В той час, як увагу усього світу та української влади прикував коронавірус, чи не кожного дня на східному фронті від рук росіян та їх найманців гинуть українські військові. Багато не помічають, що в умовах пандемії війна не тільки не вщухла, а й помітно набрала обертів. Адже цілеспрямовані, системно організовані відстріли українських воїнів снайперами та розрахунками ПТКР покликані підірвати морально-бойовий дух армії. Слід підкреслити, що з початку 2020 р. спостерігається цілеспрямоване полювання на військових ООС, при цьому російські бойовики обирають у якості мішеней автомобілі логістики або окремих військовослужбовців – йде виконання завдань на знищення якомога більше людей. Варто згадати, що під час відвідання Києва американський генерал Веслі Кларк (той самий, що свого часу командував силами НАТО в Косово та очолював Вищий штаб союзних держав Європи) у спілкуванні на початку російської війни з експертами зазначив, що для України у війні низької інтенсивності можуть стати критичними втрати близько десятка вояків щомісяця. В Україні за останні три місяця бойові втрати сягають майже півтора десятка військових щомісяця – то ж ООС перетнула критичну межу, що вимагає реального перегляду формули побудови оборони. Як у питанні застосування зброї, так і у питанні оперативного переозброєння. Не будемо поки робити висновків, наскільки Кремлю вдається впливати на рівень морально-бойового духу війська (З початку року на Донбасі загинули 42 військових, від призову на строкову військову службу у 2019 р. ухилилися 245 тис. осіб), однак поміркувати є над чим.
До того ж, у другій половині березні відбулися деякі події, які мають налаштувати армію і суспільство на тривалу боротьбу із іншим вірусом – кремлівським. Оскільки ворог України Путін фактично воцарився у Кремлі до 2036 року. У зв’язку з цим можна не сумніватися: спроби ескалації війни, якщо тільки Росію не поглине морок економічної кризи або вона не вирішить “українське питання” політичним шляхом, будуть. До того ж, виступаючи на колегії Міноборони 22 березня, глава оборонного відомства РФ Сергій Шойгу повідомив, що до кінця 2020 року в Південному військовому окрузі, – тобто біля кордонів з Україною – буде створено дві нові ракетні бригади й мотострілецьку дивізію.
Але, на жаль, слід визнати, що робота влади над стратегічними питаннями сьогодні коли й не паралізована, то рухається далеко не очікуваними темпами. Між іншим, до 10 червня має з’явитися головний документ, який Україна готує вперше у своїй історії – План оборони держави. Однак існує ризик, що саме “людський чинник” разом із пандемією може звести нанівець багатообіцяючі наміри у сфері оборонного будівництва.
Досить симптоматично, що саме на цьому тлі з’явилися ознаки глибинної кризи нової влади. Першою чіткою ознакою стало звільнення Сивохо з РНБО і скандал у зв’язку з корупцією брата глави Офісу президента Єрмака. Немає сумніву, що вони непрямо, але пов’язані із підписаними 11 березня в Мінську домовленостями про створення органу, яким фактично фіксується суб’єктність ОРДЛО. Слід наголосити, що значна частина українського суспільства висловила обурення реалізацією таких домовленостей, які фактично змінять формат переговорів і виведуть Росію з рівня учасника конфлікту на рівень спостерігача. Їх появу фахівці пов’язують із особистим баченням процесу досягнення стану миру главою ОПК Андрієм Єрмаком. Навіть у президентській фракції «Слуга народу» відношення до «плану Єрмака» неоднозначне. Так, нардепка «Слуги народу» і одночасно глава української делегації в ПАРЄ Єлизавета Ясько назвала нові Мінські домовленості глави ОПУ Андрія Єрмака російською пасткою і закликала офіційний Київ не підписувати документ про створення Консультативної ради з представниками ОРДЛО.
Розвиток кризи влади очікувано підсилив та активізував коронавірус. А саме, в умовах спасіння держави президенту Зеленському прийшлося йти на прихований конфлікт із олігархами – у ході прийняття сумнозвісних законів про неповернення збанкрутілих банків та про ринок землі. Хоча обидва були підтримані Радою зо березня, вони виявили слабкість президентської влади в умовах тихого опору олігархів. Отже, ціною означених голосувань для президента стала конфронтація з Ігорем Коломойським та реальний крах моновлади, якою Зеленський так пишався (як відомо, жодне з критичних рішень 30 березня не було проголосоване президентською фракцією “Слуга народу” самостійно».
