Останні два тижні в Республіці Молдова (РМ) були насичені цікавими подіями – від святкувань різних історичних дат, – зокрема Дня незалежності країни, до іноземних візитів посадовцями високого рангу. Саме на останнє хотілося б звернути особливу увагу, адже Молдову відвідали помічник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон та Міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Обидва візити були по-своєму цікавими, однак хотілося б звернути увагу на один важливий момент, аналіз якого дає справжнє уявлення того, як будуть розвиватися події в регіоні в подальшому.
Отже. 24 серпня, саме на День незалежності України, РМ відвідав Міністр оборони РФ генерал армії Сергій Шойгу. Візит був приватним і відбувся на запрошення президента Молдови Ігоря Додона для святкування 75 річчя визволення країни від німецько-фашистських загарбників та проведення Яссо-Кишинівської операції. Незважаючи на, нібито, «приватність» «турне» очільника російського оборонного візиту, в дійсності, воно більше було схожим на офіційне. Шойгу відвідав меморіальний комплекс «Шерпенський плацдарм», а також зустрівся з Президентом країни Ігорем Додоном, Міністром оборони Молдови Павлом Войку та головою невизнаної ПМР Вадимом Красносельським. При цьому про-європейський прем’єр країни Майа Санду виказала свою негативну позицію щодо даного факту, адже в реальності це безпрецедентна подія, коли міністр оборони країни, яка зіграла ключову роль у Придністровському конфлікті, відвідує Молдову і, до того ж, без її відома. Був навіть відкликаний посол РМ в РФ, однак це не мало якихось негативних наслідків…
Тим не менш, С.Шойгу під час зустрічей було обговорено низку питань, що торкаються Придністровського врегулювання, розвитку військового співробітництва, забезпечення функціонування російського Миротворчого контингенту в Придністров’ї, а також піднято одне важливе питання – утилізація боєприпасів поблизу н.п.Колбасна.
В молдовському експертному середовищі по-різному віднеслись як до самого факту візиту очільника оборонного відомства, так і його останніх ініціатив. Одні кажуть, що є певний тренд на покращення відносин між РМ та РФ, інші – прекрасно розуміють, що в дійсності приховується під такими діями. Тим не менш, переважна частина вважає, що даний візит слід розглядати, як один з елементів цілеспрямованої інформаційної пропагандистської активності Кремля зорієнтованої на демонстрацію намірів стосовно часткової лібералізації відносин між заходом та РФ, створення позитивних для Москви умов на міжнародній арені, оцінку реакції міжнародної спільноти та самої РМ на візит такої одіозної особистості в регіон та створення умов для подальшого нарощування не лише присутності, а й значущості Росії в Молдові.
За словами екс-Міністра оборони РМ (2015), виконавчого директора Institutul European de Studii Politice din Moldova Віореала Чиботару візит був популістським кроком Москви, спрямованим на вирішення виключно власних завдань, використовуючи для цього молдовський майданчик. На його переконання «поточну подію слід розглядати в контексті політичних зміни в Україні, позитивних зрушень у обміну полоненими між Україною та РФ, а також трендом щодо повернення Росії до G7. Однак, всі ці заходи є оманливими. На що вказує історичний приклад Молдови. Візит російського Міністра оборони не вписується в процес нормалізації ситуації в РМ. Це виключно піар акція, яка не матиме якоїсь перспективи в найближчий перспективі».
За оцінками Віореала Чиботару ініціативи Міністра оборони Росії стосовно розробки конкретного плану співробітництва військових відомств РМ і РФ на найближчі три роки, а також розглядання участі Молдови в концепції розвитку військового співробітництва держав Співдружності до 2025 року (що також обговорювалось на зустрічі очільників оборонних відомств), є провокаційними. Адже Молдова не належить до жодних, особливо військових, структур в рамках СНД, а тому втягування її в цей процес не має правових підстав. Крім того, ще з 1997 року вже діє двостороння угода про військово-технічне співробітництво між Москвою та Кишиневом, яка передбачає підписання щорічного плану співпраці. За останні 5-6 років він взагалі не розглядався, а отже і не підписувався. До того ж, його підписання і фінансування терміном на три роки у найближчий час при діючому уряді, навряд чи можливо.
І саме головне. Також пропагандистською є пропозиція Сергія Шойгу стосовно утилізації боєприпасів на складах в Колбасній. «По-перше, вона за своєю суттю є абсурдною, адже, фактично, виходить таким чином, що РФ пропонує знищувати боєприпаси на територіях, які нею ж цілковито контролюються. Якщо було б таке бажання, це можна було б здійснювати без згоди ані Молдови, ані України (прим. – про це саме наголосив після зустрічі з Шойгу і очільник Придністров’я В.Красносельський). По-друге, цифри, які після зустрічі почали активно поширюватися в російському Інтернеті щодо об’ємів боєприпасів – більше 100000 тон, які потребують утилізації, а також коштів – до $ 3 млрд, які на це мають передбачати, значно завищенні. В дійсності, на сьогодні боєприпасів близько 20 тис. тон. До того, поблизу Колбасної є власна невеличка ділянка для утилізації невеликої кількості боєприпасів на день, яка постійно задіяна. Отже сума, яка озвучена у $3 млрд, є перебільшенням і викликає підозру в контексті цільового їх використання. По-третє, про популістський характер заяви Шойгу вказує, той факт, що ще у кінці 90-х років питання утилізації боєприпасів на території Придністров’я вже обговорювалося. При цьому допомогу в цьому надавали США. В Молдову, навіть, була надіслана спеціальна установка для утилізації – Donovan, яка розміщалась на базі залізничного вагону. Однак під час тривалого переговорного процесу в рамках 5+2 жодних рішень не було досягнуто. В результаті через два роки незадіяння, ця установка була відправлена з країни» – зазначає Віорел Чіботару, який брав участь у шести раундах переговорів щодо Колбасної.
