Кремлівська ін’єкція у вигляді загрози повномасштабного вторгнення однаково спрямована на ураження психіки як західних безпекових кіл, так і на розхитування чинної влади України. Остання, на жаль, сама надає додаткові можливості в руки Москви. З кожним днем владна система виглядає все більш розбалансованою, навіть, у Вашингтоні дивуються кількості спікерів, які говорять від імені офіційної влади – при чому часто з різними позиціями.
Не є таємницею, що будь-яке загострення риторики Кремля спрямоване на формування ситуації для безкровної зміни влади (особливо в РФ захоплюються певним зростанням рейтингу антиукраїнської партії ОПЖЗ), але «воєнний важіль» тримається у готовності для примусу до такого сценарію в разі початку гри та виходу ситуації з-під контролю. Росія повністю готова до війни, однак її початок знаходиться у залежності багатьох факторів, найважливішим з яких є рівень послаблення центральної влади України та системи державного управління загалом.
Але на тлі «старих пісень про головне» з’явився новий аспект воєнних погроз Росії – не виключено, під впливом подій річної давнини, а саме – відвертої поразки РФ на Кавказі, під час вірмено-азербайджанського збройного конфлікту за Нагірний Карабах.
Головною відмінністю російських погроз стало системне поширення інформації (передусім через спецслужби та анонімні дипломатичні джерела) про готовність до застосовування ракетних ударів та ударів авіації. В Кремлі навіть потурбувались про те, щоб у поле зору західних розвідок потрапив не тільки ракетний комплекс «Іскандер».
Нагнітання з боку РФ супроводжується ретельно підготовленими фейками, якими намагається не тільки збільшити напруження, але й наміром продемонструвати деструктивну активність США у боротьбі за Україну – звісно, проти Росії. Показовим випадком став кремлівський фейк 22 листопада про начебто застосування ЗСУ протитанкового ракетного комплексу Javelin під час бойових дій на Донбасі. Цікаво, що хоч він впроваджувався через ЗМІ (про це повідомив, зокрема, Кореспондент.net, посилаючись головного редактора Military Times Говарда Олтмена, що цитував свою розмову з керівником Головного управління розвідки Міноборони України Кирилом Будановим). До цитат чиновника додали те, що хотіли втиснути у інформаційний простір російські спецслужби. Тобто на сьогодні російська брехня набула системного характеру, що може бути свідченням справжньої підготовки до масштабного вторгнення.
Чи може справді розпочатися це масштабне вторгнення із ураженням з повітря та ракетними ударами української системи управління військами, придушенням зв’язку, точкових ударах по системах ППО та базах літаків? Так, може. Але лише за умов, якщо українська влада зволікатиме або ігноруватиме підготовку власних спроможностей, серед яких, як вже неодноразово вказувалося, є далеко не тільки вишкіл сил оборони. На жаль, поки немає ознак підготовки тієї всеосяжної оборони, яка прописана у затвердженій у 2021 році Стратегії воєнної безпеки. І тому План оборони України, що з’явився восени цього ж року, ззовні не здається вдалим (через таємність проаналізувати його неможливо) саме внаслідок браку реальних дій чинної влади у напрямку підготовки до відбиття атаки.
Путін розраховує на швидкоплинність та результативність атаки з багатьох напрямків, включно з території Білорусі та Криму. Водночас в разі завчасної підготовки України до оборони наступ Росії, скоріше за все, не відбудеться. Однак для України така ситуація – черговий урок необхідності створювати оборонний потенціал держави.
До того ж, існує ще один аргумент: власний шлях – це відсутність залежності від іноземних держав, які, як доводить досвід нинішньої війни Росії, західні партнери за умов збільшення напруженості ситуації, не поспішатимуть озброювати Україну.
На жаль, чіткого бачення у безпекових колах щодо розвитку та розробок або закупівлі ЗРК немає. Насправді, таке рішення мало б прийматися колегіально, а не якоюсь однією особою. Наприклад, перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ у 2016-2019 роках генерал-полковник Ігор Колесник з приводу формування планів закупівлі озброєнь, особливо, за наявністю суперечливих питань, висловив автору цієї статті думку, що рішення мали б прийматися Науково-технічною радою при Міністерстві оборони, до якої б увійшли міністр оборони та його профільний заступник, головнокомандуючий та командувачі видами і родами ЗСУ, керівництво Генерального штабу ЗСУ. Тоді б рішення мали правонаступництво.
