У Мінську 11 березня представники України в тристоронній контактній групі (ТКГ) підписали документ про створення Консультативної ради, в якій ОРДЛО представлені як суб’єкт, а Росія як гарант-спостерігач на рівні з ФРН, Францією і ОБСЄ, а не як агресор. Документи 13 березня опублікувало «Дзеркало тижня». Домовленості ухвалили напередодні оголошення 17 березня по країні карантину, щоб зупинити поширення коронавірусу. Попри заборону масових зібрань 14 березня в Києві кілька тисяч осіб зібралися на акцію до Дня добровольця, проти визнання ОРДЛО учасниками переговорів, і проти прийняття російської версії війни в Україні як “громадянського конфлікту”. Експерти, опитані PolUkr.net, вважають, що вірогідно у команді Зеленського не будуть до осені створювати цю Раду, або, можливо, відмовляться від ідеї на фоні суспільного несприйняття. Серед ризиків втілення положень про Раду, за словами експерта з питань безпеки Михайла Самуся, – легалізація окупаційної влади і потенційне зняття санкцій з Росії. Експерт Центру Разумкова Олексій Мельник вважає, що в команді президента – розкол щодо цього питання, але водночас там є некомпетентні люди або ті, які, вірогідно, мають проросійські погляди та не проти при нагоді втілювати їх в життя.
Державна зрада або просто виконання Мінських угод
Рішення про заснування Ради має бути підписане 25 березня після консультацій з представниками ОБСЄ, Франції та Німеччини. Від України відповідний протокол у Мінську підписали другий президент Леонід Кучма, від Росії спеціальний представник Азамат Кульмухаметов, від ОБСЄ Гайді Грау, від ОРДО і ОРЛО Наталія Никонорова і Владислав Дейнего. У переговорах теж брав участь глава Офісу президента України (ОП) Андрій Єрмак.
Представники опозиції у Верховній Раді назвали протокол “державною зрадою”. Зокрема, депутат від “ЄС” Володимир В’ятрович звернувся з листом до голови СБУ Івана Баканова, де просить відкрити кримінальне провадження за антидержавні дії, вчинених Єрмаком та Кучмою.
Єрмак натомість пояснив, що формат перемовин в Мінську ніяк не змінився: “Формат ТКГ, де є дві сторони конфлікту – Україна та Росія, й між ними ОБСЄ, – не змінився. У політичній підгрупі ми не змінили Мінський формат”.
Він додав, що Мінський процес триває 6 років, Мінські угоди – єдиний документ, який є в мирному плані, їх підписала Україна і підтримали міжнародні партнери, зокрема через запровадження на основі Мінська санкцій проти агресора. Він теж додав, що угоди підписав попередній президент Порошенко, і вони містять умову, що Україна має погодити низку положень своєї майбутньої конституційної реформи в частині децентралізації та місцевих виборів із представниками ОРДЛО, і впродовж усіх років на зустрічах ТКГ були представники окупованих районів Донбасу.
“Протягом 6 років єдиними представниками територій, які не є учасниками ТКГ, але присутні на перемовинах, були люди з так званих ЛНР і ДНР, з якими ми як влада говорити не збиралися й не збираємося”, – заявив Єрмак.
Він пояснив, що створення Ради потрібне для виконання Мінських угод, а також, щоб ЄС продовжив політику санкцій щодо Росії. І додав, що про юридичне визнання представників збройних угруповань “не йдеться”.
Єрмак не дав чіткої відповіді, за яким критерієм до Ради будуть відбирати осіб з окупованих територій. Але, відповідно до оприлюднених у ЗМІ протоколів, їх сторона ОРДЛО визначатиме самостійно.
“Створення Консультаційної ради – формально крок до виконання Мінська”, – експерт Михайло Самусь
Заступник директора “Центру Дослідження армії, конверсії та роззброєння” Михайло Самусь вважає, що формально створення Ради відповідає Мінським угодам, підписаним Україною свого часу на фоні Ілловайського та Дебальцівського котлів. Проте зараз команда Зеленського радше зробить паузу в подальших кроках щодо створення цієї Ради, й, мабуть, дочекається більш сприятливих для України подій в Росії, на фоні падіння цін на нафту та намірів глави Кремля Путіна назавжди залишитися президентом.
“Формально консультації з ОРДЛО прописані в Мінських угодах. Але це, з точки зору нашого права, нікчемний документ – не затверджений Верховною Радою чи урядом. У нашому правовому полі він не діє. Радше джентльменська угода, яка проте згадується в рішеннях Ради безпеки ООН.
Створення Консультаційної ради – питання суперечливе. Це формально крок до виконання Мінська – проводити консультації з представниками ОРДЛО. Головна проблема Мінська, що там не згадується Росія як агресор. Обидві мінські угоди прописані так, що там Росія виглядає як посередник.
Досі українська сторона займала гібридну позицію, особливо при президенту Порошенку, що всередині країни говоримо, що Росія – агресор і окупант. На європейських майданчика, що Україна виконуватиме Мінськ. А паралельно в Мінську відбувалися засідання, в яких брали участь представники ОРДЛО.
Те, що зараз парафовано – підтвердження того, що записано в Мінську. Відтак підтвердження лінії, яку Україна говорила в ЄС – Мінські угоди ми обіцяли виконати, там Росія не агресор, а Україна підписала їх. Тепер це не зрада, не перемога, а констатація цієї версії, закріпленої в Мінську.
Логіка дій команди Зеленського в створенні Ради – врегулювати конфлікт на Донбасі. Це головна передвиборна обіцянка президента. Мінські угоди мають припинити конфлікт. Якщо реалізувати документ, як прописаний, то конфлікт має припинитися. Інша справа, що за рахунок інтересів України.
