Західні Балкани та ЄС: без світла в кінці тунелю
«Проблема полягає в тому, що 90% тем в інституціях ЄС не присвячені стратегічній меті розширення», натомість «темою є як виключити деяких членів і таким чином не розширювати ЄС, а скорочувати його». Це слова прем’єр-міністра Словенії Янеза Янши, сказані ним під час Бледського стратегічного форуму, який відбувся минулого тижня у Словенії. Відвертість прем’єра Янши та проблеми в західнобалканських країнах ще раз засвідчили, що питання їхньої євроінтеграції наразі знаходиться в глухому куті, виходу з якого поки не видно.
На початку минулого тижня в мальовничій словенській місцевості, на березі Бледського озера відбувся 16-й Бледський стратегічний форум. По суті, форум є міжнародною конференцією, яка, починаючи від 2006 року, організовується урядом та міністерством закордонних справ Словенії разом з Центром європейської перспективи. Учасниками заходу традиційно є лідери балканських країн та країн-членів Євросоюзу, а також представники європейських інституцій. Попри досить широке коло питань для обговорення, таких як, наприклад, співпраця в Адріатиці, декарбонізація транспорту, майбутнє інфраструктурної конкуренції та взаємозв’язку в Південно-Центральній Європі, зміна клімату тощо, основною темою форуму традиційно є майбутнє Європи, зокрема, розширення Євросоюзу за рахунок країн Західних Балкан.
Це питання вже тривалий час є одним з найважливіших та найактуальніших для регіону. Високопоставлені учасники заходу не переставали повторювати та наголошувати на необхідності розширення ЄС. При цьому звучали цілком вагомі аргументи.
Так, словенський президент Борут Пахор відзначив, що «зміну кордонів неможливо здійснити мирним шляхом» і що лише швидке розширення ЄС за рахунок держав Західних Балкан може зміцнити принцип територіальної цілісності та безпеки в регіоні та за його межами».
Єврокомісар з питань розширення Олівер Варгеї заявив, що «ЄС повинен винести цінний урок із недавньої кризи в Афганістані та не гаяти часу на інтеграцію Західних Балкан до ЄС».
Член Президії Боснії та Герцеговини Шефік Джеферович, у свою чергу, повторив слова президента Європейської Ради про те, що «Західним Балканам потрібен ЄС, але і ЄС також потрібні Західні Балкани».
Зі свого боку, президент Європейського парламенту Давід-Марія Сассолі зазначив, що «відтермінування вступу країн Західних Балкан до ЄС може принести користь його опонентам».
Попри вищевказаний консенсус стосовно необхідності інтеграції Західних Балкан до ЄС, ніхто з присутніх не зміг сказати, коли це бажання матеріалізується в конкретні кроки ЄС. Натомість, навпаки, слова словенського прем’єр-міністра Янеза Янши, згадані на початку статті, стали своєрідним холодним душем для всіх присутніх і дали зрозуміти, чому з боку Брюсселя наразі не має особливого ентузіазму до розширення на Балкани.
Відвертість Янеза Янши дала лідерам балканських країн-кандидатів нагоду вкотре висловити своє розчарування та розкритикувати ЄС за таку позицію. Найбільше критики традиційно лунало з боку сербського президента Александра Вучича. Він, зокрема, неодноразово скаржився, що лідери ЄС не надали його країні точний графік вступу. Відтак, за його словами, хоча Белград і продовжує залишатися відданим європейському шляху, але ентузіазм щодо приєднання до ЄС на Західних Балканах зменшився. «Свого часу Сербія була дуже захоплена процесом вступу, а тепер – ні», – сказав сербський президент. Тому, зазначив Вучич, там шукають інші шляхи, механізми та засоби для прогресу.
Така риторика сербського президента є нічим іншим, як черговою спробою Белграду стати в позицію «несправедливо ображеного» та маніпулювати нею перед Брюсселем з тим, щоб досягнути поступок. При цьому сербська влада відкидає навіть теоретичну можливість будь-яких змін в питаннях, на яких наголошує та за які її критикує ЄС. Тут ідеться про відсутність прогресу у вдосконаленні судової системи, зміцненні верховенства права та боротьбі з корупцією, забезпеченні свободи слова, а також організації та проведенні чесних та прозорих виборів. Крім того, Белград не демонструє жодного бажання налагодити відносини з Косово, що є ще однією умовою для вступу Сербії до ЄС. Іншими словами, сербський президент ставить ЄС перед вибором: «або ви приймаєте нас такими, як ми є, або ми обійдемося без вас і будемо розвивати інші напрями співпраці», такі як Китай, Росія чи ініціатива «Відкриті Балкани».
У Белграді вважають, що таким шантажем можна натиснути на ЄС і змусити його закрити очі на вищевказані проблемні питання. Однак, до цього часу Брюссель не піддавався на такий прийом і є малоймовірно, що його позиція надалі зазнає змін.
