The Jamestown Foundation (jamestown.org), американська неурядова дослідницька організація у галузі глобального аналізу євразійської безпеки та політичних подій, днями поділилася міркуванням про сучасну воєнну загрозу з боку Москви. Фахівці цієї організації впевнені, що досить вірогідною може стати чітко спланована Росією масштабна військова операція, метою якої є забезпечення Криму питною водою.
Справді, розвитку такої загрози можуть сприяти і політичні чинники, та й той сумний факт, що українська занадто мало зробили у оборонному будівництві, зокрема, для побудови оборони у разі військової операції росіян із південного напрямку. До того ж посилена підготовка західних угруповань російської армії має й суто психологічну складову: мотивувати Київ до вкрай небезпечного кроку із виборами на окупованих територіях.
Ця проблема вже викликала новий виток гострих дискусій. Про те, що Україні слід продовжувати політику припинення поставок води в окупований Крим, вже заявив 28 травня екс-посол США в Україні Джон Гербст. Він пов’язав це із необхідністю збереження вже створеного важелю впливу на Москву, адже разом із санкціями Заходу відмова від постачання води є важливим компонентом міжнародного тиску на Росію, зокрема для припинення окупації українського півострова. Якщо вважати, що суперечливі заяви прем’єра Дениса Шмигаля щодо ймовірності позитивного для Москви рішення української влади є ознакою коливання команди Зеленського, то заява посла США своєчасна. На жаль, під виглядом руху до миру на сході чинна влада здійснює все більше ризикованих кроків.
Слід нагадати, що подача води в Крим – одна з умов подальшого врегулювання ситуації на Донбасі, яку поставив Путін на переговорах у Парижі. Тобто, якщо розшифрувати послання Путіна, то йдеться про те, що Київ вирішує проблему водопостачання до Криму з тим, щоб назавжди забути про питання повернення Криму та ще й закріпити це «замиренням» та виборами на окупованих територіях на сході країни. (Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з’єднує головне русло Дніпра з островом. Після окупації Криму Росією в 2014 році, поставки води на півострів припинили. Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові).
Досить показово, що один з найавторитетніших політологів і соціологів країни, директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко в інтерв’ю «Главкому» (26 травня) прямо зазначив, що вибори на окупованих територіях можуть стати проблемою для України. «Беремо найгірший варіант, що проводяться вибори до Верховної Ради на окупованих територіях, вибирають мерів, район і селищна рада. В результаті, перше, з чим ми стикаємося, – ці люди миттєво зберуться, так як вони вибори пройшли, і Україна в особі ЦВК визнає їх легітимність. І їх визнає міжнародна спільнота. І це все буде під контролем нібито міжнародних структур, ОБСЄ і спостерігачів всіх мастей. Але в підсумку ці обранці можуть діяти зовсім не так, як ми з вами думаємо. І замість того, щоб вливатися в Україну, вони різко розвернуться, зберуться в іншому Сєвєродонецьку, і скажуть: «Раз ми є легітимними, то маємо право створювати свою територіально Донецько-Луганської нову територію», – каже експерт. Він також «дикий конфлікт з націоналістами». Але головне, згідно з Небоженком, «якщо ми проводимо вибори на окупованих територіях на Сході України, то ми автоматично закриваємо собі дорогу на українські вибори в Криму – назавжди! Бо ми де-факто визнали, що тільки частина території анексована».
Слід також звернути увагу ще на один чинник – зростання популярності проросійських сил в Україні. Так, опитування соціологічної групи «Рейтинг», яке проводилося 12-13 травня, зафіксувало зростання популярності проросійської партії «Опозиційна платформа – За життя» – до 15,1%. При цьому, 13,9% респондентів заявили, що віддали б на виборах президента голоси проросійського політику Юрію Бойку, одному з лідерів «ОПЗЖ». Чи може у зв’язку з цим збільшитися загроза реваншу?
Відповідь на це питання слід шукати як раз у вчинках та стратегії команди Зеленського. Тому що сьогодні, коли розглядається версія другого туру, Зеленський впевнено перемагає. Але в разі різкого зниження його рейтингу, потенціал проросійських сил в Україні різко зростатиме. Та й неспівставною виявиться зовнішня підтримка – з боку Кремля, який постійно намагається впливати на результати виборів в Україні.
У цьому контексті можна згадати ще одну, на перший погляд, пересічну подію. А саме, про те, що суд задовільнив «прохання» народного депутата Володимира В’ятровича та зобов’язав Службу безпеки України відкрити кримінальне провадження за фактом можливого вчинення державної зради представниками української делегації на переговорах у Мінську. Зокрема, йдеться про голову Офісу президента Андрія Єрмака та другого президента України Леоніда Кучму. Звісно, очікувати якихось революційних рішень чи дій СБУ ніхто не збирається. Однак такий вчинок депутата можна оцінювати як попередження про наявність «червоних ліній», переступати які владі не можна, та й суспільство не дозволить.
