Азійський монітор Публікації експертів

Комуністична партія Китаю – 100 років при владі: основні здобутки та виклики. Аналітична записка

На даний час Комуністична партія Китаю (КПК) залишається найбільшою політичною партією в світі, та забезпечує достатньо ефективне управління Китаєм як «другою економікою світу». При цьому, КПК зуміла поєднати протилежні по ідеології речі – принципи соціалізму та ринкової економіки, диктатури і демократії, мирного розвитку одночасно з нарощуванням воєнної ударної могутності Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) тощо. 

Наразі відбувається трансформація ролі та підходів у керівництві та діяльності КПК, що зумовлено низкою, як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, зокрема приходом до влади п’ятого покоління китайських лідерів на чолі з Сі Цзіньпіном, активізацією низки регіональних і глобальних проектів та програм, позиціонуванням Китаю як провідної держави світу та збільшенням при цьому ролі КНР у світових процесах, початком глобального геополітичного протистояння з США та ін. 

АНАЛІЗ ПАРТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КПК – ІДЕОЛОГІЧНА ОСНОВА ТА СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ

Основним документом, який визначає засади функціонування КПК є статут, з частковими поправками, прийнятими на 19-му Всекитайському з’їзді КПК 2017 року

Ключова ідеологія КПК полягає в тому, що партія є не тільки ядром управляння держави, але і вираженням інтересів усіх верств населення: «китайського робітничого класу і одночасно авангардом китайського народу і китайської нації, керівним ядром справи соціалізму з китайською специфікою, передових продуктивних сил Китаю, прогресивний напрямок китайської передової культури, корінними інтересами найширших верств китайського народу».

Вищим ідеалом та кінцевою метою партії є досягнення комунізму. Ідеологічно КПК базується як на традиційних концептах (марксизм-ленінізм, ідеї Мао Цзедуна, ідеї революційної боротьби проти імперіалізму, феодалізму і бюрократичного капіталізму тощо), так і на сучасних концепціях, в т.ч. з урахуванням специфіки КНР (теорія Ден Сяопіна, ідеї потрійного представництва Цзян Цземіня, наукова концепція розвитку Ху Цзіньтао, ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою нової епохи). Поряд с цим використовуються поняття демократії, щоправда в дещо видозміненому вигляді, зокрема концепція «держави демократичної диктатури народу». 

Також, ідеологія КПК побудована на наступних поняттях, які на думку керівництва мають згуртувати китайське суспільство:

  • Причинами успіхів КНР є шлях соціалізму з китайською специфікою та реалізація «політики реформ і відкритості»;
  • КПК веде за собою багатонаціональний народ країни на проведення «великої боротьби, на реалізацію великої програми, на просування великої справи і здійснення великої мрії, сприяє вступу соціалізму з китайською специфікою в нову епоху»;
  • Основні завдання партії – реалізація «великих історичних завдань» просування модернізації, завершення возз’єднання Батьківщини, захист миру в усьому світі і стимулювання спільного розвитку, намічених до «двох столітніх ювілеїв» (на 2021 р. – побудова «середньозаможного суспільства», а на 2049 р. – перетворення КНР у модернізовану соціалістичну державу); здійснення китайської мрії про велике відродження китайської нації.

При цьому, констатується, що країна знаходиться і буде ще довго перебувати на початковій стадії соціалізму. Варто зазначити, що завдання з «великого відродження китайської нації» – є ключовою ідеєю розвитку економічної та військово-політичної могутності КНР, яка використовується КПК як основа для її ідеології. 

Зосередження зусиль можна структурувати по таким напрямам:

