Нещодавнє оголошення про новий великий пакет допомоги США для України викликало низку емоцій серед українців та їхніх прихильників. З одного боку, військова та гуманітарна допомога на суму 61 млрд. доларів підвищила моральний дух і відновила оптимізм щодо здатності України протистояти вторгненню Росії та, зрештою, перемогти. З іншого боку, пакет допомоги також підкреслив крихкість позиції України та потребу в постійній, довгостроковій підтримці для забезпечення перемоги.
Затримки в наданні цієї допомоги дорого коштували. Протягом кількох місяців українські війська стикалися з переважною перевагою Росії в артилерійській вогневій потужності, часто з невигідним співвідношенням 10:1. Це дозволило Росії досягти деяких успіхів, захопивши міста, як Авдіївка, і просуватись вперед в інших областях. Росія також використовувала прогалини в протиповітряній обороні України, щоб почати нищівні бомбардування міст і критичної інфраструктури.
Новий пакет допомоги, який включає системи протиповітряної оборони, боєприпаси для перехоплювачів, артилерійські снаряди та ракети великої дальності, допоможе вирішити деякі з цих безпосередніх проблем. Це зміцнить здатність України захищати цивільне населення та життєво важливу інфраструктуру від російського бомбардування, а також ускладнить просування Росії та окупацію додаткових територій. Допомога також допоможе протистояти російському домінуванню в небі над полями битв на сході та півдні України.
Однак дуже важливо зберігати відчуття перспективи. Хоча цей пакет допомоги є значним кроком вперед, він не є панацеєю. Україні досі не вистачає необхідної кількості зброї та боєприпасів для рішучої перемоги над Росією. Затримки в наданні допомоги були постійною проблемою з початку вторгнення, коли зброя постійно доставлялася після тривалих затримок і в недостатніх кількостях.
Щоб по-справжньому позбутися похмурості та самовдоволення, Захід має взяти на себе зобов’язання щодо методичного, довгострокового підходу до підтримки України. Це означає забезпечення допомоги проти мінливих політичних вітрів у різних столицях і забезпечення того, щоб європейські лідери взяли на себе більшу частку тягаря. Це також вимагає переходу до економіки військового часу, здатної забезпечувати українську армію протягом багатьох років, незважаючи на потенційну політичну непопулярність такого кроку.
Війна йде вже третій рік, а Україна все ще чекає на надходження перших винищувачів F-16. Ця затримка підкреслює необхідність більш проактивного та скоординованого підходу до військової допомоги. Альтернатива неприємна: якщо Путіна не зупинити в Україні, він піде далі, і Європа зіткнеться з відродженою Росією з усіма додатковими колосальними витратами, які це спричинить.
Запізнілий пакет допомоги США є бажаною подією, яка має забезпечити вкрай необхідний імпульс обороноздатності України. Однак це лише короткочасне вирішення довгострокової проблеми. Щоб по-справжньому позбутися похмурості та самовдоволення, Захід має взяти на себе зобов’язання до постійних, довгострокових зусиль, щоб підтримати Україну, гарантуючи, що країна має зброю, боєприпаси та ресурси, необхідні для перемоги над російською агресією.
