Кремль суттєво підготував свою воєнну машину та тримає її напоготові. Україні варто передбачувати найгірші сценарії і готуватися реагувати на них – лише серйозно готуючись до війни, ми здатні досягти стабільного миру. Тому слід докласти усіх зусиль, щоб до підтримки України долучився увесь Західний світ.
Росія не збирається послабити тиск на Україну та постійно вдосконалює можливості і плани подальшого захоплення територій України. Звісно, метою відрізання півдню України від Азовського та Чорного морів є не стільки намагання досягти воєнної переваги, скільки дестабілізувати обстановку у всій України, створити привабливі умови для виборів до Верховної Ради. Мета Кремля – уся Україна. Безумовно, будь-яка соціальна нестабільність на користь РФ. Росія має досвід з розробки таких сценаріїв у Севастополі, коли залучала українських працівників для роботи в інфраструктурі Чорноморського флоту, а це до 30 тисяч людей. Їм свідомо сплачували неспівставно більше за інших українців, які працювали в інших сферах.
Постійні затримання російськими загарбниками в Азовському морі торгових суден напряму блокують Бердянський та Маріупольський порти, ведуть до збитків для підприємств та зростання соціальної напруги у приморських містах. Напруження зростає й внаслідок поступової мілітаризації Кремлем Азовського моря.
Крім того РФ уже перетворила півострів на величезний мілітаризований плацдарм, причому такий, що не враховує інтересів мешканців півострова. Росія навіть зацікавлена і робить усе, щоб зменшити чисельність населення півострова за рахунок того, щоб люди переїжджали в інші регіони. Для РФ розвиток туризму в Криму не має ніякого значення. Експерти не несподівано і вже понад рік говорять про те, що в Росії є всі можливості оперативного перекидання в Крим тактичної ядерної зброї та використання носіїв для потужних ядерних зарядів через авіацію, зокрема літаки Су-24М, які мають можливість нести ядерні заряди. У такий спосіб Росія створила умови, коли мілітаризацією Криму та створенням там воєнної бази передусім погрожує західному світу.
Зрозуміло, що Росія продовжує розглядати Україну як полігон для розмови із Заходом. Але нині, коли ми кажемо про готовність Кремля атакувати з моря або на морі, важливо зазначити про два суттєвих моменти – їх важливо використати офіційному Києву.
А саме, будь-який відвертий конфлікт, особливо із застосуванням зброї, буде інтерпретуватися міжнародною спільнотою проти РФ. Свою роль зіграло й направлення катерів ВМС до Азова – цей акт стимулював збільшення міжнародної уваги до російських погроз на Азові. І вже викликало ланцюгову реакцію у вигляді підтримки України з боку низки країн НАТО. Зокрема, і ЄС ухвалив 25 жовтня резолюцію щодо Азова та призначив спецпредставника у справах Донбасу і Криму.
Так Європарламент закликав до більш сильніших санкцій проти Росії через Керченській міст та зухвалі дії у Азовському морі. А напередодні глава європейської дипломатії Федеріка Могеріні заявила, що Чорне море належить Європі, яка не хоче бачити нового військового нагнітання по сусідству. Тому європейське співтовариство «буде і далі дипломатичними і санкційними засобами тиснути на Росію», щоб вона повернулася до поваги міжнародного права. Також і Білий дім закручує гайки, посилюючи санкції. Отже, Росія втрачає все більше, і цей позиційний успіх важливо розвинути.
Однак українське військово-політичне керівництво має усвідомлювати здатність Кремля до обхідних кроків та оманливих дій. Дуже важливо здійснювати кроки у бік посилення оборонного потенціалу, власне підготовки до оборонної війни, включаючи розбудову професійного війська. Крім того, тут варто використати момент і на дипломатичному фронті. Зокрема, є усі підстави для розв’язання декількох вкрай важливих вузлів. Зокрема, отримання від США та ймовірно інших країн озброєнь або техніки для підтримки ВМСУ. Вже відомо, що США можуть передати українській армії фрегати Oliver Hazard Perry для захисту на Чорному та Азовському морях. Але справа дипломатів, політиків та спецслужб може полягати не тільки у цьому.
Це – дуже вдалий момент для вирішення питання підтримки Вашингтоном створення Україною ракет 1500 км (нині міжнародний Режим контролю за ракетними технологіями дозволяє лише 500 км). А також – ймовірна згода продати Україні свої системи ППО Patriot, може навіть, на умовах відтермінування сплати. Такі кроки можуть призвести до ситуації, коли США розглядатимуть Україну справжнім союзником. А це, у свою чергу, ліквідує відстань між Україною та іншими членами НАТО – не таємниця, що й нині Західноєвропейські держави не поспішають продавати Україні технології та зброю, фактично сповідуючи неоголошене ембарго.
Ба більше. Вже є позитивні кроки співпраці у галузі ВТС із Туреччиною. То ж, можна розвинути й цей напрям. А ще – більше активно спробувати залучити Туреччину, як також чорноморську країну, посередником в переговорах з РФ. Анкара має певні відносини з Москвою. Варто розвивати далі, через структури ЄС та НАТО, ідею, що мілітаризація Чорного моря внаслідок легковажних дій Росії може вдарити по всіх учасниках економічних відносин у цій зоні, а не тільки по Україні. Можна нагадати, що у минулі роки відбувалися конференції країн Причорномор’я, де постійно лунали думки про те, щоби чорноморський регіон був демілітаризований і щоби тут були створені максимальні умови для туризму. Сьогодні Росія через бажання мати плацдарм в Криму, який би загрожував Заходу, безпрецедентно мілітаризувала півострів і загрожує Україні вторгненням і з Криму, і з морської акваторії.
Крім того, Україні так чи інакше потрібно попіклуватися про узбережжя, створити умови для оперативного встановлення мінного загородження, створити умови для проведення протидесантних операцій. До цього слід залучити сили спецпризначення, прискорити роботу зі створення і постачання мобільних ракетних установок, які зараз розробляються. Мова саме про ракети «Нептун» (комплекс з протикорабельних крилатих ракет розробки Державного Київського конструкторського бюро «Луч»), які в разі отримання підтримки з боку США у майбутньому можуть суттєво збільшити дальність дії. Вони стануть не тільки дуже серйозним посиленням берегової охорони, але й запорукою зміни риторики Кремля.
Україна наближається до виборів. Це один із ключових чинників, що пояснює загострення. Вибори для Путіна і його кремлівських слуг є можливістю переформатувати Україну більш-менш мирним шляхом. Тому слід докласти усіх зусиль, щоб до підтримки України долучився увесь Західний світ, та передусім США.
Хоча поки що немає ознак підготовки до повномасштабного вторгнення, і триває позиційна війна, слід розуміти, що Кремль суттєво підготував свою воєнну машину та тримає її напоготові.
Додає небезпеки Києву й ймовірні наслідки виходу США з Договору про ліквідацію РСМД. У зв’язку з цим Росія стає дедалі більш непередбачуваною, і експерти досить серйозно кажуть про абсолютно реальну можливість застосування Росією тактичної ядерної зброї, в тому числі, можливо, проти України — за умови, якщо риторика відносин Росії та Заходу загостриться до межі, коли далі буде неможливо перейти до конструктивного діалогу. Варто передбачувати найгірші сценарії з боку Росії і готуватися реагувати на будь-які з них. Лише серйозно готуючись до війни, ми здатні досягти стабільного миру.