  • Перший (основний) – економічний розвиток та подолання бідності в державі (будівництво «середньозаможного» суспільства і прискорення соціалістичної модернізації, розвиток соціалістичної ринкової економіки, індустріалізації, проведення комплексних реформ, дотримання принципу верховенства закону та ін.). Для виконання цих завдань загальній справі підпорядковуються всі державні інституції, формуються стратегії розвитку науки, освіти тощо. Зовнішньополітичний вектор спрямований на реалізацію принципу «реформа та відкритості», у зв’язку з ідеєю, що Китай є «драйвером глобалізації», що є основою державної геостратегічної політики держави. На думку китайського керівництва, запроваджена наразі модель багатовекторної дипломатії створила для розвитку Китаю сприятливі зовнішні умови. Так, намагання Китаю одночасно формувати конструктивні відносини з усіма країнами, навіть ворожими одна до одної, надала можливість Пекіну досягнути необхідного зиску та користі. Прикладами успішної дипломатії Китаю є співробітництво одночасно з Ізраїлем та Іраном, Росією та Україною, Вірменією та Азербайджаном. 
  • Другий – підтримання та посилення стійкості політичної моделі сучасного Китаю. Для цього, на думку КПК, слід дотримуватись соціалістичного шляху, “демократичної диктатури народу” та ін. ідей, а також проводити “протидію буржуазній лібералізації”. Мета – розвиток політичного ладу соціалістичної демократії, народної демократії соціалізму з китайською специфікою, поєднання поняття правової держави та диктатури народу тощо. При цьому права людини, демократичні вибори та ін. вимоги залишаються формальними елементами державних концепцій.
  • Третій – забезпечення внутрішньої стабільності. З цією метою посилюється єдність партії та народу, єдність між націями, етносами, з метою «формування гармонійного суспільства». При цьому увага зосереджується на підтримці загальнолюдських цінностей, реалізації інтересів народу тощо. З метою забезпечення легітимності КПК в очах китайського суспільства, постійно підкреслюються здобутки у покращенні рівня життя населення, боротьбі з бідністю, особливо в регіонах, розвитку сфери освіти, охорони здоров’я, будівництва житла тощо. Ініціатива «Один пояс, один шлях» Азіатський банк інфраструктурних інвестицій, фонд Шовкового шляху, розглядаються основними інструментами для просування економічної дипломатії та впливу КНР у регіоні та світі. При цьому, варто відмітити, що керівництво КПК звертає увагу на недоліки своєї роботи, зокрема щодо розвитку економіки, бідності, розриву в розвитку між містом та селом, екологічних проблем тощо. 
  • Четвертий – вплив Китаю на ззовні. Для цього зусилля зосереджені на нарощення культурної «м’якої сили» Китаю, поглиблення освітньої міграції як назовні, так і всередину. Важлива роль надається питанням воєнної безпеки держави та забезпечення національних інтересів Китаю за допомогою НВАК та інших воєнних формувань. При цьому постійно наголошується на виключно мирному шляху розвитку та невтручання у внутрішні справи інших держав, «win-win» співробітництві (в т.ч. за допомогою ініціативи «Один пояс, один шлях»). Питання виконання «Великої справи об’єднання Батьківщини» (повернення контролю над Тайванем, посилення контролю над Гонконгом та Макао) – залишається ключовим зовнішньополітичним завданням.

КПК: СТРУКТУРА ТА ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ

КПК залишається суворо централізованою організацію, із чіткою вертикально побудованою, розгалуженою ієрархічною структурою: член партії підкоряється партійній організації, меншість – більшості, нижчестоящі організації – вищим, всі партійні організації і всі члени партії – Всекитайському з’їзду і Центральному Комітету партії. При цьому зберігається виборність керівних органів партії (партія забороняє культ особистості в будь-якій формі), за винятком заснованих ними представницьких органів і партійних груп керівництва в непартійних організаціях. Вищим керівним органом партії є Всекитайський з’їзд партії (скликається один раз на 5 років або достроково) і обраний ним Центральний Комітет. Керівними партійними органами на місцях є місцеві партійні з’їзди і обрані ними партійні комітети. Партійні комітети несуть відповідальність перед партійними з’їздами відповідних ступенів і звітують перед ними в своїй роботі. Політбюро ЦК, Постійний Комітет Політбюро ЦК, а також генеральний секретар Центрального Комітету обираються пленумом Центрального Комітету партії. Склад Центральної Військової Ради КПК визначається Центральним Комітетом партії.Первинні партійні організації створюються на підприємствах, в селах, установах, навчальних закладах, науково-дослідних інститутах, міських житлових кварталах і мікрорайонах, громадських організаціях, ротах НВАК і інших низових одиницях при наявності не менше трьох членів партії. Первинна партійна організація є основним елементом в низових організаціях суспільства, фундаментом всієї її діяльності і боєздатності. Завдання первинних партійних організацій полягають у веденні пропаганди і втілення в життя лінії, курсу і політики партії, організації вивчення ідей маркизму-ленінзму, та ін. ідеологічних елементів, проведенні виховної роботи членів партії, підтримці зв’язку з суспільством та ін. Найвпливовішим контролюючим органом партії є Центральна комісія КПК з перевірки дисципліни, яка веде свою роботу під керівництвом ЦК партії. 

КПК: СУЧАСНІ ТРЕНДИ ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО РОЗВИТКУ 

Основою партійного будівництва КПК є політична складова, яка з 2017 року включена до генерального плану партійного будівництва, та полягає в підпорядкуванні всієї партії Центральному комітету, посилення вертикалі управління, дотримання партією політичної лінії, політичних норм і правил КПК, суворої партійної дисципліни. Також, впроваджуються системи демократичного централізму: у китайській специфіці це пояснюється створенням моделі централізованої демократії. Пропагандистське забезпечення політичної складової полягає у спрямуванні діяльності членів КПК, та особливо вищого керівного складу, на політичну відповідальність, вірність партії, подоланні «негараздів заради партії і на благо народу».У дискурсі вищого керівництва Китаю у цьому аспекті спостерігається посилення ролі партії не тільки в керівництві державою, але і розширенні впливу КПК на різні сфери суспільно-політичного життя країни, що спостерігається і в дискурсі вищого політичного керівництва держави: «У всіх куточках країни партійними, урядовими, військовими, цивільними колами і інтелігенцією – всім керує партія. Головне – ідеологія, справжня єдність поглядів і дій можливі лише при єдиній ідеології – Сі Цзіньпін».

