ЦДАКР чимало критикував військове відомство, передусім за темпи переозброєння ЗСУ та вибір пріоритетів у цій сфері. Наразі й нині промисловці й чиновники визнають наявність певних проблем із держоборонзамовленням (ДОЗ). Наприклад, віце-прем’єр-міністр України – міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський визнав «гостру потребу у зміні підходів» у сфері закупівлі озброєння та військової техніки (ОВТ) основними вітчизняними замовниками. «Сподіваюся, що поточний рік, все ж таки, буде завершений належним виконанням ДОЗ та ефективним використанням коштів держбюджету, спрямованих на фінансування потреб оборони та безпеки України. Наразі для цього є передумови. Найближчим часом мають бути здійснені відповідні кроки. Однак, та ситуація, яка мала місце у 2020, коли на кінець року залишився невикористаним значний фінансовий ресурс, не має більше повторитися», – зазначив Уруський під час наради 10 грудня.
Якщо проаналізувати попередні заяви чиновників у ЗМІ, то «відповідні кроки» і «передумови» пов’язані із терміновим перерозподілом ДОЗ у бік здійснення замовлень як раз новітніх озброєнь та військової техніки, передусім ракетних комплексів «Нептун» та військово-транспортних літаків Ан-178, і, не виключено, корвету.
Ще не можна сказати про революційні зміни, однак певні тенденції у галузі технічної модернізації армії надають підстави для позитивних сподівань. Зокрема, у нарощуванні оборонного потенціалу саме за рахунок нових розробок та нових технологій вже найближчими роками.
ДОЗ-20 як передумова
У 2020 році стан виконання державного оборонного замовлення на 10 грудня складає 94%, повідомило Міноборони. Як вказують у військовому відомстві, залишилося здійснити доавансування та розрахунок за поставлену продукцію.
Справді, включно і до кінця 2020 року в інтересах Збройних Сил закуповувалися переважно зразки відремонтованої або модернізованої техніки. Хоча також невеличкі партії нової номенклатури озброєнь – тактичних безпілотників (розвідувальних та корегувальників), оглядових та контрбатарейних РЛС, бронетранспортерів, РСЗВ «Вільха», ПТРК та деяких інших. Це відбувалося частково через взаємопов’язані цілком об’єктивні причини – порівняльно невеликий обсяг держоборонзамовлення (ДОЗ) та той факт, що більшість розробок новітньої зброї було не завершено (або й нині знаходиться на фінішній прямій). Крім того, формування прийняття ДОЗ-20 було настільки затягнуте попереднім керівництвом військового відомства, що перші контракти поточного року почали укладатися аж у травні 2020 року. І, звісно, були побоювання, що ДОЗ-20 буде зірвано, оскільки цикл виробництва більшості озброєнь складає понад 6 – 9 місяців, і не кожне підприємство готове влазити у борги без укладеного контракту.
Ось свідчення лише з однієї номенклатури ОВТ – РЛС. НВК «Іскра» ще 30 листопада повністю виконало ДОЗ-2020. Це постачання оглядових двохвидових РЛС для Повітряних сил ЗСУ, контрбатарейних радарів для Сухопутних військ, а також станцій радіоелектронної боротьби. Водночас директор НВК «Іскра» Юрій Пащенко визнав негативні відбитки несвоєчасного укладення контрактів із ДОЗ та зазначив, що «в разі виконання ДОЗ-2020 с лютого 2020 року було б зроблено набагато більше продукції для ЗСУ, оскільки найменший цикл виробництва продукції підприємства складає дев’ять місяців». Підтверджує наявність таких проблем і Віра Кошева, генеральний директор тепер вже приватної ХК «Укрспецтехніка», що спеціалізується на виробництві високомобільні радари кругового огляду П-18 «Малахіт». Поза увагою залишилися нові розробки «Укрспецтехніки» – новий контрбатарейний радар та станція ближньої повітряної та наземної розвідки дальністю дії до 60 км. Це приклад того, як неналежна робота менеджерів військового відомства наприкінці 2019 року вплинула на формування вже ДОЗ-21.
Це при тому, що ДОЗ-20 є найбільшим в історії України – у 2020 році на виконання державного оборонного замовлення передбачено фінансування у розмірі 21,25 млрд гривень та 9,1 млрд грн під державні гарантії. Однак не можна не згадати, що ДОЗ-21 за обсягом буде меншим за ДОЗ-20. І це при тому, що коштів на закупівлю нових ОВТ Україна виділяє у кілька разів менше, ніж, скажімо, Польща. Хоч сусідня країна має вдвічі меншу армію.
