5 лютого ц.р. уряду Людовика Орбана було висловлено вотум недовіри. За це проголосували 261 депутатів від Соціал-демократичної партії (PSD), Демократичний союз угорців Румунії (UDMR чи RMDSZ – партія угорської меншини), Pro Romania (маргіналізована Лівіу Драгнею група соціал-демократів) і того, що залишилося від Альянсу лібералів і демократів (ALDE – пов’язані з PSD ліберали), що є на 28 голосів більше за необхідні 233 для відставки уряду. Для порівняння, в жовтні 2019 р. уряд соціал-демократів під керівництвом Віоріки Данчіли був відсторонений лише 238 голосами.
Для тих хто слідкує за румунським політичним життям те, що уряд Націонал-ліберальної партії (PNL) провалив голосування за вотум довіри, не є несподіванкою. PNL контролювала безпосередньо 22% парламенту, і повинна була домовлятись з кожною партією в парламенті щодо будь-якого закону, який вона збиралась приймати. Тобто, в період до чергових парламентських виборів, вона знаходилась в досить складному становищі. Крім того, Конституційний Суд прийняв рішення, що уряд не може брати на себе відповідальність (тобто уникати будь-яких дебатів у парламенті при прийнятті закону) щодо деяких ключових законодавчих актів, які вже перебували у парламентській процедурі та очікували на голосування по них. Це рішення поставило під загрозу зусилля лібералів щодо скасування частини суперечливого економічного законодавства, прийнятого попередніми урядами соціал-демократів.
Відсутність чіткої більшості в парламенті також ускладнювала для Людовіка Орбана процес прийняття надзвичайних постанов. Будь-яка постанова, ухвалена Кабінетом Міністрів у цей період, в подальшому могла бути визнана парламентом як недійсна.
Крім того, PSD має на сьогодні ще одну перевагу – будучи найчисельнішою групою в обох палатах парламенту, вона може контролювати весь шлях, який закон проходить через них, а отже – формувати парламентський порядок денний. На додаток, колишній уряд залишив також на ключових посадах ряд лояльних до PSD осіб або ж «захопив» цілі державні установи. Без очевидної більшості в парламенті прибрати чи замінити цих осіб просто неможливо.
Для того, щоб отримувати згоду парламенту на власні законопроекти, лібералам необхідно було вдаватись до певного шантажу: або опозиція погоджується на нові закони чи постанови, або будуть дострокові вибори. Власне так уряд Орбана вчинив, коли вносив зміни до виборчого законодавства, зокрема, дозволив на місцевих виборах проводити голосування за мерів у два тури та збільшив представництво для румунської діаспори. В результаті такого кроку соціал-демократи та Демократичний союз угорців Румунії закликали оголосити уряду вотум недовіри.
Незважаючи на це, з огляду на теперішню популярність партії, зокрема, через впевнену перемогу Клауса Йоханніса на президентських виборах, дії уряду Людовіка Орбана вказують на те, що PNL не бажає втрачати слушний момент і чекати до грудня на чергові парламентські вибори. Іншими словами, вносячи зміни у виборче законодавство ліберали цілеспрямовано працювали на дострокові вибори. Такі оцінки підтверджуються й результатами опитування громадської думки, опублікованими на початку лютого. Так, на сьогодні підтримка PNL знаходиться на рівні 47% – що є фактично найкращим результатом партії з моменту її створення. Соціал-демократів підтримує, 20% виборців – і це є найнижчим показником з часу президентських виборів. Тобто для лібералів дострокові вибори – це можливість, яку не можна втрачати.
Враховуючи негативний досвід правління PSD протягом останніх трьох років, на сьогодні не стоїть питання про ще один термін очолюваної нею більшості у парламенті. Незважаючи на те, що за відставку уряду проголосував 261 депутат, соціал-демократи не мають дієздатної більшості в парламенті, а жодна інша партія не бажає вступати з ними в будь-які союзи.
