Епідемія коронавірусу, яка вирує світом останні місяці багато чого змінила в житті нашої планети. І це стосується не тільки пересічної людини, але і держав та системи відносин між ними. Одним з показових прикладів таких змін стала поява т. зв. дипломатії “медичних масок”. Скидається на те, що її придумали охочі до нестандартних кроків китайці, свого часу вони винайшли т.зв. “пандову” дипломатію. Китайське ноу-хау одразу ж підхопили і “гібридно” використали в Кремлі, його “гуманітарне вторгнення” в Італії стало зразком гібридних дій на фоні пандемії.
Але більшість урядів використовували дипломатію “медичних масок» для підтримки або покращення відносин з іншими країнами. Часто надання навіть символічної допомоги було гарним жестом доброї волі та мало позитивне сприйняття як в суспільстві, так і у владних колах. Навіть українські керманичі, які виглядали розгубленими на початку поширення епідемії в країні, змогли організувати гуманітарний вояж вітчизняної Мрії – Ан-225 аеропортами багатьох країн світу.
Активна на цьому полі була і Туреччина, яка досить ефективно намагалася використати цю нову “м’яку силу” для покращення свого міжнародного положення та посилення позицій в регіонах, де існують її інтереси. Це відбувалося на фоні досить серйозної епідемії в самій Туреччині, де на початок червня кількість хворих перевалила за 170 тис. осіб, а число померлих наближається до 5 тисяч. В країні вводилася комендантська година у вихідні та святкові дні, були закриті мечеті. Хоча кількість хворих зараз почала зменшуватись. Ситуація з коронавірусом негативно вплинула і на економіку Туреччини, що проявилося в падінні курсу національної валюти. Крім того, саме на цей період припала активна участь турецьких військ в бойових діях спочатку в Сирії, а потім і в Лівії, до речі, достатньо успішні.
Туреччина входила в пандемію в умовах погіршення відносин із США, причиною чого стали російські системи ППО С-400. З тою ж Росією Анкара ввійшла в клінч в Сирії та Лівії, де російські проксі стали “легкою мішенню” турецьких Байктарів. На це накладався “холодний” конфлікт з Європейським союзом, який незадоволений не тільки турецькими військовими маневрами в Східному Середземномор’ї, але і намірами проводити бурові роботи у спірних водах з Грецією та Кіпром, що не сприяє посиленню безпеки в регіоні.
В той же час, навіть опозиційні до турецького керманича Ердогана експерти відзначають, що дипломатія “медичних масок” в його виконанні була досить ефективною. Турецьке керівництво заявляло, що воно отримало більше 100 звернень про надання допомоги, а гуманітарні рейси турецьких літаків перевалили далеко за 50, від Китаю до Лівану та Великобританії до Сомалі. Наприклад, до України з Туреччини прибула символічна одна тонна медичних вантажів.
Найкраще нова турецька політика спрацювала на американському напрямку. Багато в чому завдяки заяві Анкари, що вона відкладає введення в стрій російських систем С-400, під приводом ускладнень, що виникають із-за пандемії коронавірусу та введених в країні карантинних заходів. Активною була і гуманітарна діяльність Туреччини на європейському напрямі. При цьому, вона проходила по лінії НАТО, яке започаткувало ініціативу постачання країнами-членами медичних гуманітарних вантажів до європейських країн, які постраждалих від пандемії, зокрема, в Іспанію, Італію та Великобританію. Турецька допомога спрямовувалась через Євроатлантичний центр координації та реагування на стихійні лиха (EADRCC), який є основним механізмом реагування на надзвичайні ситуації в цивільному секторі Альянсу.
Крім іншого, рішення Анкари реалізувати допомогу саме через EADRCC мало на меті підкреслити свою прихильність до НАТО та своїх союзницьких зобов’язань в рамках організації. Ряд експертів зазначають, що останнім часом Туреччина досить пасивна в НАТО, адже вона зосереджена на Сирії та Лівії. У нещодавньому дослідженні Центру аналізу європейської політики «Один фланг, одна загроза, одна присутність» зазначено, що Туреччина занадто зайнята своїми проблемами і відмовляється стати опорою НАТО в Чорноморському регіоні, куди, за оцінками авторів докладу, повинна бути спрямована увага союзників в найближчий час. Більш того, відносини Туреччини зі своїм «союзником» по НАТО – Грецією зараз загострюються, грецькі генерали говорять про готовність застосовувати силу для захисту своїх інтересів. Це, звичайно, єдності Альянсу не додає.
Експерти відзначають, що дипломатія “медичних масок” дозволила Анкарі посилити свої позиції в сусідніх регіонах. В першу чергу – на Балканах, де Туреччина намагається скласти конкуренцію самому Європейському союзу. Ще наприкінці березня прем’єр-міністр Албанії Еді Рама, який має тісні зв’язки з Ердоганом, відправив особистий заклик про допомогу турецькому керманичу. Дивлячись на активну діяльність тут США, Китаю та Росії, транспортні літаки турецьких ВПС здійснили цілий ряд гуманітарних рейсів до п’яти країн регіону.
Серед своїх близькосхідних сусідів найбільшу допомогу Туреччина надала Ірану, який важко переносив епідемію COVID-19. Також турецька гуманітарна допомога постачалася до Іраку, Лівану, Алжиру, Ємена і Тунісу, а також уряду національної згоди в Лівії, який також спирається на військову допомогу Анкари. Успішним для турецького керівництва став ізраїльський кейс. В квітні уряд санкціонував продаж Ізраїлю медичного обладнання. Натомість у відповідь Ердоган отримав можливість надавати допомогу палестинському населенню на Західному березі та повернути до дому палестинських студентів, які навчалися в Туреччині, що було схвально сприйнято місцевими лідерами мусульман в Ізраїлі. Турецькі гуманітарні вантажі стали в нагоді і в Центральній Азії, особливо для поліпшення відносин з Киргизстаном та Узбекістаном. Також допомогу отримали Афганістан та Пакистан, традиційні турецькі союзники.
Подальша турецька корона вірусна дипломатія була розширена на Африку. Хоча чорний континент зараз не дуже потерпає від пандемії, але експерти кажуть, що у нього ще все попереду. Туреччина постачала допомогу до Гвінеї та Сомалі, давнього отримувача турецької допомоги. Далі були Мозамбік, Уганда, Лесото та Судан. Турецький бізнес, дипломати та агенції з надання допомоги активні в Суб-Сахарській Африкці. Отже, пандемія коронавірусу – це гарний шанс покращити свої позиції в регіоні.
Отже, не дивлячись на ряд негараздів, турецьке керівництво намагається максимально ефективно використати фактор епідемії COVID-19 для покращення свого міжнародного становища. І більшість поставлених цілей на цьому напрямі Анкарі, судячи з усього, вдалося досягти. Адже не так давно лідер країни Реджеп Ердоган публічно заявив, що Туреччина буде грати ключову роль у світі після завершення пандемії.
