Команда Security Talks на телеканалі Апостроф ТВ представила черговий випуск передачі – про проблеми та перспективи космічної галузі та наземної інфраструктури.
Космічна приналежність України завжди була предметом гордості держави. Саме у Дніпрі розроблені 12 із 20 найпотужніших балістичних ракет часів Холодної війни, серед яких і непереможна «Сатана».
Потужним виглядає і міжнародне співробітництво – космічна промисловість бере учать у виробництвах сучасних ракет-носіїв. Європейської ВЄГИ та американського АНТАРЕСУ.
Однак відсутність належної уваги та збройна агресія Росія призвели до занепаду галузі.
Чиновники визнають ганебним той факт, що космічна держава не має власного супутника.
Відновлення славетних традицій ракетно-космічної галузі стало справою честі чинної влади.
Зокрема, перший за останні 10 років український супутник – СІЧ 2-1 може бути виведений на орбіту вже до кінця 2021 року.
Крім того, що Україна значно просунулася у створенні бойового оперативно-тактичного ракетного комплексу, а Міноборони планує завершити цю дослідно-конструкторську роботу та прийняти ракету на озброєння в ЗСУ
У січні цього року Кабмін затвердив концепцію нової космічної програми України до 2025 року. Її загальний обсяг – аж 30 млрд грн., з яких 15 млрд гривень мають надійти з держбюджету.
Фахівці називають це кроком до порятунку галузі, адже у 2018 – 2019 роках фінансування космічних програм не було взагалі.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР УПРАВЛІННЯ ТА ВИПРОБУВАНЬ КОСМІЧНИХ ЗАСОБІВ є головною ланкою в організації космічної діяльності держави.
Він з’явився в Україні у 1996 році та був розташований поблизу Євпаторії.
У 2014 році після збройної агресії Кремля та захоплення Криму його було переведено до Києва.
Для якісного застосування космічних засобів та організації прийому інформації від супутників у Хмельницькій області ще в 1974 році було збудовано Центр прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля.
Протягом років війни його вдалося модернізувати під виконання сучасних завдань, в тому числі, і в інтересах розвідки.
Не виключено, Україні варто буде звернутися до досвіду США та Франції, де на космічному ринку вільно працюють комерційні оператори. При цьому, компанії мають державні контракти від безпекових відомств.
Найближчим часом Україні потрібно завершити розробку та нормативне затвердження нової космічної програми.
А ще на місці негнучких підприємств галузі утворити холдинг «Аерокосмічні системи України». Перетворення державних підприємств на акціонерні товариства дозволить співпрацювати із приватним та, зокрема, іноземним бізнесом.
Нарешті, відродити традиції військового ракетобудування та забезпечити армію новітніми ракетними комплексами «Сапсан» із дальністю ураження противника у 300 км.
Це має підживити галузь та надати армії потужну зброю.