Що стосується «інших засобів для прогресу», то сербський президент мав на увазі насамперед ініціативу «Відкриті Балкани» за участю Сербії, Північної Македонії та Албанії, в якій Белград відіграє провідну роль. Вучич висловив впевненість, що у «Відкритих Балкан» є майбутнє і що «ніхто не може зупинити народи, які хочуть вільно співпрацювати, які борються за всі принципи, на яких базується ЄС, такі як вільний рух товарів, послуг, капіталу». При цьому в такій своїй відвертій промові він вирішив не згадувати інші важливі принципи ЄС, як, наприклад, верховенство права, боротьба з корупцією чи свобода ЗМІ, з якими, як вже було зазначено, в Сербії є суттєві проблеми, що є однією з причин, чому Белград цього року не відкрив жодної нової переговорної глави з ЄС. Натомість сербський президент зазначив, що розуміє причини, через які дехто чинить опір ініціативі, оскільки, за його словами, після здобуття Сербією незалежності 1878 року, великі держави всіляко намагалися тримати все під контролем на Балканах, обмежувати Сербію та зміцнювати всіх інших. І тепер, вважає Вучич, деякі сили намагаються підняти інші країни та принизити Сербію. «Вони відчувають, що Сербія хоче домінувати в проєкті «Відкриті Балкани», а ми хочемо, щоб всі отримали користь від приєднання», – сказав сербський президент. До речі, саме через домінування Белграду у «Відкритих Балканах», про яке згадав Вучич, інші західнобалканські країни з пересторогою ставляться до цієї ініціативи, оскільки розглядають її як засіб для посилення впливу Сербії в регіоні.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який має хороші стосунки з Александром Вучичем, використав Бледський форум, щоб вкотре зробити йому послугу та підтримати його позицію перед ЄС. У своєму виступі він наголосив, що поки Сербія не є частиною ЄС, «безглуздо» говорити про безпеку та європейську ідентичність, а також, що «європейські країни потребують Сербії більше, ніж Сербія потребує членства в ЄС». Це, до речі, вже не перша така послуга Орбана сербському колезі. У липні Орбан оплатив публікацію свого відкритого листа до європейської громадськості в декількох провідних політичних журналах та газетах різних держав-членів ЄС, в якому, зокрема, наголосив не терміновій необхідності інтеграції Сербії до ЄС. Однак, з огляду на відсутність у Віктора Орбана достатньої політичної ваги в ЄС та, власне, через суперечливість його фігури, є мало шансів на те, що Брюссель прислухається до цих закликів.
Менш критичним щодо Брюсселю у своєму виступі був македонський прем’єр-міністр Зоран Заєв. Він лише нагадав про європейські прагнення його країни та про те, що вона зробила вже достатньо для того, щоб стати членом ЄС. «Ми впровадили всі реформи, передбачені на етапі вступу до ЄС, а також усі критерії, встановлені відповідно до процедур розширення у Брюсселі. Ми маємо 12 рекомендацій та нещодавню рекомендацію Європейської Комісії Європейській Раді про те, що країна може розпочати переговори про членство шляхом проведення першої міжурядової конференції… Ми подолали відкриті проблеми, які відкрили нам двері стати 30-м членом НАТО… І я сподіваюся, що ми нарешті почнемо переговори щодо розділів про членство в ЄС», – сказав Заєв. При цьому, на відміну від сербського президента, македонський прем’єр не шантажував і намагався не дратувати Брюссель участю його країни в ініціативі «Відкриті Балкани». Є очевидним, що в Скоп’є ще сподіваються на те, що в ЄС все ж зможуть вплинути на Болгарію, щоб та скасувала своє вето, яке блокує євроінтеграцію Північної Македонії.
Про зацікавленість у європейській інтеграції Західних Балкан, і особливо Північної Македонії, говорив і болгарський президент Румен Радев. Однак при цьому він наголосив, що для Скоп’є це буде можливо лише при виконанні ним взятих зобов’язань, серед яких: захист прав людей з болгарською самоідентифікацією, усунення спотвореного зображення Болгарії в македонських підручниках, пам’ятниках, ЗМІ та припинення в країні мови ненависті.
Така заява болгарського президента, а також те, що в самій Болгарії вже протягом пів року не можуть сформувати уряд, говорять про те, що в найближчій перспективі Скоп’є має мало шансів розпочати такі довгоочікувані переговори з ЄС про вступ.
Зі свого боку, прем’єр-міністр Албанії, яка також очікує на початок переговорів про вступ, Еді Рама, використав Бледський стратегічний форум, щоб підтримати Північну Македонію та попросити Болгарію скасувати своє вето. При цьому зробив він це в дещо саркастичній манері. Звертаючись до болгарського президента, він сказав: «Будь ласка, болгари, не будьте вже такими європейцями, будьте трохи балканцями, відкрийте шлях». Цікаво, що місяць тому албанський прем’єр був менш дипломатичний і сказав на адресу Болгарії, що вона вчиться у «великих риб» в ЄС і використовує місцеву політику для блокування інших країн. Підтримка Еді Рами Скоп’є та його критика Болгарії є цілком зрозумілою, адже Албанія та Північна Македонія інтегруються до ЄС в рамках одного «пакету», відтак, через болгарське вето, євроінтеграція Тирани теж заблокована.
Загалом, Бледський стратегічний форум вкотре засвідчив, що процес розширення Євросоюзу за рахунок країн Західних Балкан продовжує знаходитися в глухому куті. Високі слова про те, що ЄС потребує розширення на Західні Балкани були не більше ніж спробою підбадьорити країни-кандидати регіону. Натомість більш важливою була відвертість прем’єр-міністра Словенії Янеза Янши, яка дещо підіймає завісу над тим, які настрої стосовно розширення панують в самому ЄС, і дає західнобалканським країнам небагато підстав для оптимізму. При цьому й на самих Західних Балканах нікуди не поділися проблеми, які блокують євроінтеграцією. І якщо Скоп’є і Тирана все ще плекають надію, що рано чи пізно перешкода у вигляді болгарського вето буде усунута, то європейське майбутнє Белграда багато в чому залежить і від вирішення простої дилеми: або проводити в країні реальні реформи та вести з ЄС конкретні переговори про вступ, або нічого не змінювати, робити винними усіх, окрім себе, і ображено погрожувати Брюсселю пошуком інших «засобів для прогресу». Поки що видається, що Белград обрав останнє.
Ігор Федик, ЦДАКР
(Оригінал статті розміщено за посиланням)