Потребує уваги, ще й інша обставина. Москва, скоріш за все, не просто так пропонує позбавлення зайвих боєприпасів н.п. Колбасна. Одразу після візиту в молдовських соціальних мережах почали обговорювати питання можливості відновлення злітно-посадкової смуги та загалом аеропорту в м. Тирасполь (Придністров’я), як складового елементу процесу можливого початку утилізації боєприпасів. Окремі громадяни Молдови переконані, що РФ під приводом добрих намірів намагатиметься створити умови для використання аеродромної інфраструктури для вирішення власних завдань. З одного боку, перекидання, спеціалістів з утилізації та інший обслуговуючий персонал та обладнання для здійсненні відповідних робіт, а з іншого вирішити питання ротації особового складу ОГРВ (Оперативна група російських військ). А тут вже не має жодних гарантій, що окрім необхідних фахівців та обладнання Кремль не перекине до Придністров’я додаткових військових та інше військове оснащення та техніку. Російська сторона періодично під різними приводами вже піднімала питання тираспольського аеродрому, однак не знаходила в цьому підтримки як з боку РМ, так і інших, (окрім Придністров’я), учасників переговорного процесу 5+2. З приходом до влади Партії соціалістів РМ (ПСРМ), та, фактичним, «двовладдям», що склалося після створення коаліції проросійської та про-європейської коаліції (ПСРМ та ACUM). Кремль намагається знову зондувати ситуації в Молдові навколо цього питання. Навіть якщо це не вдасться, Москва спробує, щонайменше, поновити та максимально спростити ротацію своїх військових в ОГРВ у Придністров’ї через кишинівський аеропорт. Чи вдасться це їй в поточних умовах, залежить не тільки і не стільки від Кишинева, а від ролі більш впливових учасників переговорного процесу.
Те, що в Молдові з візитом Шойгу відбувається, щось не так, турбує Сполучені Штати. Саме тому, через кілька днів після російського міністра оборони, РМ вже з офіційним візитом відвідав помічник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон. Він зустрівся з прем’єр міністром Майєю Санду, а також президентом РМ І.Додоном. Спектр питань, що обговорювався був достатньо широким. При цьому після зустрічі прем’єр зазначила, що відкриваються нові можливості для стратегічного діалогу та зміцнення співробітництва за різними ключовими напрямками, залучення інвестицій та створення робочих місць у Молдові. Санду наголосила, що США на сьогодні виявляють значний інтерес РМ та пропонують співробітництво. Цікавим тут є також той факт, що після зустрічі з І.Додоном американський представник заявив про готовність США співпрацювати з РФ у питанні утилізації боєприпасів в Колбасній і запропонувати власну технічну допомогу. Болтон, зокрема, зазначив, що США мають великий досвід у знищенні нерозрівавших боєприпасів та хімічної зброї. «Можуть бути різні технічні ідеї, які ми підтримуємо. Це стане перевіркою співпраці», – наголосив помічник Президента США.
Фактично, це вказує на те, що з одного боку Сполучені Штати не полишають без уваги РМ, розуміють ризики ситуації навколо існування змішаної проросійської та про-європейської більшості і тримають «руку на пульсі», а з іншого – демонструють, що Кремль не зможи грати виключно по своїм правилам в даному регіоні. Адже факт візиту Міністра оборони РФ до РМ показав існуючи проблеми у владі країни, слабкість позицій про-європейського блоку ACUM (не готовність йти на ескалацію напруги та розірвання коаліційної угоди з ПСРМ) та поступовий тренд до перетягування влади соціалістами. Існують цілком реальні ризики, що у випадку позачергових парламентських виборів, які можуть відбутися вже у 2020 році ПСРМ спробує отримати реальну більшість, яка забезпечить їй монопольне перебування при владі, а значить відкриє перспективи для нарощування можливостей РФ в регіоні. Що є у підсумку? По-перше, боротьба інтересів Вашингтону та Москви в РМ триває і набуває нових обрисів. Цілком реально, що в найближчі півроку-рік ми станемо світками значних політичних подій в країні, які можуть призвести до різних непередбачуваних наслідків. По-друге, питання утилізації, яке знову з’явилося на порядку денному в Молдові з подачі керівника російського оборонного відомства, є відтворенням «старої платівки». Це питання вже багато разів обговорювалося і не приводило до якихось суттєвих результатів. Цілком можливо, що таким чином Кремль просто демонструє добрі наміри та намагається затягнути сторони у тривалий переговорний процес, який врешті нічим не завершиться. Єдине, у населення складеться враження, що РФ, все ж таки вживала кроків, і начебто непоганих, однак результатів не досягнуто і, звичайно, не Москва в цьому винувата, а «непоступливе керівництво Кишинева». Так вже було в історії. І чомусь не віриться, що за поточної влади в Кремлі, яка добре відома своїми діями на Донбасі та в Криму, ситуації буде інакшою. Хоча….
