Забезпечення ЗСУ та інших збройних формувань держави сучасними засобами захищеного зв’язку від самого початку війни РФ проти України військово-політичне керівництво країни визнавало одним з пріоритетних завдань. Проте і через сім років російсько-української війни актуальність цього питання і не зменшилася. Зокрема, в ухваленій президентом Зеленським 25 березня новій Стратегії воєнної безпеки України (СВБ) це питання разом із автоматизацією управління армії виведено на перший план.
Окрім нової воєнної доктрини держави питання впровадження сучасних технологій зв’язку, передбачено й введеним в дію главою держави 30 березня 2021 року іншим документом – Державним оборонним замовленням на 2021 рік та 2022, 2023 роки. Серед іншого, державним замовникам поставлено завдання забезпечити укладення довгострокових контрактів за імпортом озброєння та військової техніки, виробництво яких не налагоджено в Україні. Це, зокрема, про захищений радіозв’язок тактичної ланки.
Упродовж двох останніх тижнів відбувався демонстраційний показ засобів тактичного радіозв’язку виробництва компанії L3Harris. На базі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації було проведено лабораторні випробування – задля підтвердження тактико-технічних характеристик радіостанцій американського виробника. Потім – у ході практичних випробувань, коли засоби тактичного радіозв’язку було встановлено на танки Т-64 та БМП-1. Із ними техніка тестувалася в умовах маневрування та стрільб.
Як пояснили ідею демонстрацій та випробувань у командуванні Військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ, йдеться передусім про підтвердження та документальне фіксування характеристик, що має аргументувати рішення військових щодо вибору для ЗСУ постачальника засобів сучасного захищеного тактичного зв’язку.
Забезпечення сучасним зв’язком. Ретроспективний погляд
Засоби зв’язку небезпідставно називають нервами армії. Адже без зв’язку навіть сучасна техніка стає безпорадною, а сама армія – некерованою. То ж не дивно, що саме рівень зв’язку разом із автоматизованими системами управління військами та озброєнням фахівці вважають визначальним критерієм розвитку сучасної армії.
Україна зустріла війну майже без засобів зв’язку. ЗМІ вказували, що у перші місяці бойових дій в 2014 році на всі підрозділи у зоні АТО у Збройних Силах було усього 10 автомобільних комплектів та 20 переносних радіостанцій. Радіостанціями оснащувалися БТРи командирів бригад, у виключних випадках – батальйонів.
Водночас, з 2014 року розпочалося поступове переоснащення на нові засоби захищеного радіо зв’язку. На початку війни українську армію буквально рятувала американська компанія Motorola, хоча фахівці визначають цей радіо зв’язок цивільним та незахищеним від сучасних засобів придушення. Потім, після визначення Генеральним штабом Збройних сил у 2014–2016 роках основних типів необхідних засобів УКХ-зв’язку, постачальниками були ізраїльська Elbit Systems, турецький Aselsan та американська компанія L3Harris Technologies. Тут варто зауважити, що весь захищений КХ-зв’язок одразу був за американською компанію L3Harris. Це ланка оперативно-стратегічного зв’язку, і конкурентів у світі тут американцям практично немає. Взагалі ж, L3Harris у світі утримує беззаперечне лідерство серед постачальників – на компанію припадає 46% світового експорту засобів зв‘язку. Долучилися до цього процесу й українські підприємства, зокрема приватна компанія ТОВ «Телекарт-Прилад».
Начальник Військ зв’язку ЗСУ – начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генштабу ЗСУ генерал Володимир Рапко наприкінці 2016 року так оцінював обстановку: «У перший і другий рік війни фінансування Військ зв’язку становило по 1 млрд грн. У 2016-му нам виділили приблизно 600 млн грн, тому темпи забезпечення армії засобами зв’язку трохи сповільнилися. Щодо радіозв’язку в УКХ-діапазоні бойові частини ЗСУ забезпечені обладнанням компанії Motorola приблизно на 70%, інші частини — на 30%. При цьому у ПДВ і спецназі є певна кількість радіостанцій Harris. Відразу зазначу, що Збройні сили вимагають для свого оснащення близько 100 тис. радіостанцій різного типу. Закупити в достатній кількості продукцію, наприклад, компанії Harris, в умовах нестачі коштів дуже складно – на переоснащення однієї бригади потрібно понад 1 млрд гривень».