Не таємниця, що українська влада веде перемовини з низкою країн щодо доступу до технологій створення власної протиракетної та протиповітряної оборони. Зокрема, у вересні 2021 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зазначив, що «протиповітряна і протиракетна оборона, це зараз ключові дірки, які потрібно заповнювати й ми над цим дуже предметно працюємо».
Дійсно, ЗРК радянського виробництва та вітчизняні розробки лише частково розв’язують завдання протиракетної оборони (це, зокрема, ЗРК «Бук М1», С-300ПС/ПТ та С-300В1). В ЗСУ нині 11 зенітно-ракетних дивізіонів (зрдн) «Бук», біля 35 зрдн С-300 різних модифікацій. Однак дальність стрільби ЗКР не перевищує 55 км, оскільки Україна не отримала ракет систем С-300 із дальністю стрільби до 100 км. Для сучасної війни із Росією це велика проблема, бо літаки ворожої країни мають можливість діяти на відстанях, до яких не дотягнеться українська ППО. На жаль, і модернізацією знятих з озброєння ЗСУ С-200 (дальністю дії до 200 км), за приміром Польщі, Україна йти не наважилася. Хоч напрацювання такі існують.
Українські рішення щодо ЗРК. ДержККБ «Луч»
Як відомо, найбільше просунулося у питанні створення ЗРК для ЗСУ ДержККБ «Луч». Так, генеральний конструктор-генеральний директор найбільш відомого в Україні конструкторського бюро Олег Коростельов не робить таємниці з того, що ще у 2016 році ДержККБ «Луч» захистило у військовому відомстві три аванпроєкти: на армійський ЗРК дальністю дії до 10 км, ЗРК дальністю дії до 30 км (в тому числі, його корабельну версію) та ЗРК дальністю дії до 100 км.
У листопаді 2021 року ДержККБ «Луч» не тільки підтвердило факт захисту аванпроєкту зенітно-ракетного комплексу дальністю до 100 кілометрів, який фахівці позначили як ЗРК середньої дальності СД-300. При цьому «Луч» продемонстрував макет цього перспективного ЗРК СД-300 на виставці «Зброя та Безпека-2021». Більше того, Олег Коростельов повідомив у листопаді 2021 року майже сенсаційну новину: що зі створенням дослідного зразка перспективного зенітно-ракетного комплексу можна впоратись приблизно за два роки, тобто створити дослідний зразок ЗРК та довести його до старту випробувань.
Значну кількість вузлів та агрегатів нового ЗРК планують використати із вже чинних серійних виробів раніше створеного та прийнятого на озброєння у 2020 році ракетного комплексу РК-360МЦ «Нептун». «Ми беремо пускову «Нептуна» і ставимо ті ж чотири ракети, як на С-300, по-своєму їх встановлюємо. Ми говоримо – а командна машина, щоб усім цим управляти? А ось командна машина «Нептуна», її навіть не треба переробляти, її просто потрібно перепрограмувати. У нас всі елементи вже є. Ба більше, я чому сміливо дивлюся на цю роботу, тому що у нас в «Нептуні» є фактично 70% комплексу», – заявив генеральний конструктор-генеральний директор ДержККБ «Луч» про перспективи такого ЗРК.
Надзвичайно важливим чинником на користь такого проєкту є наявність в Україні сучасних головок самонаведення (ГСН) для ракет та систем наведення. Зокрема, ГСН компанії «Радіонікс» настільки визнані у світі, що їх купують США, Канада, Великобританія. І, звісно, вони встановлюються на ракетний комплекс РК-360МЦ «Нептун» – перший дивізіон цих крилатих ракет ЗСУ мають отримати у 2022 році. І так само ГСН «Радіоніксу» можуть встановлюватися на ЗРК українського виробництва. А сучасну РЛС для вітчизняного ЗРК здатне зробити КП «НВК «Іскра».
«Нам залишилось просто взяти готовий хороший радар «Іскри». Ми додаємо, звичайно, станцію радіокорекції й додаємо свою ракету. А своя ракета ось вона – за основу ми беремо «Вільху» – там газодинамічне управління, ми повинні поставити головку, яку нам так само розроблять, як розробляли під «Нептун», – вважає Олег Коростельов.
