1 січня 2025 року Польща розпочала головування в Раді Європейського Союзу, яке триватиме шість місяців – до 1 липня 2025 року. Це вже друге головування Польщі в Раді Євросоюзу. Нинішнє головування, як офіційно проголошено буде присвячего розвитку європейської безпеки та зміцненні єдності в Євросоюзі, при цьому Україна розглядається нинішньою владою Польщі як невід’ємна частина континентальної безпеки.
Головування Польщі в ЄС відбувається на тлі розвитку низки негативних викликів та зростання загальної тривожності польського політикуму.
Найбільшим з цих нових викликів є зміна влади в США та побоювання непередбачуваності новообраного президента США Трампа (вже у перший день своєї президентської каденції він тимчасово зупинив усі програми зовнішньої допомоги США на 90 днів для проведення перевірок). Серед цих застережень ймовірність нової адміністрації в США у підходах до відносин з ЄС та з європейською частиною НАТО, а також ймовірність зменшення допомоги США Україні. Як країна що традиційно вибудовувала власні зовнішньополітичні та військово-технічні орієнтири з урахуванням партнерства з США, Польща в якості головуючої країни в ЄС розраховує зацікавити Сполучені Штати розвитком відносин із Євросоюзом. Водночас, на тлі чисельних закликів в Європі орієнтуватися на власні оборонні та оборонно-промислові спроможності (зокрема, резонансною вийшла заява президента Франції Емманюеля Макрона, який 20 січня ц.р. закликав європейських партнерів «купувати не тільки американську зброю») Польща підтримуватиме зростання самостійності країн Європи у забезпеченні безпеки і оборони. Це власне відповідає й інтересам адміністрації Трампа, зокрема, й у питанні оборонних витрат. Бо не можна не згадати, що Польща є лідером Альянсу щодо оборонних витрат, які вже 4,8% ВВП. Але при цьому Польща є чи не найбільшим покупцем американських озброєнь. Тому під час головування в ЄС питання розвитку відносин між Євросоюзом та США Трампа буде також пріоритетним – разом із орієнтиром на європейську оборонну самодостатність.
У Польщі добре усвідомлюють необхідність збільшення військової і загальної допомоги Україні – навіть за умов ймовірного зменшення участі у цьому США. У зв’язку з цим є переконання, що усі види допомоги України з боку Польщі продовжуватимуться, деякі питання Варшава зможе в ЄС. Тут варто позначити, що Польща під час головування в Раді ЄС не ухвалюватиме одностайних рішень, однак матиме можливість формувати порядок денний, пріоритети та цілі. Крім того, робота ЄС щодо забезпечення підтримки України має обмеження, оскільки ЄС не може опікуватися військовою допомогою та надавати Україні зброю. Тому спільні європейські ініціативи щодо закупівлі зброї та боєприпасів для України, очевидно, виходитимуть за рамки ЄС. Тим більше, що на цьому етапі існує опір збільшенню допомоги з боку Угорщини та Словаччини.
Але в цілому в разі загострення проблем щодо отримання Україною зброї Польща майже напевно буде у складі тих європейських партнерів, які лобіюватимуть можливість закупівлю зброї для України – як всередині, так і за межами ЄС.
До того ж питання підтримки України повністю вписується у проголошений головний пріоритет головування – безпека в семи вимірах. Наприкінці грудня 2024 р. мала місце обнадійлива заява премʼєр-міністра Польщі Дональда Туска – щодо реалізації амбіції «єднати Європу з огляду на виклики», – і це напряму торкається питання забезпечення стійкості України. Переважна більшість польських урядовців підтримують ідею, що ми можемо зробити більше, щоб допомогти Україні – ЄС реально може збільшити обсяги підтримки України. Наприклад, після зміни уряду в Німеччині цілком можливо поновити обговорення розширеного використання заморожених активів РФ.
Водночас слід врахувати й об’єктивні моменти, які не сприятимуть вирішенню усіх поточних проблем. Окрім відсутності консенсусу в ЄС на виклики перетворюються збільшення кризових явищ в економіці та зростання антиукраїнських настроїв, зокрема у самій Польщі. Можна констатувати збільшення агентури РФ та її пожвавлення у напрямку дискредитації не тільки українців, а й самої ідеї об’єднаної Європи, демократичних цінностей. Є й зростання амбіцій антиукраїнських політиків у Польщі щодо отримання влади у Польщі під час майбутніх президентських виборів.
Тому Варшава працюватиме на пришвидшення переговорного процесу щодо вступу України до ЄС. Крім того, цілком можливий прогрес у нарощуванні санкцій ЄС проти Росії. Гадаю, в Варшава підтримала б наміри внести до 16 санкційного пакету потужні обмеження на торгівлю російськими металами, зокрема, алюмінієм. А також щодо накладення санкцій на виробника алюмінію “Русал” – це питання було провалене під час «угорського головування». Також за певних умов Польща здатна потужно сприяти запровадженню санкцій, спрямованих на скорочення імпорту російського скрапленого газу та на обмеження ядерної енергетики РФ.
Є складні питання, наприклад, проблема рішення щодо збиття ракет і дронів РФ, які летять у бік Польщі. У жовтні 2024 р. Радослав Сікорський заявив, що домовився і Польща буде збивати російські ракети. Під кінець 2024 року Польща відкрила базу протиракетної оборони в Редзікові біля Слупська. Це база, про яку Польща домовилася з США ще за часів Джо Байдена, на той момент залишає однак питання про використання її засобів для збивання об’єктів прибуваючих зі сходу. Або формування миротворчих підрозділів для забезпечення безпеки в разі зупинення чи замороження війни. Тут тривають дискусії, і остаточні рішення значною мірою залежать від позицій ключових членів НАТО.
Або також проєкт іноземного легіону в Польщі, який поки що сприймається більше як пропагандистська акція, однак за умов позитивного нарощування зусиль може бути відчутний прогрес.
Дельфіна Ертановська ,
фахівчиня з комунікацій Університету інформаційних технологій та менеджменту у Жешуві, аналітик ЗМІ