Однак, поступове нарощування закупівлі нових ОВТ все ж відбувається. Важливим виявилися продовження закупівлі вітчизняних безпілотних авіаційних комплексів (БАК): у 2020 році ЗСУ отримали перший безпілотний розвідувальний комплекс SPECTATOR-M1 та чергову партію БАК «Фурія» для корегування вогню артилерії. Дещо просунулася автоматизація управління артилерійським системами, зокрема, у інтеграції в ЗСУ новітньої системи “Оболонь-А”. А також у закупівля новітніх РЛС, контрбатарейних радарів та засобів РЕБ. Наприклад, у 2020 році ЗСУ отримали РЛС кругового огляду типу 79К6 «Пелікан» виробництва НВК «Іскра» та високомобільні радари кругового огляду П-18 «Малахіт» виробництва ХК «Укрспецтехніка». При цьому ДОЗ-21 для НВК «Іскра» збільшено у рази та підприємство повністю завантажене у першій половині 2021 року. Щоправда, згаданими «перехідними» контрактами. Також війська вчасно отримали у 2020 році й нову бронетехніку, зокрема 45 БТР-4Е.
Також Міноборони в разі ухвалення змін до ДОЗ-20 збирається укласти контракт на закупівлю чеських САУ Dana-M2, що має замінити причепну артилерію та дозволить розгорнути часткове виробництво цих систем на території України. До речі, попри наявну критику, варто дещо додати щодо цих САУ. Так, заступник міністра оборони з озброєння Олександр Миронюк зазначив про САУ Dana-M2, що «це не той зразок САУ, що був прийнятий на озброєння за часи Варшавського договору у 1977 році. Це – глибока модернізація, в якій замінено понад 80% складових частин. Цей зразок виготовлений у 2018 році, і він більш адаптований до сучасних конфліктів ніж Dana-M1». До речі, модернізована версія САУ у 2017 році була закуплена й Азербайджаном.
Також у стані завершення контракт на постачання 120-мм мінометів. А контракт на постачання 152-мм пострілів до артзасобу Д-20 був виконаний ще у жовтні ц.р.
Слід додати, що багато що при виконанні поточного ДОЗ-20 виходить за межі компетенції Міноборони. Наприклад, закупівля ОВТ за державними гарантіями аж а 10 млрд. грн. Справді, існують ризики їх втрати для армії. Тому військове відомство наполягає, щоб уряд прийняв Програму підвищення обороноздатності Збройних Сил України у 2020 році. «Закупівля за державними гарантіями передбачає отримання кредитних коштів, повернення яких з відсотками гарантує держава в наступні роки. Механізм закупівлі за державними гарантіями передбачає розроблення низки нормативно-правових актів щодо включення до Програми підвищення обороноздатності ЗС України у 2020 році, включення до основних показників державного оборонного замовлення, визначення умов надання державних гарантій тощо. Міністерством оборони України розроблені всі необхідні проєкти нормативно-правових актів. Програма затверджена 5 листопада 2020 року, заходи включені до оборонного замовлення». – Такі пояснення оприлюднило Міноборони 9 грудня.
ДОЗ-21 як перспектива
І все ж, 2021 рік може виявитися першим роком якісно нового переозброєння ЗСУ – для цього існують передумови. Але спочатку про необхідні адміністративні рішення. «Зміни від визначених фінансових показників, які затверджені ДОЗ, не мають впродовж року перевищувати 5-7%» – наголошує профільний віце-прем’єр Олег Уруський. Не впроваджене у реальне життя й планування оборонного замовлення мінімум на три роки. Це, як неодноразово вказувалося у попередніх статтях, напряму пов’язане із проблемами Генерального штабу ЗСУ у сфері середньострокового та довгострокового планування потреб для армії. Серед іншого, як вважає О.Уруський, це б забезпечило й «стабільну роботу та прогнозований розвиток оборонної промисловості».
При цьому відомо, що серед головних пріоритетів переозброєння на короткострокову перспективу (тобто на 2021-22 роки) під час наради 10 грудня у віце-прем’єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості були названі ракетне озброєння, високоточна зброя, пілотована та безпілотна авіація, бронетехніка, надводні кораблі, артилерія та боєприпаси.
