Міноборони суттєво просунулося у питаннях формування і виконання державного оборонного замовлення (ДОЗ), незважаючи на «важку спадщину» попередньої команди, зокрема, відсутність ДОЗ до весни 2020 року. Затримка із формуванням ДОЗ-20 призвела до того, що перші контракти із підприємствами-виконавцями почали укладати лише у травні.
Але вагомим результатом можна вважати виконання ДОЗ-20 в складних умовах року.
А при формування ДОЗ-21 ми побачили конкретні зміни у поглядах на сучасну війну, зокрема, у ДОЗ-21 потрапили не тільки сучасні безпілотні авіаційні комплекси, але й наземні роботизовані комплекси – це прорив.
Можна дискутувати щодо змісту ДОЗ-21, але беззаперечним успіхом стало планове та суттєве посилення ВМСУ, зокрема, чітке формування стратегії щодо придбання берегових ракетних комплексів РК-360МЦ «Нептун», катерного та корабельного складу.
Важливим досягненням стало укладання контракту в межах ДОЗ-21 із закупівлі партії турецьких безпілотних авіаційних комплексів типу Bayraktar для потреб ВМСУ.
ЦДАКР досить стримано оцінював можливість закупівлі корветів турецького виробництва (у якості ключового пріоритету для ВМСУ), але у нинішній ситуації їх закупівля відбувається не всупереч створенню катерного «москітного» флоту, а паралельно. Крім того, із перспективою локалізації виробництва та залучення до роботи низки вітчизняних підприємств кораблебудування. Крім того, саме завдяки роботі Міноборони у ВМСУ з’явилася перспектива отримати американо-норвезький протикорабельний комплекс NSM (Naval Strike Missile) із потужною ракетою дальністю ураження цілі 180 км. Позитивним досягненням стало просування у створенні баз для флоту, отримання плавучого причалу – 2020 рік справді став роком потужного просування у питаннях створення флотської інфраструктури. На черзі отримання ВМСУ нових бронетранспортерів БТР-4Е з покращеними характеристиками.
Аналіз ЦДАКР закупівлі партії броньованих САУ «Дана» із автоматизованою системою управління свідчить, що однозначно є безпідставною критика цього контракту, оскільки йдеться про модернізовану версію артсистеми, а, крім того, Україна отримала від Чехії й окремі технології. До того ж, контракт не суперечить розвитку вітчизняної САУ «Богдана».
Важливим також можна вважати той факт, що Укроборонпрому вдалося вирівняти ситуацію навколо поставок нових бронетранспортерів, повернути із Польщі партію БМП, а також забезпечити армію новітніми радарами.
Нарешті, надзвичайно вдалим кроком стало укладання контракту на виробництво трьох нових Ан-178 для ЗСУ, що, серед іншого може стати стартом відновлення всесвітньо відомої літакобудівної школи Антонова.
Зрозуміло, що в умовах завжди гострої внутрішньополітичної боротьби матиме місце й гостра критика військового та військово-політичного керівництва. На жаль, сьогодні вона політично заангажована та необ’єктивна.
Замість безпідставної критики варто зосередитися на низці інших практичних питань, які потребують глибокої фахової та експертної дискусії. До таких слід віднести:
можливості у майбутньому збалансування імпорту озброєння та закупівлі ОВТ вітчизняного виробництва;
можливості покращення взаємодії Генерального штабу ЗСУ із промисловістю та, зокрема, ознайомлення із орієнтирами у озброєнні армії на середньострокову та довгострокову перспективу;
можливості для уряду розробити та запровадити систему форвардних контрактів (коли розробник розробляє ОВТ за свої кошти, але під завірені контрактом гарантії військового відомства);
можливості для уряду розробити та запровадити систему фінансування виробництв приватних підприємств або консорціумів, у складі яких є приватні підприємства;
можливості для уряду розробити та запровадити систему заохочення у сфері розвитку технологій;
можливості формування та створення кількох державних цільових програм, які дадуть змогу передбачати бюджет для армії на 3-5 років та не залежати від річних бюджетів.
Саме такі підходи можна вважати завданнями «на завтра», які можуть значно удосконалити ситуацію навколо переозброєння ЗСУ.
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння,
член Правління Українського інституту безпекових досліджень
