24 липня ц.р. відбулася подія, яка має важливе значення як для мусульманського світу, так і для християнського. Як мінімум – його православної частини. Минулої п’ятниці, після 86 річної перерви, відбувся перший намаз в стамбульській Ая-Софії, колишньому головному соборі Візантії та мечеті часів Османської імперії. Її статус музею до останнього часу був одним із символів секулярної кемалістської Туреччини.
В принципі, цього можна було очікувати від Реджепа Ердогана, який з самого свого приходу до влади 18 років тому чітко асоціювався з посиленням в Туреччині ісламістських тенденцій. Як заявив сам турецький президент: « я виконав мрію своєї молодості». І треба сказати, що не тільки свою. За офіційними даними, намаз відвідали близько 350 тисяч осіб, які зібралися навколо Святої Софії. Для декількох поколінь віруючих турків ця подія була нездійсненою мрією, яка зараз стала реальністю.
В свою чергу треба звернути увагу на те, як майстерно діючий президент Туреччини використовує подібні ситуації для посилення свого впливу як всередині країни, так і назовні. Вже зараз зрозуміло, що повернення статусу мечеті Ая-Софії буде мати суттєвий електоральний ефект. Потенційно посиляться позиції Ердогана і у мусульманському світі, як мінімум, в його тюркомовній частині. Критики навіть лякають створенням нового халіфату під омофором сучасних послідовників Османів.
Триггєром для початку «операції Ая-Софія» стала негативна реакція Греції на читання 29 травня в Святій Софії сури Корану Аль-Фахт в пам’ять про османське завоювання Константинополя в далекому 1453 році. Треба зазначити, що такі щорічні читання мали регулярний характер. Регулярними були і невдоволені заяви греків. Але цього разу реакція турецької влади була миттєвою, мабуть чекали на привід і знали, що він буде. Ердоган зразу заявив про втручання греків у внутрішньо турецькі справи та на цьому фоні дав розпорядження вивчити можливість повернення музею статусу мечеті. При цьому прийняти таке рішення мала «вся турецька нація».
Для більшої легітимації всьому процесу був наданий юридичний характер. Так, вже 10 липня Державна рада (вищий адміністративний суд) Туреччини прийняла рішення на звернення уряду країни про зміну статусу собору Святої Софії. Турецький суд скасував рішення від 24 листопада 1934 року щодо перетворення Ая-Софії з мечеті на музей. Того ж дня президент Туреччини підписав указ, яким мусульманам дозволялося здійснювати молитву в Айя-Софії, яка від цього часту носить статус мечеті. В подальшому Ердоган проявляв безпосередній інтерес підготовкою до проведення в ній першого богослужіння.
Сам перший намаз 24 липня також отримав свою порцію символізму. В першу чергу, це дата укладання Лозаннського договору 1923 року, який затвердив сучасні кордони Туреччини та який вважається режимом Ердогана несправедливим, особливо щодо розмежування кордонів та островів з Грецією. Напередодні, в четвер, Ердоган разом з членами Вищої військової ради Туреччини відвідав мавзолей Ататюрка, продемонструвавши свою відданість консервативно-кемалістському спадку. Скоріш за все це було зроблено з огляду на постійну критику опозиційних кемалістів, які, до речі, не наважились на критику Ердогана за Святу Софію, що ще раз засвідчує важливість цього питання для великої частини турецького суспільства.
Схоже на те, що туркав вдалося нейтралізувати і негативний шлейф від прийнятого рішення в християнському світі. Крім греків та кіпріотів, які перетворили минулу п’ятницю на «день скорботи» і навіть приспускали в цей день прапори, більшість європейських країн, як і США, тільки «виказали стурбованість». Млявою була реакція Святого Престолу, і навіть такого поборника православ’я як Кремль. Останній навіть не розділив «глибоку стурбованість» свого васала РПЦ, що може додатково свідчити про реальну роль православної віри в картині світу російського істеблішменту.
Остаточно всі спекуляції навколо «утискання православ’я» в Туреччині були майстерно закриті Ердоганом 28 липня. В цей день турецький президент взяв участь у церемонії відкриття (правда, онлайн) скельного православного монастиря Сумела біля Трабзону. Ця головна православна святиня турецького причорномор’я буде відкрита для відвідування віруючими після грандіозної реконструкції, проведеної турецькою владою. Вселенський патріарх Варфоломій особисто подякував Ердогану за Сумелу, чим фактично розставив всі точки над «і» між Анкарою та Фанаром.
Треба розуміти, що намаз в Ая-Софії та відкриття Сумели не просто співпали в часі, а були пов’язані турецькою владою заздалегідь. В результаті Ердоган не тільки здійснив свою мрію, але і отримав подяку від Варфоломія. Ображеними лишилися фактично тільки греки, але таку мету турки також, скоріш за все, переслідували.
До речі, в нещодавньому інтерв’ю турецький посол в Києві заявив, що Туреччина планує побудувати мечеть в центральній частині української столиці. Отже, українські мусульмани скоро теж можуть опинитися під тінню Стамбулу – нового центру сили мусульманського світу, в серці якого вже доноситься спів муедзінів з високих мінаретів Ая-Софії.