Не обходилося, звісно, і без кулуарних війн. Зокрема, просування інтересів Elbit Systems приписували колишньому заступнику секретаря РНБО та бізнес-партнеру президента Порошенка Олегу Гладковському, лобіювання Aselsan – колишньому голові Комітету ВРУ з питань нацбезпеки і оборони Сергію Пашинському. Але визначальне слово було за військовими – в 2017 році вони обрали турецького постачальника за результати конкурсу та польових випробувань.
Справа не тільки у тому, що ключові показники були на боці Aselsan. Останній, крім усього іншого, запропонував потужну офсетну програму, та й зіграла значну роль приналежність країни до НАТО. Щоправда, певні закупівлі були зроблені й у Elbit Systems, на суму у кілька мільйонів доларів – цими радіостанціями наразі оснащена одна артилерійська бригада.
При цьому, майже з самого початку війни американський L3Harris розпочав поставки своїх радіостанцій в рамках військово-технічної допомоги Україні.
Однак наявність багатьох постачальників з часом перетворилося на надзвичайно негативний фактор, який різко зменшив рівень взаємосумісності не тільки видів та родів Збройних Сил, а й частин та з’єднань.
«Така проблема існує, її треба вирішувати, – визнав в інтерв’ю Security Talks начальник відділу радіозв’язку командування Військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ полковник Юрій Гай. – Ми її вирішуємо на основі внутрішнього зв’язку та комутації».
Між іншим, такі слова полковника самі військові користувачі (тобто солдати та офіцери лінійних підрозділів) вважають занадто дипломатичним поясненням. Насправді, кажуть військові у неформальних бесідах, ситуація набагато гірша. «Уявіть собі, що поруч приготувалися до бою два підрозділи. Так от, потрібно, щоб був перекладач, який бігатиме між цими підрозділами та розповідатиме, які там приймаються рішення, та що відбувається», – розповів автору один із офіцерів.
Це, насправді, добре розуміють на рівні командування Військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ та й на рівні керівництва Збройних Сил. І приймають відповідні рішення, хоч і обережно, бо справа, серед іншого, торкається вагомих партнерів України на міжнародній арені та й у сфері військово-технічного співробітництва. Але, як би там не було, йдеться про надзвичайну необхідність «розведення» існуючих станцій тактичного захищеного радіозв’язку та остаточного вибору єдиного постачальника – для завершення переоснащення усіх ЗСУ. Якщо КХ-радіостанцій не так багато, і питання їх поставок вже вирішено, то з УКХ-зв’язком для сил оборони ситуація дещо інша. Тим більше, що попереду у цій площині роботи надзвичайно багато.
Полковник Гай поінформував про загальну ситуацію із переоснащенням на нові засоби захищеного зв’язку так: «Що стосується сегменту короткохвильового радіозв’язку, то тут радіостанції суто компанії Harris. На сьогоднішній день відсоток забезпечення досить високий – близько 60%. Якщо повертатися до засобів тактичного радіозв’язку, то тут ситуація трошки інша. В першу чергу, в рамках програми матеріально технічної допомоги США всі ці роки ми робили акцент на короткохвильовий радіозв’язок, щоб «закрити» цю потребу. На сьогоднішній день ми з цим питанням, фактично, справилися. Якщо ж казати про засоби тактичного радіозв’язку, то у відсотковому співвідношенні забезпечено їх невелику кількість. Від загальної потреби Збройних Сил забезпечено близько на 20%. Якщо говорити про виробників, то маємо в ЗСУ приблизно 50 на 50 станцій компаній Harris та Aselsan. На порядок менше радіостанцій компанії Elbit Systems».