Така ситуація суттєво впливає на потенціал України у боротьбі проти головного ворога державності і незалежності – Росії. Створює для Кремля умови не тільки додаткових маніпуляцій, але й проведення активних акцій всередині України – як політичних, так і диверсійних, терористичних. Загальний висновок стану безпекового середовища навколо України свідчить, що країна стала більш вразливою мішенню для зовнішніх впливів.
Події на міжнародній арені та виклики для України
Коронавірус, як усі кризи, з’явився раптово й невчасно. Вже наприкінці березня, у час, коли Китай звітував про подолання пандемії, фахівці почали активно обговорювати ймовірні негативні наслідки. Переважна більшість оцінок свідчить про високу ймовірність кардинальних змін у світі та низку негативних прогнозів щодо України. «Євросоюз неминуче ослабне. В ЄС посиляться відцентрові тенденції і почнеться локалізація… Євросоюз після нинішнього потрясіння не зуміє зберегтися в нинішньому вигляді… У США фактично дефолт, вони не можуть обслуговувати свій держборг. А, значить, США перестають бути локомотивом світового розвитку», – зробив прогноз Олег Соскін, політолог і директор Інституту трансформації суспільства. Такі оцінки претендують на певне узагальнення, включаючи негативні наслідки від змін в ЄС, НАТО та інших міжнародних структурах. Для України майже усі можливі сценарії є викликами, то ж було б резонним їх вивчення, дослідження та здійснення підготовчих кроків.
З іншого боку, для Росії Covid-19 відкрив нові можливості впливу на західний світ. Росія, яка сама суттєво потерпає від пандемії, тим не менше намагається використати коронавірус для своїх політичних цілей (серед іншого підтверджуючи, що цінність людського життя у самій РФ коштує небагато). Наприклад, фахівці переконані, що Кремль провів в Італії низку інформаційно-психологічних операцій. Навіть згідно з італійськими ЗМІ, надаючи допомогу, Росія керується далеко не єдиними гуманітарними мотивами, а реалізує власні політичні і дипломатичні інтереси. На переконання італійських журналістів, прем’єр-міністр Джузеппе Конте погодився прийняти російську допомогу для «зміцнення прекрасних особистих відносин» з Москвою. Неозброєним оком видно, як РФ намагається досягти від Італії такої ж лояльності та рівня співробітництва, якої вдалося досягти у відносинах із Туреччиною – на тлі політичному землетрусу всередині НАТО. Показово, що Москва пішла ще далі – надіслала Сполученим Штатам гуманітарну допомогу для боротьби з коронавірусом. А президент Трамп назвав дії РФ «дуже милими». Цей знаковий політичний крок навряд чи змінить російсько-американську модель сучасних відносин, тим більше, що значна більшість політологів вважає: через власну безвідповідальну позицію щодо коронавірусу Трамп як політик, йде на дно. Симптоматично, що саме у останній день березня з’явилася інформації про першого померлого від пандемії американського військового (станом на 30 березня 569 військовослужбовців США заразилися коронавірусом).
Із новин, які можна віднести до позитивних для України, є заява Верховного головнокомандувача НАТО 30 березня. «Маємо посилити Збройні Сили України настільки, наскільки це можливо» – заявив Верховний головнокомандувач об’єднаними збройними силами НАТО в Європі генерал Кертіс Скапарротті. У відповідь на запитання сенатора-республіканця Джеймса Інгофа про те, чи погоджується він із тим, що США мають надати Україні летальну зрою, Кертіс Скапарротті заявив, що українці ведуть важку боротьбу, назвавши їх дисциплінованими воїнами. «Вони протистоять так званим сепаратистам, які, насправді, є російськими ставлениками. Росія постачає їм смертоносну зброю й також випробовує там деякі нові військові методи», − заявив генерал Скапарротті.
До того ж, Верховний головнокомандувач об’єднаними збройними силами НАТО в Європі визнав, що «в Україні росіяни певною мірою роблять те, що робили в Сирії. Це − використання українського конфлікту як полігону для випробовування їх новітньої технології та методів. Серед них те, що ви згадали, − скорочення часового проміжку між тим, коли виявлена ціль і тим, коли вона може бути уражена, зокрема з використанням безпілотників». Важливо, що американські військові менеджери визнають не тільки саму деструктивну місію Кремля на території України, але й визначають конкретні способи дій російських бойовиків. Крім того, визначають рівень загрози для себе. «Це проблема і для США. Адже ці методи починають застосовувати якоюсь мірою й інші терористи. Ми працюємо над цими технологіями. Робота з Україною надає і нам можливість протестувати деякі речі, які ми робимо. Ми маємо надати їм системи раннього сповіщення і тому подібне, щоб вони могли протистояти тому, що вчиняють російські ставленики, − заявив на слуханнях у Комітеті Сенату з питань збройних сил генерал Кертіс Скапарротті.