Більше того, до чергових виборів, Клаус Йоханніс точно не буде пропонувати посаду керівника технічного уряду комусь із когось із соціал-демократів, чи підтримуваного ними кандидата. Непопулярність PSD робить будь-яку її участь в проурядовій коаліції малоймовірною, натомість президент Йоханніс не хоче втрачати плоди своєї перемоги. Відповідно до доповіді, підготовленої Національною радою PSD та оприлюдненої її автором – колишнім міністром культури Іонуцом Вулпеску, партія на наступних виборах буде боротися за 25% голосів.
Слід зазначити, що процедура ініціювання дострокових парламентських виборів в Румунії є достатньо складною і вона крім того, ще не застосовувалась. Для того, щоб оголосити про проведення дострокових виборів, парламент протягом 60 днів повинен відхилити дві пропозиції щодо посади прем’єр-міністра. Такий підхід, зокрема, був застосований у 2009 р. тодішнім президентом Траяном Басеску. Але тоді на практиці було продемонстровано, що набагато простішим є переконати депутатів від опозиції, що вигідніше для них буде поступившись своїми принципами, сформувати парламентську більшість і підтримати партію президента.
Однак, цього року ймовірність дострокових виборів значно зростає. Перш за все тому, що в цьому зацікавлені і президент Йоханніс, і прем’єр Орбан які, очевидно, готові пройти всю вищезгадану складну процедуру позачергових виборів. Крім того, певний інтерес в такому розвитку подій є й у соціал-демократів, які на сьогодні є виснажені керівництвом свого колишнього лідера Лівіу Драгні. Нинішній голова партії Марсель Чолаку сприймається як перехідне рішення, поки її впливові члени – колишній прем’єр-міністр Міхай Тудосе, мер Бухареста Габріела Фіря чи колишній міністр праці Ольгуца Васілеску – вичікують слушний для себе момент. Також через втрату популярності PSD не може зайняти вичікувальну позицію до грудня 2020 р. і сподіватись на помилки PNL в цей період. Для партії більш доцільним є почати реальні внутрішні перебудови і протистояти PNL та Союзу порятунку Румунії (USR) на дострокових виборах, ніж просто очікувати нічого не міняючи.
В той же час, соціал-демократи погодяться на дострокові вибори лише якщо мери будуть обиратись за системою відносної більшості, яка грає на руку тим, хто сьогодні займає посади, тобто, нинішнім мерам від PSD. Пропозиція ж Орбана про проведення виборів навпаки є вигідною для претендентів.
Якщо на місцевих виборах, мери міст все ж таки будуть обиратись в один тур, то найбільше від цього постраждає USR. Застосування на місцевих виборах системи відносної більшості означатиме, що виборці будуть неохоче віддавати свої голоси за кандидатів від третіх партій, оскільки вони будуть сприйматися як такі, що мають мало шансів на перемогу. Такі особливості даної системи грають на руку лібералам, оскільки вони зменшують ймовірність того, що ті прихильники PNL, які поки не розчарувались в ній, будуть голосувати на місцевих виборах за кандидатів від USR, особливо під час тісних перегонів між лібералами та соціал-демократами.
Наразі не виключена велика угода між ліберальною і соціал-демократичною партіями щодо дострокових виборів. PSD готова підтримати їх проведення в обмін на те, що PNL скасує своє рішення щодо виборів мерів в два тури. І PSD, і PNL можуть понести втрати від такої угоди: перша найімовірніше зазнає поразки на виборчих дільницях, що буде їх платою за три роки поганого управління, в той час як PNL втратить своє реноме реформаторської партії (принаймні на найближчу перспективу). Крім того, якщо така угода і матиме місце, свою позицію щодо неї має висловити ще Конституційний суд. Якою вона буде, поки не відомо.
Георге Вішан, експерт Румунського енергетичного центру (Бухарест)