Рішення прийнято, однак…
Перед Збройними Силами виникла непроста та надзвичайно делікатна задача: як забезпечити армію сучасними засобами зв’язку та не накликати на себе гнів політиків.
В принципі, вихід знайдений, а в середині 2020 року з’явився наказ за номером 108, підписаний головнокомандувачем генералом Русланом Хомчаком. Серед іншого, в ньому зазначається, що ключовим постачальником засобів захищеного тактичного радіозв’язку в Силах спеціальних операцій (ССО), Десантно-штурмових військах (ДШВ), Військово-морських силах (ВМСУ), Сухопутних військ (СВ) визначено американську компанію L3Harris. Це не означає, що інші постачальники будуть «ображені». Скажімо, засоби зв’язку Aselsan будуть поступово передані у Війська територіальної оборони. Але ті засоби зв’язку Aselsan та Elbit Systems, що вже встановлені на бронетехніку або пішли у підрозділи, будуть використовуватися там, доки не відбудеться повна заміна радянських станцій на новітні засоби зв’язку L3Harris. Це буде не швидко – військові мають намір (в разі нинішніх темпів переоснащення або їх збільшення) витратити на виконання цього завдання близько п’яти років.
Цікаво, що в ЗСУ не списуватимуть й засоби зв’язку компанії Motorola. Більше того, в армії створено лінії прямого зв’язку між командними (командно-спостережними) пунктами з використанням транкінгових радіостанцій Motorola DM 4600 та високопіднятих, направлених антен типу «хвильовий канал». Дальності зв’язку на таких інтервалах можуть складати до 80 км. А от самі радіостанції Motorola будуть виконувати роль допоміжного (суміжного) зв’язку – переважно в тилових частинах та структурах логістики.
Такі рішення 108-го наказу фахівці вважають виправданими – вони спрямовані на створення умов, коли в ЗСУ, в усіх видах та родах військ, із часом будуть засоби зв’язку одного постачальника, повністю взаємосумісні. Крім того, вони стали результатом вже тривалого процесу, що розпочався з 2014 року. А саме американська L3Harris послідовно та системно в рамках допомоги переоснащує найбільш вагомі «ділянки» армії – Сили спеціальних операцій (ССО), Десантно-штурмові війська (ДШВ) та Військово-морські сили (ВМСУ). А той факт, що в рамках військової допомоги українська армія отримала радіостанцій американської компанії L3Harris вже на 300 млн доларів, а до 2025 року має отримати ще стільки ж, суттєво вплинув на рівень військово-технічного співробітництва із США. Та на рішення керівництва Збройних Сил, яке може легко співставити рівень допомоги з боку США та з боку інших партнерів.
Звісно, постачальник бажав би отримати практичне підтвердження важливості військової допомоги, зокрема, реальними замовленнями з боку України. І саме у 2021 році вони з’явилися – Україна почала й купувати радіостанції американського виробництва. Хоча, відверто кажучи, поки обсяги річного замовлення у грошовому еквіваленті на порядок менші за обсяги допомоги, але вони сприймаються американською стороною як свідчення послідовності у своєму виборі.
Отже, ВМСУ майже повністю перейшли на зв’язок від L3Harris. Наразі охоплено кораблі та морську піхоту. Цікаво, що серед намірів американської компанії оснастити цими радіостанціями й нові дивізіони протикорабельних ракетних комплексів РК-360МЦ «Нептун», нові катери й кораблі ВМСУ. В інтерв’ю автору генеральний директор приватної компанії «Радіо Сатком Груп» (яка представляє інтереси L3Harris в Україні) Сергій Чепель зазначив наступне: «Флот працює вже давно, плідно, виключно в цифровому режимі та показує приклад іншим. «Сагайдачний» (флагман ВМСУ – В.Б.) значною мірою дійшов до Одеси завдяки використанню зв’язку від L3Harris».
