Кремль грається Пашиняном, Анкара вибудовує «тюркський мир», а Україна… Коментар для побратимів ЦДАКР – виданню «Главком». Дякуємо, Наталія Сокирчук.
Вірменія та Азербайджан відновили бойові дії в районі регіону Нагірний Карабах. Наразі в обох країнах запроваджено воєнний стан. Сторони звинувачують одна одну в початку ескалації, обидві повідомляють про сотні втрат противників, жертви і поранених серед мирного населення. При цьому обидві країни спростовують інформацію, яку оприлюднює ворожа сторона.
Міністерство оборони Азербайджану заявило, що вчора о шостій ранку вірменська армія здійснила масштабні провокації та обстріляла позиції азербайджанської армії вздовж усієї лінії фронту та поселення у прифронтовій зоні.
Вірменія все спростовує і пояснює інакше. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що збройні сили Азербайджану ініціювали напад на самопроголошену так звану Нагірно-Карабаську республіку. «Супротивник почав напад на Арцах (так цей регіон називають у Вірменії – «Главком»). Армія оборони успішно протистоїть нападу», – написав Пашинян у себе у Facebook.
Суперечки щодо приналежності цієї території тривають вже більше 20 років, періодично конфлікт у регіоні загострюється. Визнано, що цей регіон входить до складу Азербайджану, проте основна маса мешканців там – вірмени. Вірменія окупувала регіон, однак Нагірний Карабах як республіку світова спільнота не визнала. Вирішити конфлікт дипломатичним шляхом не вдається: багаторічна робота миротворчої «мінської групи», яка є і у випадку цього конфлікту, теж не дала жодних результатів. До слова, на думку експертів, безплідність цих спроб і стали однією з причин раптової ескалації.
Сьогодні Азербайджан вже назвав конфлікт з Вірменією вітчизняною війною. І в цю війну можуть бути втягнуть ще як мінімум дві країни: Росія, без участі якої, здається, не обходиться жоден конфлікт на пострадянському просторі і не лише там, та Туреччина, яка веде власну гру, намагаючись вибудувати «тюркський мир» на території навколо себе.
Чому зараз?
На думку керівника Південнокавказької філії українського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Володимира Копчака, причин того, чому екскалація відбулась саме зараз, кілька. По-перше, це суспільний запит Азербайджану на сатисфакцію після липневого загострення. «Тоді ескалація відбулась не на лінії розмежування, а на міжнародно визнаному кордоні між Вірменією і Азербайджаном, останній зазнав там певних втрат», – нагадує експерт.
По-друге, природні умови не сприяють бойовим діям з листопада по березень: холодно, місцевість гірська. «Тобто якщо воювати, то або зараз, або вже у квітні», – зазначив він.
По-третє, в Азербайджані доктриною визначено визволення території від окупації у тому числі силовим шляхом. «Мінський процес щодо Нагорного Карабаху зайшов у глухий кут. З точки зору Баку, причиною тому є позиція Пашиняна», – коментує експерт.
Співголовами Мінської групи є Росія, Франція і США. Крім них до складу групи входять Білорусь, Німеччина, Італія, Швеція, Фінляндія і Туреччина, а також Вірменія та Азербайджан.
Крім того, наголошує експерт, після липневого загострення Азербайджан суттєво зіпсував стосунки з Москвою, особливо за останній місяць Баку демонструє істотний крен у бік Туреччини. А ця країна Туреччина є офіційним союзником Азербайджану у «карабаській історії» з 1994 року, однак зараз це союзництво стало ще виразнішим. «У Азербайджана дві претензії до Москви. Перша – це кейс з поставками озброєння і техніки на територію Вірменії під час липневого протистояння. Друга – розчарування Москвою, за допомогою якої Баку планував отримати політичні дивіденди щодо реалізації «плану Лаврова» щодо Карабаху. Нагадаю, передбачалося повернення Азербайджану кількох районів навколо Карабаху, і продовження врегулювання після цього», – перераховує експерт.