Фактично, за Мінськом, у політичне тіло України впихають сепаратистські режими, незалежні від Києва у внутрішній та зовнішній політиці. Вони зможуть блокувати українські євроатлантичні сподівання та наміри щодо інтеграції до Євросоюзу. З іншого боку, Мінськ має створювати постійне напруження для України, весь час підживлювати протестну базу.
Чим більше зростатиме вплив сепаратистських режимів у внутрішній політиці України, тим більшим буде протистояння в країні. Крім того, російські спецслужби будуть провокувати сепаратистські рухи в різних регіонах – Закарпаття, Бессарабія, Буковина. Усе це легко робити в умовах нестабільності.
Просування надалі цієї версії Мінська може в майбутньому стати причиною для перегляду санкцій ЄС щодо Росії. Якщо Україна піде на реалізацію цього плану, визнає, що Росія не агресор, а посередник, який має симпатії до однієї зі сторін, то це фактично означатиме, що Україна бере на себе повну відповідальність за події на Донбасі. Тоді з Росії можна знімати санкції, компенсації за жертв і руйнування на Донбасі. За спалені домівки, розпиляні й вивезені до Росії підприємства, знищену інфраструктуру. Єрмак, який це підписував, має розуміти, що він візував величезні фінансові втрати для України.
Думаю, масових акцій протесту чи заворушень зараз не буде, бо процес реалізації домовленостей, які підписав Єрмак, заморожений як мінімум до літа – кордони перекриті, немає польотів до Мінська, все заморожено щонайменше на два місяці карантину.
Не думаю, що потім роботу відновлять. Далі в Путіна 22 квітня буде всенародне голосування щодо довічного президентства. Далі 9 травня і “побєдобєсіє”. Далі червень-липень. Тож до вересня це питання знімуть із порядку денного. Для української влади це добра нагода вийти з ситуації, бо нам ще тільки бракувало масових протестів та заворушень.
Сподіваюся, до вересня росіянам буде не до просування теми Донбасу за своїм сценарієм. Усі шанси на це є – низькі ціни на нафту (російська нафта марки Urals коштує близько 25 дол. за барель, бюджет РФ зверстаний з ціною 42 дол., 60% російських надходжень до бюджету йдуть із продажів нафти і газу – PolUkr.net), судорожні дії Путіна, який хоче себе зацементувати навічно на посту першої особи. Думаю, до вересня в Росії станеться щось, що їм буде не до Мінських угод. Головне для української влади не наробити доти дурниць і вичекати, коли путінський режим почне валитися. Тоді Заходу не буде сенсу знімати з росіян відповідальності. Треба придавити Кремль що одним катком відповідальності за війну в Україні”, – каже Михайло Самусь.
«Влада в Києві спочатку зробила ризикований крок, тепер пробує його виправдати, виправити чи поставити на паузу», – експерт Олексій Мельник
Співдиректор програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник теж вважає, що в команді Зеленського зараз поставлять на паузу щодо роботи цієї Ради, адже наштовхнулися на різке неприйняття активної частини суспільства й навіть частини депутатів владної партії “Слуга народу”. Водночас він вважає, що в команді Зеленського є частина тих, хто має проросійські погляди на світ, та втілює при нагоді їх у життя.
“Ідею Консультаційної ради доволі критично сприйняли в Україні. Навіть серед значної кількості депутатів правлячої “Слуги народу”. Це означає, що команді президента не вдалося переконати не те, що опозицію, а навіть всю свою команду, що це не зрада, і не легітимізація незаконних збройних формувань. Тож аргументи Єрмака виявилися непереконливими, і є достатньо підстав казати, глава ОП з якихось причин виявився достатню піддатливий до пропозиції свого російського візаві, заступника керівника Адміністрації президента Росії Дмитра Козака.
Парування згоди на створення Ради – небезпечний крок до легалізації представників окупаційної влади в ОРДЛО як учасників конфлікту.
Реакція на домовленості в суспільстві виникла відразу. Влада в Києві в своєму стилі спочатку зробила ризикований крок, тепер пробує його виправдати, виправити чи поставити на паузу. Сподіваюся, зараз зробить крок назад. Цей документ був не на користь позицій України в переговорах щодо врегулювання ситуації на Донбасі.
Спроби пом’якшити санкції щодо Росії у різних країнах ЄС будуть постійно. Якщо Україна даватиме до цього приводи, то буде полегшувати роботу для проросійської колони в Євросоюзі.
У команди Зеленського відсутнє достатнє розуміння, наскільки війна на Донбасі – складна і тривала. У них є прагнення швидких результатів, які можна “продати” суспільству. Це бажання переважає над критичним мисленням щодо небажаних побічних наслідків, які несуть певні кроки.
У них немає обіцяної стратегії вирішення проблем Донбасу і Криму, як збираються повернути ці регіони, реінтегрувати. Там суцільна імпровізація на фоні непрофесіоналізму.
Водночас є певна частина українського політикуму, який бачить події в іншому світлі. Їм ближчий проросійський погляд на ситуацію. Якщо пригадати перші заяви Зеленського “просто перестати стріляти”, то це або дуже спрощений погляд на проблему, або постійне намагання робити популістські речі, або вплив російських мас-медіа.
Думаю, зараз в створенні цієї Ради вони поставлять на паузу. Бо є активна частина суспільства, яка може чинити потужний спротив цим ініціативам. Нерахування з ними, особливо в умовах нервовості та коронавірусу може призвести до сильної дестабілізації ситуації”, – каже Олексій Мельник.
Ігор Тимоць, PolUkr.net