Цікаво також, що за тиждень до слухань генсек Альянсу Йенс Столтенберг на презентації щорічного звіту зазначив, що «агресивні дії Росії в Україні, зокрема дестабілізуюча поведінка у військовій сфері та використання гібридних тактик негативно позначаються на міжнародній безпеці».
Виклики всередині України
Через кризу, спричинену коронавірусом, Україна вже увійшла у виток відчутного економічного спаду. Зокрема, за даними Європейської Бізнес Асоціації («День», 26 березня) майже половина компаній (48%) вже зафіксувала від 20% до 50% втрат від доходів. Ще 16% прийняли рішення про зміну заробітної плати персоналу, а 14% — про скорочення штату. Отже, це може також мати суттєвий негативний відбиток на діяльності підприємств ОПК країни. Незважаючи на запевнення президента Зеленського у тому, що не буде жодних скорочень держоборонзамовлення (ДОЗ), вже на рівень початку квітня зрозуміло: контракти від замовників в межах ДОЗ-20 отримають далеко не усі з тих, хто розраховував працювати на зміцнення оборони. Це стає дуже вагомим та небезпечним викликом не тільки самим підприємствам, але й процесу переозброєння сил оборони держави. Серед іншого, вимагає від замовників, та особливо, від Міноборони, оперативного реагування та ймовірно певного перегляду змісту ДОЗ-20. Особливо на тлі того, що указом президента №5920 від 27 лютого затверджені лише основні показники ДОЗ-20, решта ж має бути допрацьована у процесі, тобто вже сьогодні.
Військово-політичному керівництву держави, незважаючи на руйнівний коронавірус, важливо невідкладно зосередитися на підготовці Плану оборони України. Документ, який Україна створює вперше у своїй історії, повинен звести в одну гілку всі основні показники. Інтегрувати в єдину площину економічні, інфраструктурні, суто військові, інформаційно-психологічні та багато інших можливостей. Так само, як і в протистоянні епідемії, все має спиратися на точний математичний розрахунок: за який період часу, якими силами й засобами противникові можна буде завдати таких втрат, щоб він відмовився від подальшої агресії. Включно з розрахунком застосування асиметричних можливостей, потенціалу “людського чинника”, нових технологій військового і подвійного призначення. Включно з розрахунком, які засоби застосовуються на етапі розгортання противника (і на яку глибину ТВД, тобто випереджувальні удари на його територію!), які — на лінії 100–50–20–5 км. І, природно, вирішення завдань координації всіх структур сил оборони, включно з державно-приватною взаємодією.
Ще однією вагомою проблемою стає питання розвитку мотивації до служби в ЗСУ, інших збройних формуваннях держави та свідома участь українців у розвитку системи територіальної оборони. Розробка реалістичного «мотиваційного пакету» для військовослужбовців, як в 2014 – 2015 рр., залишається надзвичайно актуальною.
Деякі кроки у цьому напрямку вже здійснено. Так, 23 березня у Верховній Раді зареєстровано низку законопроєктів, спрямованих на підвищення рівня соціального захисту ветеранів війни, учасників бойових дій. Зокрема, на розгляд парламенту внесені: проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту» щодо підвищення рівня соціального захисту ветеранів війни” (реєстр. № 3228); проєкт Закону про внесення змін до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо підвищення розміру допомоги по безробіттю учасникам Антитерористичної операції та іншим ветеранам війни (реєстр. № 3249); проєкт Постанови «Про недопущення зупинки функціонування госпіталів ветеранів під час впровадження другого етапу медичної реформи» (реєстр. № 3235). Ухвалення законопроєктів надасть можливість розв’язати проблеми, які існують у сфері медичного забезпечення ветеранів війни та учасників бойових дій, а також підвищити рівень їхньої соціальної захищеності під час безробіття. Однак у зв’язку з епідемією перспективи ухвалення означених ПЗУ та просування інших рішень у сфері розвитку мотивації залишаються невизначеними. У зв’язку з цим варто підкреслити, що епідемія коронавірусу не повинна зупинити підготовку держави та усієї нації до опору ворогу, який активізував всебічну підготовку до руйнування Української державності.
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