При цьому ситуація не така однозначна, як може здатись на перший погляд. «Існує один важливий нюанс: Пашиняном не задоволені у Кремлі – хоча б через зрив того самого «плану Лаврова». Там будуть зовсім не проти, якщо ситуація обернеться проти чинного президента Вірменії. РФ зацікавлена у тому, щоб зберегти контроль у регіоні, щоб контролювати ситуацію», – зазначив експерт. За великим рахунком, Кремлю однаково, де саме пролягає лінія конфлікту – йому важливо само по собі зберегти свою присутність в регіоні. За словами Володимира Копчака, російські плани щодо збереження менеджменту конфлікту може зруйнувати «аж занадто активна» роль Туреччини, у підтримці Азербайджану у цьому конфлікті. «Зокрема, є інформація про застосування у бойових діях турецьких безпілотників, офіційних постачань яких не було», – зазначає експерт.
«Показово, що Москва дала чіткий сигнал Вірменії, що ці бойові дії не підпадають під юрисдикцію Організації договору про колективну безпеку, хоча Пашинян просив про таку підтримку. Кремль грається з адміністрацією Пашиняна. Це все, що треба знати про Росію як про союзника», – зазначає експерт.
Захід турбується
Хто ж підтримує Азербайджан, а хто – Вірменію? Точно прогнозувати поведінку провідних країн важко, проте чітко зрозуміло, що активно боротися за інтереси тієї чи іншої сторони конфлікту збираються далеко не всі держави.
«Поки що чітко видно, що Пакистан підтримує Азербайджан. А далі – по-різному», – зазначає експерт.
Він звертає увагу на те, що європейські лідери висловлюють стурбованість та глибоку занепокоєність, однак на цьому все і закінчується. «Скидається, що Франція більше схильна до Вірменії, Берлін – до Азербайджану: через внутрішньотурецький фактор», – зазначає експерт.
Щоправда, гортаючи свіжу французьку пресу чіткого враження, що Париж підтримує Вірменію, не складається. Наприклад, AFP подає інформацію так: «У результаті бойових дій було вбито сімнадцять вірменських сепаратистів…».
Сполучені Штати взагалі нейтральні – там усі зайняті внутрішньополітичними проблемами, підготовкою до виборів. «Президент Дональд Трамп заявив у неділю, що Сполучені Штати намагатимуться зупинити насильство, яке спалахнуло між Вірменією та Азербайджаном, двома колишніми радянськими республіками, які вели війну в 1990-х», – пише USNews.
CNN намагається констатувати і формулює нейтрально: «Нагірно-Карабаський регіон визнаний на міжнародному рівні частиною Азербайджану, але ним керує група етнічних вірмен».
Для порівняння: російські ЗМІ, зокрема, Лента.ру, дає таку історичну довідку: «У 1991 році Нагірний Карабах, населений переважно вірменами, проголосив незалежність від Азербайджану. Баку намагався повернути регіон силою, почалась війна. У 1994 році Азербайджан, Вірменія та невизнана Нагірно-Карабаська республіка при представництві Росії підписали протокол про перемир’я».
«Вегетаріанська» позиція України
Міністерство закордонних справ України, яка вже шість років сама знаходиться в умовах війни, відреагувало на події дуже по-європейськи. Наше відомство висловило «глибоку занепокоєність у зв’язку із загостренням конфлікту між Вірменією та Азербайджаном у районі Нагірного Карабаху» і закликало сторони повернутися до діалогу. «Закликаємо сторони повернутися до діалогу заради мирного врегулювання конфлікту. Співчуваємо родичам та близьким загиблих», – йдеться у заяві.
Володимир Копчак вважає таку позицію дуже «вегетаріанською», адже в ній немає жодного слова про територіальну цілісність країни. Крім того, на його думку, заява містить недомовки. «У липні реакція України була досить пристойна і жорстка. Нинішня дивно вона виглядає на тлі нещодавно затвердженої нової стратегії України, де Азербайджан і Туреччина вказані як стратегічні партнери», – наголосив експерт.