Тепер про більш детальний зміст перспектив наступного року – у контексті очікувань армії та суспільства на високотехнологічне переозброєння. Справді, вони з’явилися протягом поточного року.
Так, влітку був прийнятий на озброєння протикорабельний ракетний комплекс «Нептун», і вже прийняте рішення щодо розгортання його серійного виробництва. Протягом 2021 року Військово-морські сили мають отримати перший дивізіон, що має надзвичайне психологічне значення для усього війська України. Щоправда, 50-вітсотковий аванс головний розробник і головний підрядник ракетного виробництва ДержККБ «Луч» поки ще не отримав, але перерозподіл ДОЗ-20 вже відбувся, і є сподівання, що далі лише справа часу.
Крім того, заплановані проведення державних випробувань “Вільхи-М” – нової РСЗВ дальністю 130 км – як очікується, система буде прийнята на озброєння вже у перші місяці 2021 року.
Відверто кажучи, ракетний комплекс «Нептун» та РСЗВ «Вільха-М» можна вважати першою потужною зброєю стримування зовнішньої агресії. Та й потужним психологічним чинником для солдатів, офіцерів і генералів.
Є знакові рішення щодо закупівлі іноземних ОВТ. Так, згідно з повідомленням Агентства з оборонного співробітництва і безпеки США, Україна придбала у США озброєння на понад півмільярда доларів у 2020-му фіскальному році – серед нього новітні ракетні катери MARK VI. Вони мають стати першими бойовими одиницями майбутнього «москіткого» флоту ВМСУ. На черзі закупівля потужних ракет NSM (Naval Strike Missile), які вражають цілі противника на дальності до 180 кілометрів. Як повідомив головнокомандувач ЗСУ генерал Руслан Хомчак, контракт на стадії укладання. Потужні ракети «зайдуть» в Україну із новітніми ракетними катерами Р-50 британської розробки, перші вісім з яких складуть вже потужне ядро згаданого «москіткого» флоту.
На цьому етапі розвитку ЗСУ збалансований імпорт, зокрема, закупівля ударних платформ є виправданим. Тим більше, що у більшості випадків Міноборони України обрало шлях збалансування імпорту – шляхом розвитку вітчизняних платформ. Наприклад, купуючи для ВМСУ згадані ракети NSM (Naval Strike Missile), військове відомство вже прийняло рішення щодо розвитку української корабельної версії ракети «Нептун» – саме цю ракету бажають бачити на нових українських корветах.
Або купуючи САУ Dana-M2, у 2021 році Міноборони виводить вітчизняну САУ “Богдана” на державні випробування. А прийняте рішення купувати новий корвет турецької розробки, однак Міноборони не відмовилося від добудови українського корвету «Володимир Великий». Принаймні, у цьому запевняє профільний заступник міністра оборони О.Миронюк.
Зроблено крок вперед й у таких доленосних напрямках як створення флоту безпілотних авіаційних комплексів (БАК) – на базі турецького БАК Bayraktar TB2. Щоправда, українські військові виявили неприємну річ: закуплені у Туреччині БАК мають зовсім не такі потужні характеристики, як їх азербайджанські аналоги (йдеться про ті БАК, що були названі вирішальною силою у війні між Азербайджаном та Вірменією за Нагорний Карабах восени 2020 року). Однак українська сторона цілком може підкорегувати ситуацію під час остаточного оформлення спільного українсько-турецького підприємства «Щит Чорного моря» – воно створюється саме для виробництва нового БАК для ЗСУ на базі Bayraktar TB2.
У 2020 році багато чого було зроблено й для розв’язання проблеми створення вітчизняного замкненого циклу виготовлення боєприпасів – зокрема, шляхом завантаження ДАХК «Артем».
Вагомим з огляду на переозброєння та впровадженням нових технологій є й замовлення трьох Ан-178. Хоча вони не мають безпосереднього відношення до війни, однак можуть поліпшити питання мобільності військ, а також надати поштовх вітчизняному літакобудуванню.
То ж, якщо казати в цілому, можна констатувати наміри збільшення закупівлі нових озброєнь і військової техніки у 2021 році у кілька разів, а також є усі підстави вважати, що ця тенденція лише набиратиме обертів у подальшому. Звісно, «наш досвід песимістичний», однак «наша віра оптимістична», все ж… Як справедливо попереджав Альберт Швейцер…
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
