“Питання безпеки в Південно-Східній Європі не можуть бути вирішені без розміщення там багатонаціональних військових контингентів”
На сьогодні оборонна політика НАТО щодо свого східного флангу має певний дисбаланс на користь його північно-східної частини. Про причини такої ситуації, а також про її бачення крізь призму інтересів південно-східних членів Альянсу – в інтерв’ю з колишнім міністром оборони Болгарії Велізаром Шаламановим.
Пане Шаламанов, що на сьогодні являє собою політика НАТО щодо свого східного флангу?
Це досить складне питання. Після саміту в Уельсі вся політика НАТО щодо її східного флангу пов’язана з так званим Планом Готовності до Дій (Readiness Action Plan), який в основному, є орієнтованим на Схід, проте й з деякими ініціативами для Півдня. Це частково зумовлено деяким неформальним розподілом серед східних членів НАТО. Так, три країни Балтії, Польща, Словаччина, Угорщина, Болгарія та Румунія зосереджені на передовій присутності (forward presence) Альянсу на Сході, тоді як Туреччина та Греція більш зацікавлені у південному напрямку (Близький Схід і Північна Африка). Але навіть між тими країнами, що належать до першої групи, теж існує символічний поділ: на Північний Схід (три країни Балтії та Польща), де на сьогодні є посилена передова присутність (enhanced forward presence) НАТО, та Південний Схід (Румунія та Болгарія), для якого, через складність ситуації в Чорноморському регіоні, була визначена спеціальна передова присутність (tailored forward presence). Що стосується подальшого розвитку цієї спеціальної передової присутності на південно-східному фланзі, то він багато в чому залежатиме від спільних оцінок ситуації в регіоні з боку Румунії та Болгарії та їх пропозицій щодо реагування на виклики і ризики в ньому.
Як би Ви оцінили теперішній підхід Болгарії та Румунії до цієї спеціальної передової присутності НАТО в регіоні?
Слід визнати, що на сьогодні Румунія є набагато активнішою в цьому питанні. У Бухаресті вже розміщено багатонаціональну дивізію. Від румунської сторони йдуть ініціативи щодо створення штабу корпусного рівня для координації діяльності НАТО в його південно-східній зоні відповідальності – подібний до того, який Альянс має на північно-східному напрямку у польському Щеціні. Крім того, в інтересах спеціальної передової присутності Румунія ініціювала створення додаткової багатонаціональної бригади в Крайові. Поряд з цим Румунія (тут вже разом з Болгарією) вважає за необхідне створити Чорноморський Безпековий Координаційний центр (м. Варна), який би підпорядковувався Об’єднаному Морському Командуванню в Нортвуді і покращував би ситуаційну обізнаність та загальну координацію сил НАТО/ЄС у Чорному морі.
Окрім вищезазначеного, Болгарія в свою чергу, зацікавлена також і в Західних Балканах, оскільки вона межує з Сербією, яка має тісні зв’язки з Росією, з Македонією, Косово, а також Боснією і Герцеговиною, яка має у своєму складі Республіку Сербську. Тобто є певні джерела нестабільності. І тому болгарська сторона хотіла б бачити в Південно-Східній Європі в рамках НАТО набагато вищий рівень співпраці – не тільки між Болгарією та Румунією, але й з західнобалканськими країнами.
Крім того, слід зазначити, що всі країни, що формують передову присутність НАТО в Східній Європі плюс Чехія, сформували так звану ініціативу “Бухарест-9”, спрямовану на більш тісну співпрацю в питанні реалізації політики НАТО на його Східному фланзі.
Чи не вважаєте ви, що НАТО дещо недооцінює ситуацію на південно-східному фланзі порівняно з північно-східним?
Порівнюючи підхід НАТО до Південного Сходу, з тим, який він має стосовно Північного Сходу, слід враховувати складність Чорноморського регіону, з його декількома замороженими конфліктами і одним гарячим у Східній Україні. Цей фактор значно ускладнює можливість консолідації країн з Південно-Східної Європи.
Ви прекрасно знаєте, що “НАТО – це нації”. І саме нації виносять теми на обговорення за натовським столом, за яким рішення приймаються тільки шляхом консенсусу. На сьогодні країни Балтії та Польща є набагато рішучішими в питанні захисту своїх територій. Нажаль, як ми можемо бачити, в Болгарії та Румунії немає такої рішучості. Особливо, коли доходить до формування спільної, узгодженої пропозиції щодо ситуації в регіоні.
Що стосується власне Болгарії, то основною проблемою, яку я бачу тут, є нерозуміння з її боку механізмів і можливостей НАТО щодо вирішення серйозних безпекових проблем в Південно-Східній Європі. Крім того, ситуація погіршується переконанням в тому, що ці проблеми краще пом’якшувати, займати щодо них пасивну, позбавлену будь-яких амбіцій позицію і очікувати, що рішення “прийде з гори”.
Але рішення не може “прийти з гори”, якщо “знизу” не будуть підніматись питання…
Саме це я і мав на увазі, коли говорив про відсутність рішучості і нерозуміння механізмів НАТО. Безпекові проблеми можуть бути вирішені лише шляхом надання чітких оцінок та реальних пропозицій щодо їх подолання. Тільки таким чином можна привернути увагу великих держав НАТО до ваших проблем і сформувати консенсус щодо, наприклад, присутності багатонаціональних формувань НАТО на вашій території. Я навмисно згадав багатонаціональні формування, оскільки переконаний, що без їх фізичного розміщення, безпекові питання в Південно-Східній Європі вирішені не будуть. В противному випадку це буде сигнал, що ця частина Європи відрізняється від її північно-східної, центральної або західної частин. Однак ми хочемо, щоб вся Європа була безпечною і вільною. Тому, коли йдеться про безпеку і оборону, всім частинам Європи повинна приділятись однакова увага.