Вартість вітчизняної розробки нового ЗРК складе, за підрахунками фахівців ДержККБ «Луч», 30-50 мільйонів доларів.
До слова, директор КП «НВК «Іскра» Юрій Пащенко зазначив автору, що в Україні вже визналися із радіолокаційними станціями для майбутніх зенітно-ракетних комплексів, проєкти розробок яких наразі ведуть Державне Київське конструкторське бюро «Луч» та КБ «Південне» (м. Дніпро). За його словами, «радари «Іскри» – нині принципово нові технологічні системи, і саме такі, як передбачається, будуть у складі нових зенітно-ракетних комплексів вітчизняної розробки».
Однак попри наявні напрацювання та й інтерес українських військових, рішення щодо старту розробки досі немає, як і немає й фінансування дослідно-конструкторської роботи.
«Для мене це загадка. Я докладаю величезні зусилля, щоб про це розповідати військовим високого рівня, я маю на увазі військових замовників. Розповідаю, направляю документи командувачам ППО, направляю документи в ту ж РНБО, самі ж військові замовили в нас ці аванпроєкти», – заявив Олег Коростельов.
На виставці «Зброя та Безпека-2021» «Луч» демонстрував й іншу розробку – української уніфікованої модульної ракети «Корал». Вона, зокрема, могла б стати базовою уніфікованою ракетою модульної конструкції для корабельних і сухопутних ЗРК та Повітряних сил ЗСУ. Ця зенітна ракета призначена для знищення сучасних літаків, гелікоптерів, крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів та інших аеродинамічних повітряних цілей. Також автору цієї статті Олег Коростельов зазначив, що передбачена можливість ураження балістичних тактичних ракет. Ракета «Корал» розробки ДержККБ «Луч» здатна уразити повітряну ціль на дальності до 30 км та на висоті до 10 км. При цьому, наведення на ціль буде забезпечуватись активною головкою самонаведення та інерціальною системою.
А поки немає рішення щодо розробки вітчизняного ЗРК, ДержККБ «Луч» розробляє ЗРК ближньої дії для іноземного замовника.
Дніпровські напрацювання у сфері створення ЗРК
Від ДержККБ «Луч» намагається не відставати й дніпровське КБ «Південне». Зокрема, перший прототип українського ЗРК великої дальності «Кільчень» КБ обіцяє зробити за 3 роки.
У листопаді 2021 року дніпровські конструктори поінформували, що йдеться про «мінімальну комплектацію» ЗРК, а на проведення дослідно-конструкторської роботи зі створення вітчизняного ЗРК необхідно приблизно п’яти років та близько 7 млрд гривень. Згідно із заявою генерального директора КБ «Південне» Олександра Кушнарьова, там дуже розраховують на нову ракетну програму, що було затверджено РНБОУ.
«Зараз розглядається програма розвитку ракетно-реактивного озброєння в Україні. Цей проєкт є у цій програмі – створення зенітно-ракетного комплексу великої дальності. Сподіваємось, що у найближчі місяць-два ця програма буде ухвалена, і проєкт зенітно-ракетного комплексу «Кільчень» буде розпочато», – зазначив Олександр Кушнарьов. В КБ «Південне» підрахували, що один комплекс коштуватиме близько 150 млн доларів.
Казати про перспективи та технічні характеристики цього КБ поки завчасно – протягом 30 років незалежності жодна номенклатура озброєння розробки «Південного» не була прийнята на озброєння в ЗСУ. Однак у Дніпрі кажуть, що школа ракетобудування там збережена (12 з 20 найпотужніших балістичних ракет було розроблено сам там, включаючи «Сатану» – ця ракета досі на бойовому чергуванні у ВКС РФ). Звісно, такий стан справ на користь подальшому розвитку цієї ракетної школи.
А наявність в Україні ракетної програми вимагає її раціонального, виваженого наповнення. Бажано, щоб рішення були обґрунтовані та приймалися колегіально – це запорука їх реалізації.
Однак немає сумніву, що ЗРК українського виробництва може та має з’явитися на озброєнні ЗСУ. Щоб Україна, серед іншого, перестала бути вразливою мішенню для ворожої Росії.
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
