росії щодо дій в районі о.Зміїного та щодо блокування українських портів), так і посилення системної співпраці з Румунією в Чорному морі (насамперед, у практичній кооперації військово-морських сил двох країн), а також суттєвої активізації ходу судових справ проти Росії за злочини в Криму та Чорному морі (включаючи захоплення бурових платформ). При відповідній інформаційній підтримці, ці кроки можуть створити несприятливий фон для повноцінного відпрацювання Росією елементів навчань «Кавказ-2020» і змусять утриматися від занадто агресивних дій.
Між тим, для дійсно ефективної протидії агресору в Чорному морі, Україні негайно (саме негайно, а не в наступні 5 чи 10 років) потрібно будувати нові Військово-морські сили – асиметричні, гнучкі та ефективні. І хоча ці слова лунають на різних державних рівнях вже не один рік, здається до цього часу не всі зрозуміли просту формулу: або з флотом – або без Чорного моря. Іншого виходу для України немає.
Михайло Самусь, заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