З метою удосконалення роботи КПК та покращення взаємодії між владою та суспільством були розроблені та запроваджені «Правила з восьми пунктів», прийняті на засіданні Політбюро ЦК КПК, які містять вимоги щодо послаблення бюрократизації, вдосконалення державного управління, зменшення витрат на поїздки за кордон та на повсякденну діяльність, вдосконалення системи контактів з населенням та роботи зі ЗМІ, зменшення документообігу та ін. Даний тренд почав спостерігатися з приходом до влади Сі Цзіньпіна, та суттєво відрізняється від партійної політики, яка проводилась при попередньому лідері Ху Цзіньтао. Рейтинг КПК залишається дуже високим, а сама партія продовжує бути «державою в державі», пронизує всі сфери суспільства. Її діяльність не має поверхневого характеру, водночас є глибокою та багатогранною. Водночас, дещо негативним до КПК є відношення жителів південних регіонів КНР, проте це не має вирішального характеру.

Важливим елементом залишається комунікація «людина-партія» поза державними органами, так звана система Сіфан (Xifang) як альтернативний формат китайської системи юрисдикції. КПК продовжує перебувати на вищому рівні над правоохоронними та судовими органами, а створенні організації по наданню допомоги населенню – «Шехуей Цзяольоу» (з метою вирішення проблемних питань, адміністрування волонтерських рухів тощо), працюють поза офіційними органами влади, проте неофіційно є партійними органами. Також, зберігається дуже ретельний підхід до «чистоти кадрів» КПК на усіх рівнях. Перебування на керівних місцевих посадах у правоохоронних органах, великому бізнесі, освіті завжди передбачає обов’язок членства в КПК. 

З метою посилення іміджу КПК у країні активізувалось проведення низки пропагандистських та іміджевих заходів: зокрема, було запроваджено так званий «Червоний туризм» (відкриття та активізація екскурсій до музеїв, пов’язаних з революційними подіями). Розвивається та підтримується «Червоний туризм» з Китаю в Росію.

Наразі, в умовах протистояння з США, відбувається посилення ідеологічної складової, ймовірно з метою посилення єдності суспільства та вироблення «єдино правильної точки зору на міжнародну та внутрішню ситуацію». При цьому, успіх боротьби з пандемією також прирівнюється до революційних перемог. Також відбувається робота із просування ідей марксизму та маоїзму в університетах, проводяться періодичні з’їзди марксистів в навчальних закладах. 

Крім цього, за даними низки західних та російських ЗМІ, КПК активно проводить зовнішньополітичну діяльність як по партійній офіційній лінії, так і неофіційно (через спецслужби) – для підтримки соціальних груп, політичних режимів, сепаратистських та збройних формувань в інших країнах. Наприклад, деякі медіа ресурси повідомлять, що Китаєм здійснюється підтримка, в тому числі надання фінансових і військових ресурсів, для комуністичного режиму невизнаної “держави Ва” та регіону з компактним проживанням етнічних китайців Кокан у М’янмі, маоїстських комуністів у Непалі тощо. При цьому питання щодо протирічь ідеології та практичних дій (наприклад, принципу невтручання у внутрішні справи інших держав та «гібридна» воєнно-політична підтримка дружніх режимів, дотримання прав людини та ситуація з так званими «таборами перевиховання» в СУАР) не виникають, оскільки подаються з відповідною пропагандистською підтримкою. 

Водночас, протягом 2019-2020 рр. спостерігаються деякі зміни у підходах КПК всередині держави та ззовні. Зокрема, на думку представників експертного середовища, які вивчають внутрішньопартійну ситуацію в КНР (було проведено експертне опитування), наразі зробити об’єктивний аналіз реальної ситуації щодо партійного будівництва в КПК складно через посилення закритості внутрішніх обговорень, так і через відсутність на даний момент комунікацій з китайськими колегами у зв’язку з пандемією Covid-19. В той же час, очевидно, що особливістю партійного будівництва після приходу до влади Сі Цзіньніпа стало посилення та активізація внутрішньопартійних дискусій щодо питань стратегічного розвитку держави, внутрішньої та зовнішньої політики. На думку керівництва КПК, гнучкість у питаннях обговорення дозволяє виробити більш ефективні та адаптивні рішення. Це також обумовлюється ускладненням геополітичної обстановки навколо Китаю, в основному через тиск США на КНР, намагання Вашингтону сформувати «антикитайський фронт», виключити або суттєво обмежити китайські компанії зі світових ланцюгів поставок, а також не допустити геоекономічного та технологічного проникнення Китаю до ключових регіонів світу. У зв’язку з цим, на думку експертів, підходи китайського керівництва наразі мають адаптивний характер, та змінюються із урахуванням умов.