Він додав, до США найближчим часом передадуть ВМСУ шість патрульних катерів Mark VI та три патрульні катери типу Island, на яких також буде зв’язок від L3Harris.
«Починаємо потихеньку працювати й по британському проєкту (ракетні катери, які будуватимуться для ВМСУ в рамках британського кредиту, орієнтовно, 8 катерів – В.Б.), і по корвету (йдеться про замовлені у Туреччині корвети класу Ada – В.Б.). Йде стрімке насичення підрозділів ВМСУ, ССО та ДШВ, метою якого є найближчим часом насичення цих видів, родів військ по повному штату. Це задача абсолютно реальна», – додав гендиректор «Радіо Сатком Груп». Він також зазначив, що компанія L3Harris повністю готова забезпечити радіозв’язком армійську авіацію, військово-транспортні та літаки спеціального призначення ЗСУ, а також підрозділи протиповітряної оборони.
Разом з тим виявилося, що в ЗСУ таки існують «хиткі ділянки». Зокрема, полковник Гай зазначив, що «є чутливі види родів ЗСУ, де рішення про вибір базової телекомунікаційної платформи, що стосується тактичної радіостанції, повинен проводитися в рамках дослідно-конструкторських робіт; це Повітряні сили, є інші командування, де просто складно прийняти правильне рішення». «Тому, в основному, ми визначилися за винятком фактично Повітряних сил», – заначив він.
Тому й з’явилася нова інтрига у площині військового зв’язку. А саме, оновивши в Україні штат лобістів, ізраїльська компанія Elbit Systems, яка свого часу програла турецькому постачальнику, раптом знову з’явилася в Україні. Зі стійким бажанням ревізії рішення військових. Звісно, Ізраїль – визнаний у світі чемпіон із лобізму, що вдало підключає політиків до процесу просування своїх бізнес-ідей. Зокрема, під час візиту прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху в Україну в серпні 2019 року, питання співпраці у військово-технічній сфері між країнами, а зокрема з компанією Elbit Systems було розглянуто на найвищому рівні. Лише після шквалу критики Міноборони України вдалося уникнути контракту на модернізацію бойових літаків парку Повітряних сил ЗСУ на неймовірну суму – 40 млн дол. за один літак (!)
У січні 2020 року, під час візиту президента Зеленського в Ізраїль на зустрічі з прем’єр-міністром Ізраїлю Нетаньяху в черговий раз було виникло питання співпраці з Elbit Systems. У травні 2020 року відбувся спільний візит секретаря РНБО Олексія Данілова спільно з представником компанії Elbit Systems на підприємство «Радіонікс» (бере участь у проекті модернізації МІГ-29) і на одеський завод «Телекарт Прилад». Тепер вже окрім модернізації МІГ-29 ізраїльська сторона намагається умовити українську владу розгорнуто на базі «Телекарт Прилад» виробництво засобів радіозв’язку.
Наразі українські військові намагаються відмовчатися у частині забезпечення ЗСУ новими засобами тактичного захищеного зв’язку. Однак off record відверто просять захистити ЗСУ від чергових потрясінь, які виникають під час зіткнення лобістських проєктів. Хоча б щодо тих рішень, що вже прийняті.
Замість висновків тут можна навести цікаву аналогію. Як відомо, свого часу в США було чимало критики щодо вибору військовими літака F-16 та розміщення відповідного замовлення. Однак, після того, як Пентагон офіційно заявив, що це вибір відомства, і що саме на цьому літаку американські пілоти літатимуть та воюватимуть, критика щезла.
То, може, генералу Хомчаку варто просто оприлюднити наказ №108 та офіційно повідомити, що отакі конкретні рішення щодо зв’язку вже прийняті? Щоб припинити «обробку» політиків, гнучкість та еластичність яких може призвести до неприємних для армії наслідків. Все ж, воювати прийдеться підрозділам української армії…
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