Росія «во мгле». Але автор твору не Уеллс
Москва продовжує гру, і на цей час російська гра на ракетному полі. 28 травня у ЗМІ з’явилася нова інформація про те, що Стратегічні ядерні сили Росії стають більш досконалими і ефективнішими. Через те, що нова важка міжконтинентальна балістична ракета «Сармат» проходить фінальні випробування перед надходженням у війська. Віце-прем’єр російського уряду Юрій Борисов ще 21 травня ц.р. заявив, що пандемія COVID-19 не вплинула на підготовку до проведення льотних випробувань міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) «Сармат», і вони будуть проводитися у визначені генконструктором і Міноборони РФ терміни. Завершується і створення нового ракетного комплексу шахтного базування з рідинної важкої ракетою РС-28 «Сармат». Випробування нової ракети завершилися ще у 2018 році. Комплекс отримає широкий спектр бойових блоків, в тому числі гіперзвукових нового покоління, і надійде на озброєння Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) в 2021 році. Зауважимо, призначений переважно для «Сармата» гіперзвукової комплекс «Авангард» вже несе чергування в Домбровській ракетної дивізії.
Фахівці задають питання: чому чергова інформація про ракету з’явилася саме зараз, напередодні фінішу корона-карантину. Лише непрямо така інформація може пов’язуватися із випробуваннями українського ракетного комплексу “Нептун”, які з 27 травня проходять в Одеській області. Скоріш за все, штучне згадування про ракету є черговою погрозою Заходу та нагадуванням, що Росія залишається потужною ядерною державою. Не виключено у контексті впливу на українську владу – з метою прискорити та зафіксувати остаточне рішення щодо проведення виборів на окупованих територіях. Серед іншого, у цьому тиску міститься наратив про те, що Україні, якщо дійде до масштабної воєнної операції, ніхто не наважиться допомогти.
Ще одна подія не може не зацікавити тих, хто уважно стежить за сучасною траєкторією очільника Кремля та його чисельних васалів. Зокрема, матеріал Bloomberg, опублікований 21 травня. У статті з посиланням на дані Всеросійського центру вивчення громадської думки зазначалося, що рейтинг довіри до Володимира Путіна опустився до рекордно низьких 27%. Агентство пов’язувало це з “посиленням кризи через коноравірус”.
Але навіть не падіння рейтингу Путіна, а реакція на це посольства РФ, має віддзеркалювати усю палітру московських рефлексій. Вже 24 травня стало відомо, що посольство РФ у США закликало Bloomberg вибачитися за статтю про низький рейтинг Путіна.
Саме у цей час (23 травня) Washington Post написала, що Путін виявився слабким перед загрозою пандемії коронавіруса, розпочавши фактично інформаційну кампанію проти російського президента. У статті зазначалося, що президент РФ Володимир Путін на початку пандемії коронавіруса зробив спробу скористатися кризою для демонстрації власної ефективності і підтвердження в черговий раз впливовості Росії. Автори матеріалу висловили думку, що Путін довгий час формував імідж Росії як супердержави. Тому провал під час пандемії коронавіруса – це загроза самодержавству Кремля. На думку експертів, Москва показувала необ’єктивну статистику та насправді інфікованих в Росії було набагато більше, тому ця країна, цілком можливо, стала лідером за кількістю заражених коронавірусом.
То ж, висновки можуть свідчить, що російський лідер зіткнувся із настільки вагомими проблемами, що можна навіть стверджувати, що захиталися його особисті позиції. Водночас, саме це створює додаткові загрози для України – час стрімкого падіння Путіна може співпасти із розгортанням війни більших масштабів, ніж нинішня.
Україна знову перед стартом реформ: рух зачарованим колом?
Ніяка дипломатія не матиме глобального успіху, якщо вона не спирається на фундамент потужних збройних сил, які є реальним інститутом стримування. Армія повинна стати такою, яка зможе перешкодити початку агресії ще на етапі розробки військової операції. Агресор повинен знати, що при спробі розв’язати війну його втрати будуть настільки величезними, що йому краще відмовитися від своїх задумів.
Незважаючи на різноманітні рейтинги, в Україні поки що немає такої потужної армії, яку б хотілося бачити. ЗСУ цілком успішно можуть протистояти у війні низької інтенсивності, але не більше. Коли йдеться про армію, потрібно брати такі критерії оцінки як люди, техніка і вишкіл. За категоріями «люди» і «вишкіл» Україна дійсно досягла високого рівня. Що ж до технічного рівню, тут більш ніж багато питань.
Тому фахівці почали вголос казати про необхідність розробки й втілення нових форм протидії, зокрема, про «москітну» доктрину, або ідеологію «тисячі укусів». Це коли використовується багато безпілотників замість одного літака. Замість одного танка або бронетранспортера – 20-30 наземних бойових роботів. Для порівняння: БТР-4 за держзамовленням закуповується за ціною 29,3 мільйони гривень. А один ударний бойовий робот з ракетними комплексами коштує менше 3 мільйонів гривень. А за ціну одного корвета можна закупити 20 – 30 ракетних катерів. Тільки останнім часом про необхідність втілення нових підходів до забезпечення оборони говорив голова Наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень, перший віце-президент Національної академії наук України, академік Володимир Горбулін, генеральний директор «Інфоком Лтд» (розробник наземних роботизованих комплексів з 25-річним досвідом) Едуард Троценко та президент Української агенції з перспективних науково-технічних розробок, UA.RPA, а у минулому – перший заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2012-2013) Ігор Кабаненко. Та й інші фахівці, військові, вчені. Ця тема потребує дуже ретельної уваги та вивчення. А ще – політичної волі керівництва держави й відповідних рішень.
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