Водночас, ефективність прийняття подібних рішень є сумнівною, оскільки протягом останнього часу спостерігається посилення активності, та навіть агресивності політики КНР, що в т.ч. виражається агресивними висловлюваннями та діями по відношенню до інших країн (погрози спікеру Сенату Чехії через його відвідування Тайваню, запровадження економічних санкцій до виробників Австралії через пропозицію Канберри провести міжнародне розслідування причин виникнення епідемії Covid-19, неоднозначні висловлювання посла КНР у Казахстані тощо). 

ЗАГАЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ КПК У СВІТІ ТА ЄВРОПІ

Наразі відбувається зміна сприйняття КПК у світі, що пов’язано, в першу чергу, з посиленням протистояння по лінії «Вашингтон-Пекін», та у зв’язку зі зміною підходів Китаю до реалізації своєї зовнішньої політики. Зокрема, на думку американського істеблішменту, КПК є основним джерелом загроз національним інтересам США, демократичним цінностям тощо, що активно пропагується і на рівні суспільства. 

Також, відбувається зміна сприйняття КПК і в Європі, оскільки партія повністю асоціюється з діями китайської влади, які, також загрожують інтересам європейських країн. Наразі спостерігається поступова зміна сприйняття Китаю в ЄС, при цьому це стосується як Західної, так і Центральної і Східної Європи. 

Основними причинами незадоволення ЄС є: 

  • систематичні порушення прав людини по відношенню до уйгурської мусульманської меншини в СУАР та арешти демонстрантів в Гонконзі; 
  • так звана «маскова дипломатія», коли під виглядом гуманітарної допомоги Китай здійснював експорт товарів медичного призначення; 
  • намагання Китаю пропагувати «альтернативні моделі управління» для встановлення автократичної системи управління у всьому світі, як конкурента демократії ЄС;
  • відсутність прогресу з підписання Всебічної угоди про інвестиції між ЄС та КНР, метою якої є більший доступ європейських виробників до ринку Китаю, зниження перешкод для інвестицій європейських компаній, зменшення ролі державних компаній КНР; відсутність рівності та взаємності в торгівлі. За словами європейської сторони, китайські компанії працюють на відкритих ринках ЄС із добросовісною конкуренцією, на відміну від компаній ЄС у Китаї, по відношенню до яких продовжують створюватись перешкоди, які формуються КПК. Дані питання також були обговорені під час саміту «ЄС-Китай», який був проведений у вересні 2020 р., у зв’язку з чим ЄС наразі здійснює кардинальний перегляд відносин з КНР.
  • Розчарування політикою Китаю з боку країн ЦСЄ, що викликане відсутністю обіцяних інвестицій у рамках проекту «17+1». 
  • Також, незадоволення у багатьох країнах викликав потік дезінформації з боку Китаю, пов’язаний з пандемією Covid-19. 
ВИСНОВКИ

Таким чином, КПК на даний час зберігає домінуюче положення в державі, при цьому, здійснюючи контроль та монопольне управління не тільки над усіма державними органами, включаючи силовий та правоохоронний блок, а також і над суспільством, зберігаючи свого роду комунікацію між народом та державою, поза основним каналом взаємодії.

Ідеологічна основа КПК, незважаючи на низку протирічь, застарілих концепцій, невідповідність у деяких випадках ідеологічних базисів реальному стану справ (наприклад, стосовно дотримання прав людини та так званих «таборів перевиховання» в СУАР), залишається достатньо ефективною для забезпечення функціонування партії, яка зберігає свою високу популярність і авторитет у суспільства. 

З метою забезпечення виконання поставлених завдань у складних геополітичних умовах (на фоні посилення конфронтації з США, протирічь з ЄС), КПК здійснює зміну підходів як всередині країни, так і ззовні, що підтверджується посиленням пропагандистської та ідеологічної роботи, партійної дисципліни, спробами згуртувати суспільство перед «зовнішніми загрозами» тощо. Зовнішні ознаки трансформації підходів КПК виражаються у зміні зовнішньополітичних принципів, активізації та навіть набуття агресивних рис зовнішньої політики, що очевидно санкціоновано вищим керівництвом КПК. 

Автор: Юрій Пойта, Центр дослідження армії, конверсії та роззброєння – для Порталу зовнішньої політики.

Ключові слова