Що потрібно зробити, щоб південно-східному флангу НАТО приділялась така ж увага, як і північно-східному?
Ситуація зміниться тільки тоді, коли країни регіону – Румунія та Болгарія – зможуть реально запропонувати спільну позицію на основі чіткої оцінки безпекової ситуації в ньому, зокрема, що стосується звичайних і нетрадиційних загроз. Особливо – нетрадиційних. Оскільки в порівнянні з Північним Сходом, найбільшим викликом у Південно-Східній Європі є нетрадиційні, гібридні загрози, які фактично знижують рівень єдності і рішучості країн щодо вирішення безпекових і оборонних питань в ній. І як би не парадоксально це звучало, найкращим способом вирішення гібридних загроз, є розгортання важкої військової сили. Тому що, якщо вона у вас є – це кардинально змінює апетит противника.
Ви сказали, що головними проблемами для цього регіону є нетрадиційні загрози. А як же мілітаризація Росією Криму і в Чорного моря?
Нажаль, Росія не є звичайною класичною загрозою для НАТО в Південно-Східній Європі. Більше того, з точки зору Статті 5 Статуту НАТО, Росія досі не є прямою загрозою для Альянсу, принаймні в поточній оцінці його територіальної цілісності. Але рано чи пізно, гібридна діяльність Росії в регіоні все рівно перетвориться на пряму загрозу території НАТО. Саме тому, ми повинні розгорнути достатньо сил стримування і оборони в Південно-Східній Європі, особливо в Румунії та Болгарії. Крім того, дуже важливим є ведення консультацій з Україною та Грузією з тим, щоб разом знайти рішення, яке б без застосування Статті 5, допомогло їм забезпечити свій повний суверенітет.
Як я вже казав, що багато людей в Болгарії вважають, що займаючи пасивну позицію, можна забезпечити своє майбутнє в цьому дуже ризикованому регіоні. Однак люди в Україні та Грузії вже показали, що пасивність не дасть жодного результату і що повинна бути рішуча лінія поведінки. Більш того, я вважаю, що чим більш рішучою буде лінія вашої (України та Грузії) поведінки, тим більше шансів буде на те, що Румунія та Болгарія змінять їх теперішнє ставлення до ситуації в регіоні, вироблять спільне рішення та “покладуть його на стіл НАТО”.
Навряд чи всі члени НАТО будуть в захваті від такої активності їх південно-східних партнерів?
Звичайно, це важке питання, і буде достатньо країн, які намагатимуться його уникнути. Проте, якщо ми хочемо відчувати себе в безпеці, ми повинні бути наполегливими під час розмов з цими країнами і винесення важливих для нас питань, таких як, розгортання багатонаціональних підрозділів на нашій території, “на стіл НАТО”.
На території Болгарії досі немає багатонаціональних підрозділів. Болгарська влада вважає, що на сьогодні в цьому не має потреби?
Я думаю, що в першу чергу, вона переживає за реакцію Росії. Також вона остерігається реакції населення, яка формується під дією російської пропаганди. І це, насправді, виклик, оскільки НАТО не може змусити вас розмістити на своїй території багатонаціональні підрозділи. Якщо ви хочете, щоб вони були на вашій території, ви повинні підняти це питання і переконати інших членів НАТО відправити їх військових до вас. Якщо ви цього не зробите, шанси, що вони з’являться у вас, є дуже низькими. Країнам Балтії вдалось переконати своїх партнерів по НАТО і це саме завдання тепер стоїть перед нами.
До речі, це ж стосується і підрозділів ЄС – як військових, так і для охорони кордонів і цивільного захисту. Сьогодні в Євросоюзі активно обговорюють його спільну політику безпеки і оборони. А це означає, що його сили безпеки і оборони будуть розгорнуті вздовж його кордонів, тобто в Румунії, і Болгарії. Більш того, для них це буде вигідно не тільки з точки зору посилення їх безпеки, але й означатиме певну економічну вигоду. Тому, я думаю, що рано чи пізно, якщо не чисто безпекові аспекти, то економічні, мотивуватимуть болгарський уряд (якщо не цей – то наступний) прийняти рішення щодо розміщення багатонаціональних підрозділів в Болгарії.
Тобто, багатонаціональні підрозділи в Болгарії можна очікувати скоріше від ЄС, ніж від НАТО…
Я б так не казав, оскільки на сьогодні вже є певне злиття сил ЄС і НАТО. І я очікую, що в подальшому все більше і більше багатонаціональних формувань будуть розглядатися як частина силових структур ЄС і НАТО, оскільки ті ж самі країни є частиною як Альянсу, так і Євросоюзу. Різниця буде полягати лише в командуванні (НАТО чи ЄС), під яким ці підрозділи будуть розгорнуті в тих, чи інших операціях.
Як ви загалом оцінюєте шанси на появу багатонаціональних підрозділів в Болгарії?
Я б сказав, що шанси досить високі. Цей процес неминучий як для НАТО, так і для ЄС. Я можу назвати принаймні три напрями, за якими може з’явитись багатонаціональна присутність на території Болгарії. Перший – це НАТО. І рано чи пізно ми досягнемо того моменту, коли буде прийнято рішення про відправку багатонаціональних контингентів до Болгарії. Другий – це ЄС, а третій – співпраця на двосторонній основі з Румунією, яка з кожним днем стає все тіснішою.
Розмовляв Ігор Федик (ЦДАКР-Балкани)
